ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/6097/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Укрторгімпекс"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід03.08.2016у справі№910/6097/16Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"до1. Приватного акціонерного товариства "Укрторгімпекс" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи"провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

за участю

- позивача:1) Яковенко А.О. (довіреність від 06.04.2016) 2) Лапій А.В. (довіреність від 18.12.2015)- відповідача-1:Камишева К.В. (довіреність від 13.06.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - позивач) просило визнати договір від 01.01.2007 № 01/01-07, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрторгімпекс" (далі - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" (далі - відповідач-2), недійсним, та зобов'язати відповідача-1 звільнити займані складські приміщення, балансоутримувачем яких є позивач.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди, а не договором про надання складських послуг, оскільки він був укладений з метою приховати інший правочин, а саме договір оренди, а тому підлягає визнанню недійсним. При цьому позивач вказував на те, що відповідач -1 здійснює господарську діяльність на площах позивача без належних правових підстав, що створює перешкоди позивачу для використання належного йому нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 (суддя Домінчева І.О.) зупинено провадження у справі до закінчення процесу реорганізації Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А) ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд діяв у відповідності із чинним законодавством.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позов у даній справі поданий з вимогами про визнання недійсним договору та зобов'язання відповідача-1 звільнити займані складські приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір від 01.01.2007 №01/01-07 про надання складських послуг є удаваним, оскільки він вчинений відповідачами з метою приховати інший правочин, а саме договір оренди, тому такий договір є недійсним.

При цьому позивач вказував на наявність у нього певних прав на складські приміщення, у яких згідно вказаного договору відповідач-2 надає складські послуги відповідачу-1, у зв'язку з чим останній повинен звільнити вказані приміщення.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що неможливо встановити факт належності позивачу прав на спірне майно, а оскільки у позивача триває процес реорганізації розгляд даної справи є неможливим.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що суд безпідставно зупинив провадження у справі, так як у нього була процесуальна можливість розглянути справу по суті заявлених вимог. Також апеляційний суд вказав на те, що процес реорганізації позивача може бути досить тривалим, що призведе до порушення прав сторін на розгляд справи упродовж розумного строку.

Підстави для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у разі, зокрема, заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно статті 25 цього кодексу процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, процес реорганізації позивача у даному випадку жодним чином не перешкоджає розгляду спору по суті позовних вимог, оскільки суд не був позбавлений процесуальної можливості не зупиняючи провадження зі справи встановити наявність у позивача майнових прав на спірне майно, і виходячи із встановлених обставин вирішити спір по суті.

Із доводів, наведених в ухвалі місцевого господарського суду, не вбачається, що процес реорганізації унеможливлює вирішення спору у справі.

За вказаних обставин підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрторгімпекс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/6097/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук