ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/5110/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід26.07.2016у справі№910/5110/16Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"простягнення суми,В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - відповідач) 8 793,95 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплативши страхове відшкодування страхувальнику позивач отримав право вимоги до особи, яка має відповідати за наслідки дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а оскільки відповідальним є відповідач, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу, винного у ДТП, то саме відповідач зобов'язаний спалити вказану суму.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 (суддя Ковтун С.А.) в позові відмовлено.

Оскарженоюостановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, про задоволення позову.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Крім того, звернувшись із письмовою заявою відповідач просив розглянути касаційну скаргу у відсутності свого представника.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість доводів, викладених касаційної скарги, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.11.2014 між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррітранссервіс" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0811864.260, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Hyundai sonata, державний номер НОМЕР_2.

14.08.2015 по вул.Катериненській у місті Одеса сталася ДТП, за участю автомобіля Hyundai sonata, державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Феррітранссервіс" під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6.

У результаті вищезазначеної ДТП автомобілю Hyundai sonata, державний номер НОМЕР_2 були завдані механічні пошкодження.

Постановою Тарутинського районного суду Одеської області у адміністративній справі №514/1538/15-п від 20.11.2015 визнано винним ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно полісу НОМЕР_3 відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6, забезпечений транспортний засіб - Фольксваген, державний номер НОМЕР_1. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до страхових актів від 11.09.2015 № 1540.206.15.01.01, від 06.10.2015 № 1540.206.15.01.02 та платіжних доручень від 23.09.2015 № 17781 на суму 16 743,63 грн. та від 09.10.2015 № 18940 на суму 5 722,87 грн., позивач на підставі рахунку від 26.08.2015 № 2608-15 виплатив страхове відшкодування на виконання робіт із ремонту автомобіля автомобілю Hyundai sonata, державний номер НОМЕР_2 у сумі 22 466,50 грн.

Також встановлено, що відповідач відшкодував позивачу лише 13162,55 грн., посилаючись на звіт від 26.08.2015 № 08-048 спеціаліста-оцінщика з визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої володільцю транспортного засобу Hyundai sonata, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, згідно з яким вартість матеріального збитку становить 13672,55 грн., тобто невідшкодованою залишилася сума, за вирахуванням франшизи 510,00 грн., 22466,50 - 13162,55 - 510,00 = 8793,95 грн.

Суд першої інстанції своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що обов'язок відповідача, визначений положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виконаний, оскільки останній здійснив виплату на користь позивача у сумі 13672,55 грн., зазначивши, що саме такий розмір шкоди був визначений з врахуванням зносу на підставі звіту № 08-048 від 26.08.2015 спеціаліста-оцінщика з визначення вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю Hyundai sonata, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Скасовуючи наведене рішення суду та приймаючи нове, про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач виплативши страхове відшкодування набув право зворотної вимоги до відповідача у розмірі 22466,50 грн. страхового відшкодування, яке є доведеним.

Між тим, судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже до позивача переходить право вимоги особи, що одержала страхове відшкодування в межах фактичних витрат, а відтак таке право безпосередньо пов'язується із правом вимоги особи, що одержала страхове відшкодування.

Статтею 1192 частиною 2 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4.

За вказаних обставин до позивача не могло перейти більше прав, ніж їх мала особа, що отримала страхове відшкодування.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 зі справи № 910/22731/14 Господарського суду міста Києва.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до яких, зокрема, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Отже у відповідача існує обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, і з переходом до позивача права вимоги у розмірі, у якому таке право існувало у особи, що отримала страхове відшкодування, на підставі наведених положень статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування" такий обов'язок не змінюється, як і не змінюється розмір відшкодування, на який має право особа, яка отримала страхове відшкодування, та право вимоги якого перейшло до позивача у тому ж розмірі.

У зв'язку із наведеним суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі положень статті 11128 Господарського процесуального кодексу України відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015, на яку посилався суд апеляційної інстанції у своїй постанові.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції також виходив із того, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Між тим, цим судом не дано правової оцінки документу, на підставі якого було оцінено стягнуту ним суму коштів, не досліджено питання про те, чи враховано у ньому знос пошкодженого транспортного засобу.

Оскільки вказані обставини мають суттєве значення щодо розміру відповідальності відповідача, постанову суду апеляційної інстанції не можна залишити в силі.

Також і рішення місцевого господарського суду неможна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Так, приймаючи рішення про відмову у позові цей суд виходив із того, що обов'язок відповідача, визначений положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виконаний, оскільки останній здійснив виплату на користь позивача у сумі 13672,55 грн., зазначивши, що саме такий розмір шкоди був визначений з врахуванням зносу на підставі звіту № 08-048 від 26.08.2015 спеціаліста-оцінщика із визначення вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю Hyundai sonata, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Разом з тим, із вказаного звіту вбачається, що 13672,55 грн. це лише вартість складових частин, необхідних для ремонту транспортного засобу, і крім цієї суми звіт визначає вартість відновлювальних робіт.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

За вказаних обставин висновки судів про розмір відповідальності відповідача, є незаконним та передчасними.

Водночас відповідно до статті 1117 цього кодексу касаційна інстанція не може встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити частково

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі №910/5110/16, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Сибіга