ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 908/26/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ДП "Бердянський морський торговельний порт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справіГосподарського суду Запорізької областіза позовомДП "Бердянський морський торговельний порт"доТОВ "Агропромекспорт"простягнення коштів, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Мастеров О.В. (дов. від 09.01.15),

відповідача: Надельнюк Р.О. (дов. від 02.07.15),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 04.03.2015 господарського суду Запорізької області в задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Агропромекспорт" 82948, 16 грн. річних, 23876, 68 грн. інфляційних, 9835, 45 грн. пені., нарахованих на несвоєчасно сплачену суму основної заборгованості за договором від 10.01.2012 № 43 "К" відмовлено.

Постановою від 27.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Бердянський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору від 02.01.2014 року № 43"К", укладеного між ТОВ "Агропромекспорт" та ДП "Бердянський морський торговельний порт", останній взяв на себе зобов'язання з організації та виконання операцій по перевалці та транспортно-експедиційному обслуговуванню експортного та транзитного вугілля, яке поступає від фірм, з якими ТОВ "Агропромекспорт" як експедитором по договору укладено договори.

Згідно з п. 4.17 договору, по факту виконаних робіт (наданих послуг) Портовим оператором складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в двох екземплярах і направляється експедитору разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 5 банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту портовому оператору та здійснити розрахунки з портовим оператором по остаточному рахунку з урахуванням здійсненої передоплати по попередньому рахунку.

Пунктом 4.18 договору передбачено, що при відсутності з вини екпедитора оплати по остаточному рахунку в повному обсязі у вказаний строк, експедитор, починаючи з 6 дня, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Сплата пені не звільняє експедитора від обов'язку сплатити остаточний рахунок в повному обсязі. Датою сплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок Портового оператора.

На виконання умов договору портом надавались визначені ним послуги, що підтверджується копіями підписаних представниками сторін без заперечень та скріплених їх печатками актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), складених у відповідності до п. 4.17 договору та виставлялись відповідачу відповідні рахунки.

Відповідач, в свою чергу повністю оплатив вартість наданих позивачем послуг, що підтверджується, зокрема, наявною у матеріалах справи копією підписаної керівниками та головними бухгалтерами сторін і скріпленої їх печатками відомості взаємних розрахунків по договору від 10.01.2012 № 43 "К" за період з 28.11.2011 по 21.11.2014, із зазначенням даних про документи, на підставі яких проводилась звірка.

Звертаючись з позовом у даній справі, ДП "Бердянський морський торговельний порт" послалось на те, що оплата наданих послуг була здійснена відповідачем з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, ст. 230 ГК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюються на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. В частині 2 вказаної статті зазначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку ретельно проаналізовано зміст пункту 4.17 договору, з якого вбачається, що початок визначеного в ньому п'ятиденного строку виконання відповідачем обов'язку з підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та здійснення остаточного розрахунку пов'язується із датою отримання ним від позивача двох примірників акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та остаточного розрахунку, а відтак, п'ятиденний строк виконання грошового зобов'язання відповідачем обчислюється з дати отримання цієї документації, а прострочення зобов'язання відповідно настає з 6 дня від вказаної дати.

При цьому, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б встановити дати направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт (наданих послуг) за договором разом з кінцевим рахунком, що унеможливлює з'ясування чіткої дати виникнення зазначеного грошового зобов'язання та, відповідно, настання строку його виконання і періоду його прострочення.

Надані позивачем книги обліку вихідної документації обґрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки останні не містять даних щодо того, що разом з рахунками відповідачу були направлені і акти приймання - здачі виконаних робіт (наданих послуг).

З врахуванням зазначеного вище, позивачем не доведено відповідно до зазначених вище норм факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, а відтак вмотивованим є висновок судів про відмову в позові.

З огляду на зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 27.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 908/26/15-г залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.