ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 915/2223/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Плюшка І.А., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Науково-виробничого центру "Соя" Національної Академії аграрних наук України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р.у справі№ 915/2223/15 господарського суду Миколаївської областіза позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (надалі - НВ ТОВ "Агро-Інтер")доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Науково-виробничого центру "Соя" Національної Академії аграрних наук України" (надалі - ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом")простягнення 190 508,27 грн. за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Вдовіченко Олексій Григорович

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року НВ ТОВ "Агро-Інтер" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" про стягнення за договором № 2/08 від 07.08.2012 р. на проведення збирання сільськогосподарських культур суми основного боргу у розмірі 105 800 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 78 577,67 грн., 3 % річних у розмірі 6 130,60 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р. (суддя Васильєва Л.І.) позов НВ ТОВ "Агро-Інтер" задоволено, стягнуто з відповідача 105 800 грн. основного боргу, 78 577,67 грн. збитків від інфляції, 6 130,60 грн. - 3 % річних, 2 857,62 грн. судового збору

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді: Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. касаційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 26.07.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.08.2012 р. між сторонами у даній справі укладено договір № 2/08 на проведення збирання сільськогосподарських культур (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання провести збирання сільськогосподарських культур комбайнами "Джон-Дір" з площі 680 га за попередньою згодою сторін.

У відповідності з пп. 4.1.2. Договору сторони погодили порядок проведення розрахунків: із загальної розрахункової вартості робіт відповідач проводить обов'язкову попередню оплату в розмірі 10 %, оплата за надані послуги проводиться в 10-денний термін з моменту підписання акту виконаних робіт; остаточний розрахунок за даним договором провести не пізніше ніж до 31.12.2012 р.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи по збиранню сільськогосподарських культур відповідно до погоджених сторонами площ та видів сільськогосподарських культур, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними повноважними особами НВ ТОВ "Агро-Інтер" та ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом".

Також, судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що сторони у передбачений законом спрощений спосіб уклали договір підряду (надалі - Договір підряду), згідно з умовами якого НВ ТОВ "Агро-Інтер" провів роботи по дискуванню площі 341,4 га за ціною 120 грн. за гектар, загальна вартість робіт склала 40 968 грн.

В силу частини 1 статті 181 ГК України, зокрема, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст. ст. 205, 207 - 209 ЦК України.

Так, на виконання Договору підряду позивач надав, а відповідач прийняв роботи, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі виконаних робіт № 489 від 29.10.2012 р., який підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками підприємств. На підставі вказаного акту за виконані НВ ТОВ "Агро-Інтер" роботи ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" зобов'язалося перерахувати 40 968 грн. на банківський рахунок позивача в 10-ти денний термін з дня підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З матеріалів справи вбачається та судами досліджено, що відповідач свої зобов'язання за Договором та Договором підряду виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 105 800 грн., про стягнення суми якої з відповідача і звернулося НВ ТОВ "Агро-Інтер".

Крім того, як вірно було вказано судами попередніх інстанцій, факт наявності заборгованості було визнано і самим відповідачем у гарантійному листі від 12.06.2014 р., за змістом якого відповідач зобов'язався повернути до 01.09.2014 р. борг в сумі 105 800 грн.

Також, звертаючись до суду з відповідним позовм про стягнення основної заборгованості, НВ ТОВ "Агро-Інтер" просило суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 6 130,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 78 577,67 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судами вірно зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд Миколаївської області та Одеський апеляційний господарський суд дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог та прийняли законні рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості, 3 % річних та інфляційні втрати у заявлених сумах.

Що стосується клопотання про застосування строків позовної давності, заявленого відповідачем, то судова колегія зазначає, що місцевим та апеляційним судом було правомірно відмовлено в його задоволенні, з огляду на те, що мало місце письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, а саме, вищевказаним гарантійним листом від 12.06.2014 р. відповідач зобов'язався повернути позивачу борг в сумі 105 800 грн. до 01.09.2014 р.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Науково-виробничого центру "Соя" Національної Академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р. у справі № 915/2223/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко