ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 914/2308/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р.у справі господарського суду№914/2308/15 Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сатурн"пророзірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення боргу по орендній платі, виселення з орендованого приміщенняВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2015р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у справі №914/2308/15, у задоволенні позовних вимог про розірвання договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-9190-14 від 03.10.2014р. та виселення з приміщення - відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення відповідача на користь позивача 5364,94грн. боргу - припинено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.06.2016р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 12.07.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційною інстанції 26.07.2016р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.10.2014р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди №Л-9190-14 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, загальною площею 22,8 м2 для господарських потреб у задовільному технічному стані (що підтверджується актом приймання-передачі від 06.10.2014р.).

Відповідно до п. 5.6 договору орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

За умовами договору відповідач взяв на себе ряд зобов'язань, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 7.1.2 договору).

Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди (5.8. договору).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачена можливість розірвання договору за вимогою однієї зі сторін в судовому порядку у разі невиконання своїх зобов'язань сторонами.

У разі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі (ч.1 ст. 782 ЦК України).

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Проте, вирішуючи спір у даній справі в частині розірвання договору нерухомого майна, господарськими судами попередніх інстанцій вищенаведеного враховано не було.

Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Крім того, посилання господарських судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі №6-75цс13 є безпідставними, оскільки у зазначеній постанові йдеться про інші правовідносини, які були предметом розгляду судами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5364,94грн. боргу по орендній платі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки станом на момент прийняття рішення - зазначений борг був погашений.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимоги - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині судові акти попередніх інстанцій - підлягають залишенню без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - частково задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2015р. у справі №914/2308/15 в частині відмови у задоволені позовних вимог - скасувати, в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2015р. у справі №914/2308/15 - залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя Л.І. Рогач