ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 917/2433/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Поляк О.І.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуВеселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук Українина постановуХарківського апеляційного господарського суду від22.03.16у справі№917/2433/15 Господарського суду Полтавської областіза позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний завод" простягнення 52052,30 грн. Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулася до Господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний завод" 37576,53 грн. боргу, 5636,48 грн. штрафу, 7556,64 грн. пені, 864,26 грн. інфляційних втрат та 418,39 грн. - 3% річних. Позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.15 в частині проведення повного розрахунку за отриману продукцію.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.12.15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю. Господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем повної вартості отриманої за спірним договором продукції. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 509, 510, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 627, 628, 629, 655, 662 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.16 (судді: Івакіна В.О., Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності матеріалами справи факту поставки і отримання відповідачем спірної продукції за договором від 01.01.15. Суд зазначив, що приймальні квитанції, спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини не підтверджують факту її отримання відповідачем.

Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду для вирішення питання подальшої передачі матеріалів справи за встановленою територіальною підсудністю. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 15, 32, 36 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що судами були порушені правила територіальної підсудності, оскільки місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ є місто Сквира, Київської області. Скаржник наголошує на доведеності матеріалами справи факту відвантаження спірної продукції відповідачеві та отримання її останнім, і це, як зазначає скаржник, відповідачем під час розгляду справи не заперечувалося.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний завод" 37576,53 грн. боргу, 5636,48 грн. штрафу, 7556,64 грн. пені, 864,26 грн. інфляційних втрат та 418,39 грн. - 3% річних. Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за отриману продукцію за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.15. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.12.15 цей позов був задоволений. Втім, Харківський апеляційний господарський суд постановою від 22.03.16 скасував вказане рішення та відмовив у позові через його недоведеність. Звертаючись з касаційною скаргою на вказані судові акти у справі, Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України вважала їх такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального законодавства, а саме: статті 15 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовані загальні правила територіальної підсудності, тобто розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих господарським судам, за територіальною ознакою. Правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий господарський суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. За приписами статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається предметними та територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, стаття 16 цього Кодексу. Так, згідно з частиною 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Отже, підсудність даного спору повинна визначатися на підставі частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, за місцезнаходженням відповідача. Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцезнаходження юридичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації. Міцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). За приписами статті 1 цього Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - документ, що містить відомості про юридичну особу або її відокремлені підрозділи, або фізичну особу - підприємця, визначені цим Законом, і використовується для їх ідентифікації під час провадження господарської діяльності та відкриття рахунку в банку. Як убачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний завод" - відповідача є Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вул. Р.Люксембург, буд. 14 (а.с. 73). Така ж адреса міститься у відомостях про юридичну особу відповідача (на 37 а.с.) Як вже зазначалося, даний спір є спором, що виник при виконанні господарського договору та повинен розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача, тобто Господарським судом Київської області. Проте, наведене не було враховано місцевим господарським судом. Водночас, зазначене залишилося поза увагою і Харківського апеляційного господарського суду. Так, звертаючись з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний завод" (відповідач), у своїй апеляційній скарзі, наголошував на тому, що місцезнаходження його юридичної особи є місто Сквира Київської області, вул. Р.Люксембург, буд. 14, і це підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с. 73); що дана справа у відповідності до приписів статті 15 Господарського процесуального кодексу України повинна розглядатися господарським судом Київської області. Проте, вказані доводи судом апеляційної інстанції не розглядалися, правова оцінка їм судом не надавалася. За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду мають бути зазначені, окрім іншого, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, чого в порушення зазначених приписів судом апеляційної інстанції зроблено не було. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами попередніх інстанцій правил територіальної підсудності знайшли своє підтвердження. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині 4 статті 17 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, прийняті з порушенням правил територіальної підсудності судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду Полтавської області для передачі справи за підсудністю до Господарського суду Київської області. Водночас колегія суддів вважає, що судовий збір за розгляд касаційної скарги необхідно покласти на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.16 у справі №917/2433/15 та рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.15 скасувати. Справу направити до Господарського суду Полтавської області для скерування до Господарського суду Київської області за підсудністю.

Касаційну скаргу Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Головуючи суддя Т.Гоголь

Судді Т.Добролюбова

О.Поляк