ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Справа № 911/1601/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Данилова М.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі№ 911/1601/16Господарського судуКиївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"провизнання правочину не дійснимв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Желінська Т.М. дов. 21.12.2016- відповідач:Палькович Н.С. дов. 27.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ „Центренерго" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз" про визнання недійсним правочину - акту приймання-передачі природного газу за січень 2015, складеного на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013, укладеного між ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго" та ПАТ по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз".

Позовні вимоги обґрунтовані, невідповідністю відомостей, а саме показників обсягу природного газу, зазначених у акті приймання-передачі природного газу за січень 2015р. складеному на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013, укладеного між ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго" та ПАТ по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз", дійсним показникам обліку природного газу за вказаний період.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що оспорюваний акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. є документом первинного обліку, який фіксує факт, об'єм, тощо транспортованого природного газу у зазначений період, і не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України і не актом у розумінні та за змістом ст. 20 Господарського кодексу України і ст. 16 Цивільного кодексу України, і відповідно такий акт не можливо визнавати у судовому порядку недійсним за встановленими правилами недійсності правочинів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 (судді: Алданова С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 скасувати. Прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача, посилаючись на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанції ст.202, ч.5 ст.203 ЦК України.

Скаржник доводить, що акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. по договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 30.12.2013 також є невід'ємною частиною договору №112/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 19.12.2013, укладених позивачем з ПАТ "Нафтогаз України", де п.3.4 зазначено, що визначений акт є підставою для розрахунків між ПАТ "Центренерго" та ПАТ НАК "Нафтогаз України", таким чином породжуючи права і обов'язки по виконанню цього договору, а саме у ПАТ НАК "Нафтогаз України" - права вимагати сплати відповідних коштів за протранспортований газ, у ПАТ "Центренерго" - обов'язок по сплаті за надані послуги. Цим підтверджується, що в даних обставинах акт приймання - передачі за січень 2015р. є правочином.

Ухвалою від 12.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Данилової М.В. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2017. Ухвалою від 12.01.2017, у зв'язку з надходженням клопотання відповідача про продовження строку розгляду та відкладення слухання справи на іншу дату, колегія суддів продовжила та відклала розгляд справи на 26.01.2017.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" у відзиві доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 на розподіл природного газу, згідно з умовами п. 1.1. якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу (далі - газ) газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - у пункт призначення) відповідно до „Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін". Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу (далі - вузли обліку) визначаються сторонами в додатку „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього договору.

Згідно з п. 2.6. договору послуги з транспортування газу ГРМ підтверджуються підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування газу ГРМ (надалі - акт наданих послуг), що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього договору.

Пунктом 10.1. договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 30.12.2014) визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2015, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору - „Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ", Додаток № 2 до договору - Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, Додаток № 3 до договору - Технічна угода № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 про режим транспортування, порядок обліку та документальне оформлення прийому-передачі природного газу від 01.02.2013.

У січні 2015р. відповідачем було складено та підписано лише зі своєї сторони акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. на загальний обсяг транспортованого газу 28732755куб.м., який у лютому 2015р. із листом № 131 від 04.02.2015р. був наданий позивачу.

Таким чином, позивач у своїй позовній заяві просить визнати недійсним правочин - акт приймання-передачі природного газу за січень 2015р. складений на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013 р., укладеного між ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго" та ПАТ по газопостачанню і газифікації „Київоблгаз".

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з таких мотивів.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 цього ж кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підписанням акта приймання-передачі природного газу за січень 2015, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сторони зафіксували факт здійснення господарської операції, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за транспортований природний газ.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірний акт приймання-передачі природного газу за січень 2015 не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки його підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків у сторін договору, а лише посвідчує факт здійснення послуги з транспортування природного газу, а також визначає обсяги транспортованого газу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмова в позові є правомірною.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги слід відхилити, як такі, що зводяться до намагання власного тлумачення законодавства та заперечення правових висновків суду апеляційної інстанції на підставі переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи, визначені нормами процесуального закону.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі № 911/1601/16 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова