ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 905/3137/14-908/5775/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015у справі№ 905/3137/14-908/5775/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія"простягнення 254 871, 29 грн. 3 % річних

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЖигадло І.Б.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія", в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь 208 289, 72 грн. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом; т.1., а.с.160-161).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 (головуючий Бондаренко В.П., судді: Россолов В.В., Терещенко О.І.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 48 273, 15 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки та 965, 57 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 160 099, 88 грн. 3 % річних та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову. Судові витрати покласти на відповідача

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах іншого судового провадження Господарським судом Запорізької області розглядався спір за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія" про стягнення боргу за договором на постачання природного газу № 06/10-2791ТЕ-6 від 20.12.2010 у розмірі 12363928,20 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.04.2012, яке набрало законної сили, у справі № 24/362 позов задоволено частково. В частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 96 360,00 грн. провадження припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зменшено розмір пені на 20 %. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної кампанії "Нафтогаз України" 10906156,80 грн. основного боргу, 3 % річних у сумі 208505,60 грн., інфляційні у сумі 291392,19 грн., пеню у сумі 689210,90 грн., судовий збір у сумі 56 460,00 грн. Розстрочено виконання рішення на 6 місяців починаючи з 15.04.2012 шляхом щомісячного перерахування сум у наступному порядку: до 15.05.2012 56 460,00 грн. судового збору, 1 817 692, 80 грн. заборгованості.; до 15.06.2012 1 817 692, 80 грн.; до 15.07.2012 1 817 692, 80 грн.; до 15.08.2012 1 817 692, 80 грн.; до 15.09.2012 1 817 692, 80 грн.; до 15.10.2012 1 817 692, 80 грн.

Заявлений у даній справі позов про стягнення 254 871, 29 грн. 3 % річних за період з 18.04.2012 по 18.07.2013 мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 06/10-2791ТЕ-6 від 20.12.2010 щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу.

Задовольняючи позов в частині стягнення 48 273, 15 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки за період 15.10.2012 по 07.12.2012 суди виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді трьох відсотків річних. При цьому, підставою для відмови у стягненні решти заявленої до стягнення суми трьох процентів річних (160 099, 88 грн.) став висновок судів про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої вказаною статтею, на період розстрочки виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у стягненні 160 099, 88 грн. трьох процентів річних з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, згідно із частиною першою статті 121 ГПК України суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для розстрочки виконання рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

За загальним правилом відсутність вини особи у порушенні зобов'язанні може бути підставою для звільнення цієї особи від відповідальності (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, у частині першій статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Отже, ця норма встановлює для грошового зобов'язання виключення із загального правила.

Згідно із частиною другою зазначеної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми настають, навіть у випадку неможливості виконання боржником грошового зобов'язання, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи те, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд не змінює (не припиняє) договірні правовідносини сторін щодо строків виконання зобов'язання, і розстрочка стосується лише зміни строків примусового виконання рішення, що визначені у Законі України "Про виконавче провадження", колегія вважає, що наявність розстрочки виконання рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України, оскільки під час розстрочки інфляційні процеси тривають, і грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним.

До того ж, в пункті 7.1. своєї постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, висновок судів про те, що три проценти річних, що нараховані на встановлену в судовому рішенні суму боргу, не нараховуються за період невиконання судового рішення, якщо судом надавалась розстрочка виконання рішення, суперечить нормам статті 625 ЦК України, що встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, тому постановлені у справі судові рішення не можна визнати достатньо обґрунтованими.

В своїй постанові № 11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду роз'яснив, що у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (пункт 2 статті 1119 ГПК).

Колегією встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції частково не відповідають цим обставинам, а тому суд касаційної інстанції приймає нове рішення про задоволення позову в частині стягнення 160 099, 88 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки за період з 18.04.2012 по 07.12.2012 згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом.

З урахуванням вимог статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі № 905/3137/14-908/5775/14 скасувати в частині відмови у стягненні 160 099, 88 грн. 3 % річних. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 160 099, 88 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ - Енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 998, 95 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова