Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 912/120/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: тов "Станція Придніпровська" тов "Успенський рибгосп" розглянув касаційну скаргу та касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" товариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2014 рокуу справі№ 912/120/14 господарського суду Кіровоградської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп"провитребування майнаВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2013р. (судді: Болгар Н.В., Поліщук Г.Б., Шевчук О.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведеністю Позивачем права власності на спірне майно, знаходження цього майна безпосередньо у Відповідача, незаконності володіння останнім таким майном.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. (судді: Широбокова Л.П., Крутовських В.І., Орєшкіна Е.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014р. скасовано.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп" (28120, с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області, вул. Леніна, буд. 84, код ЄДРПОУ 37824346) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" (с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 13760787) наступне майно, яке знаходиться на території риболовецької бази Успенського лиману за адресою: с. Успенка, вул. Набережна, 104А, а саме:

- реф-контейнер 40 ф. № 5909445, 1 шт. вартістю 72 000,00 грн;

- вагончик (будівельна битовка), оббитий залізним облицюванням зеленого кольору, всередині обшитий ламінатом, вартістю 40 273,00 грн;

- вагончик (будівельна битовка) дерев'яний, всередині обшитий ламінатом і деревом, вартістю 11 590,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп" (28120, с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області, вул. Леніна, буд. 84, код ЄДРПОУ 37824346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" (с. Куцеволівка, Онуфріївського району Кіровоградської області, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 13760787) судовий збір за розгляд позовної заяви - 2 477,26 грн (дві тисячі чотириста сімдесят сім грн 26 коп) та судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 1 238,63 грн (одну тисячу двісті тридцять вісім грн 63 коп).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп" не погодилося з апеляційною постановою, в касаційній скарзі просить її скасувати з підстав незаконності та необгрунтованості, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.ст. 387, 400 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України, вважає, що позивач не надав доказів, що спірне майно є його власністю, не довів прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне майно; інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, бехгалтерська довідка про перебування майна на балансі не є доказами права власності на майно, доказів отримання чи придбання майна суду не надано, тому висновки господарського суду першої інстанції про необгрунтованість позову правильні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" не погодилося з апеляційною постановою, в касаційній скарзі просить її скасувати в частині відмови витребувати майно, яке знаходиться на території відповідача з підстав незаконності та необгрунтованості, вимоги позову задовольнити повністю.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних відносин норм ст.ст. 397-400 ЦК України, вважає, що право на витребування спірного майна належить не лише власнику, але й добросовісному володільцю, якщо майно вибуло з володіння поза його волею, тому саме на відповідача покладається обов'язок доведення правомірності володіння спірним майном.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційні скарги як товариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп", так і товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" у відповідності до положень ст. 387 Цивільного кодексу України витребувати у Відповідача та передати Позивачу майно (перелічене у п.п. 1)-6)), яке знаходиться на території риболовецької бази Успенського лиману за адресою: с. Успенка, вул. Набережна, 104А.

Судом при розгляді справи встановлено, що 16.05.2003р. між Онуфріївською райдержадміністрацією як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Станція Придніпровська", правонаступником якого є ТОВ "Станція Придніпровська", як орендарем (надалі - Позивач) був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево-чагарниковими насадженнями - 91,2 га, що знаходиться на території Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та виділена в натурі.

Договір оренди земельної ділянки був укладений строком на п'ять років. З урахуванням дати реєстрації у відділі Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області - строк дії договору з 20.05.2003р. до 20.05.2008р.

11.02.2005р. між Позивачем та Онуфріївською райдержадміністрацією був укладений додаток до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003р., відповідно до п. 1 якого внесені зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003р. стосовно продовження строку дії договору на 49 років з 11 лютого 2005 року.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011р. у справі №18/136 (9/2), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011р., визнано недійсним додаток від 11.02.2005р. до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003р., укладений між Онуфріївською районною державною адміністрацією та Позивачем.

Позивач продовжував користуватися зазначеною земельною ділянкою, проте додаткова угода про продовження строку дії договору укладена так і не була. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2011р. у справі №5013/2105/11, що залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2012р., відмовлено Позивачу у задоволенні позову про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №11 від 20.05.2011р. При цьому у своїй постанові Вищий господарський суд України зробив висновок про те, що саме з моменту набрання рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011р. у справі №18/136(9/2) законної сили, Позивач зобов'язаний повернути орендодавцю орендовану земельну ділянку, не у зв'язку із закінченням строку дії договору, а у зв'язку із визнанням недійсним додатку від 11.02.2005р.

26.06.2012р. між Онуфріївською райдержадміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп" як орендарем (надалі - Відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 903,4 га, що перебувала у користуванні Позивача, в тому числі водне дзеркало 812,2068 га, під гідротехнічними спорудами - 76,1 га, вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю 15,1 га із земель водного фонду, що перебувають у землях запасу Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та виділена в натурі. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему 09.07.2012р. № 352460004001167. Строк дії договору - 10 років.

Зазначена земельна ділянка водного фонду на час розгляду справи перебуває у користуванні Відповідача.

20.06.2012р. Позивач звернувся до слідчого відділу УСБУ у Кіровоградській області із заявою в порядку ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України.

Заява обґрунтована тим, що з 07.06.2012р. в с. Успенка невідомі особи із застосуванням сили захопили риболовецьку базу Позивача та здійснюють вилов риби в межах штучної гідроспоруди земельної ділянки водного фонду Успенського лиману площею 903,4 га.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області Орленко О.І. від 11.07.2012р. відмовлено у порушенні кримінальної справи з огляду на відсутність в діях службових осіб Відповідача, який правомірно користується земельною ділянкою, ознак привласнення, розтрати або заволодіння майна шляхом зловживання службовим становищем.

08.06.2012р. з посиланням на захоплення риббригади Лиманського ТРГ в с. Успенка позивачем була проведена інвентаризація, за результатами якої складено акт інвентаризації та інвентаризаційний опис, в якому зазначено "про обмеження доступу до майна, що враховується на балансі Позивача та перебуває на території риболовецької бази Успенського лиману за адресою с. Успенка, вул. Набережна, 104 А, а саме:

1) вагончик 1 шт. по ціні 6002,56 грн;

2) дім на лимані (навіс) 1 шт. по ціні 1548,88 грн;

3) рибацький будинок (вагончик на лимані) 1 шт. по ціні 6838 грн.;

4) реф-контейнер 40 ф. № 5909445, 1 шт. вартістю 72 000,00 грн.

Доступ до майна обмежений через захоплення риболовецької бази невідомими особами. Окрім того, на території риб бригади Лиманського ТРГ залишилось перебувати також майно, орендоване Позивачем за договором оренди рухомого майна від 01.03.2012р., а саме:

5) вагончик (будівельна битовка) оббитий залізним облицюванням зеленого кольору, всередині обшитий ламінатом), вартістю 40 273,00 грн;

6) вагончик (будівельна битовка) дерев'яний, всередині обшитий ламінатом і деревом) вартістю 11 590,00 грн".

У зв`язку із тим, що зазначене майно повернуто Позивачу так і не було та продовжує, за твердженням Позивача, перебувати на території, яка перебуває у володінні Відповідача, Позивач звернувся до суду із позовом про вилучення у Відповідача майна, переліченого у п.п. 1)- 6).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Стаття 387 Цивільного кодексу України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Виходячи з зазначеної норми власник має довести своє право на майно, заволодіння іншою особою таким майном, незаконність заволодіння.

Відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна; разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Як слідує із цієї норми матеріального права, у позові має бути доведено перебування майна в особи, яка володіє ним недобросовісно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.03.2012р. між Позивачем як орендарем та ОСОБА_7 як орендодавцем був укладений договір оренди майна строком дії на один рік з моменту прийняття майна за актом приймання - передачі та з умовою пролонгації на той самий термін та на тих же умовах в разі відсутності наміру сторін про припинення його дії в 30 денний термін до закінчення його дії. За актом приймання передачі від 01.03.2012р., який був складений саме в с. Успенка, Позивач прийняв від ОСОБА_7 (місце проживання м. Кременчуг) у користування наступне майно: вагончик (будівельна битовка) оббитий залізним облицюванням зеленого кольору, всередині обшитий ламінатом, вартістю 40 273,00 грн; вагончик (будівельна битовка) дерев'яний, всередині обшитий ламінатом і деревом) вартістю 11 590,00 грн.

На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. сторонами були надані суду акти огляду майна, що знаходиться на території орендованої Відповідачем земельної ділянки.

З акту огляду від 12.08.2014р., наданого Позивачем, вбачається наявність, зокрема, "вагончика (будівельна битовка), оббитого залізним облицюванням. Колір облицювання трьохкомпонентний комуфляжний (чорний, зелений, червоний). На вхідних дверях знаходиться замок. Доступ до вагончика відсутній". Окрім того, - "вагончик залізний. Колір облицювання трьохкомпонентний комуфляжний (чорний, зелений, червоний). Покрівля шиферна. Інвентаризаційний номер відсутній. Та "реф - контейнер білого кольору. Знаходиться на березі лиману. Модельний номер 6 9 NT40-511-55, серійний номер ECV 90365789, місткість 20500, дата виготовлення 80 196, гарантійний номер 055 863".

З акту від 12.08.2014р., наданого Відповідачем, вбачається наявність на території Відповідача наступних споруд, які не використовуються Відповідачем та власник яких невідомий: тимчасові споруди з невизначеного матеріалу - у кількості трьох; а також навіс на березі лиману та тимчасова споруда без покрівлі з невизначеного матеріалу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що на території Відповідача перебуває наступне майно Позивача, докази правомірності володіння, користування яким наявні в матеріалах справи, та які підпадають під визначення тимчасових споруд: реф-контейнер 40 ф. № 5909445, 1 шт. вартістю 72 000,00 грн (в справі наявна видаткова накладна про придбання №ЛНА-000001 від 24.06.2010р., дійсність якої не спростована сторонами); вагончик (будівельна битовка), оббитий залізним облицюванням зеленого кольору, всередині обшитий ламінатом, вартістю 40 273,00 грн та вагончик (будівельна битовка) дерев'яний, всередині обшитий ламінатом і деревом, вартістю 11 590,00 грн (передано Відповідачу за договором оренди).

При цьому, судом вірно враховано, що Відповідачем не надано доказів щодо претензій третіх осіб на це майно.

Щодо решти позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у Відповідача вагончику вартістю 6 002,56 грн.

В актах обстеження, що були складені обома сторонами, вказане майно відсутнє.

Окрім того, Позивачем не доведена належність йому на праві власності дому на лимані (навісу) за ціною 1 548,88 грн. Позивачем був наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.09.2014р., який підтверджує право власності на інше майно - нежитлову будівлю загальною площею 100,7 кв.м, що розташована за адресою с. Успенка, вул. Набережна, буд. 104 а. В матеріалах справи міститься також копія витягу №18307676 від 31.03.2008р. "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно" Комунальним підприємством "Кассіопея", згідно якого за Позивачем зареєстроване право власності на нежитлову будівлю по вул. Набережній, буд. 104 а в с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області. З "Характеристики будинку, будівель та споруд" вбачається, що 31.03.2008р. виготовлений технічний паспорт щодо об'єкту із назвою "Приміщення льодника". Проте, Позивачем не доведено, що нежитлове приміщення "приміщення льодника" та дім на лимані (навіс) є одним й тим самим об'єктом нерухомості.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" про порушення норм ст. 400 ЦК України, оскільки скаржник вимагає застосування передбаченого даною нормою захисту права володіння без доведення обставин виникнення у нього такого права, а саме наявності визначених законом підстав відповідно з якими він отримав спірне майно від власника; суд відхиляє посилання скаржника на обставини належності йому права на спірне майно, у витребуванні якого відмовлено, оскільки відповідні доводи перевірялися судом апеляційної інстанції і встановлені судом суперечності у документах скаржником не спростовано, натомість твердження зводяться до вимог переоцінити встановлені обставини, встановити інші обставини справи, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Касаційна інстанція відхиляє доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп" проти задоволення позову, оскільки такі твердження зводяться до вимог формального заперечення правильності висновків апеляційного суду, що матиме наслідком збереження за скаржником права володіти та користуватися спірним майном без обмеження у часі за відсутності для цього будь-яких правових підстав; товариство з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп" як користувач земельної ділянки, не може не розуміти, що знаходження спірного майна на земельній ділянці щодо якого у нього відсутні правові підстави для володіння та користування фактично призводить до безумовного збереження за ним володіння та користування спірним майном, що не відповідає передбаченим законом принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Касаційна інстанція враховує, що зазначене майно залишилося на земельній ділянці, якою користується відповідач, у зв'язку з тим, що попереднім користувачем земельної ділянки був позивач.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, тому законних підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі № 912/120/14 господарського суду Кіровоградської області залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун