Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 922/1898/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Міщенко П.К.,розглянувшикасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2014 року,та рішенняГосподарського суду Харківської області від 18 червня 2014 року,у справі № 922/1898/14,за позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (м. Харків),доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків),третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний банк України (м. Київ),про розгляд, акцепт та визнання кредиторських вимог, зобов'язання вчинити певні дії,-за участю представників:від Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові: не з'явились;від ПАТ "АКБ "Базис": Біла В.І. - представник (довіреність від 01.08.2014 року);від Національного банку України: Маслова В.М. - представник (довіреність від 26.05.2014 року);в с т а н о в и в :

У травні 2014 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі за текстом - Спеціалізована ДПІ у м. Харкові) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (далі за текстом - ПАТ "АКБ "Базис"), у якій просила розглянути, акцептувати та визнати кредиторські вимоги на суму 86 623 грн. 08 коп. та зобов'язати ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" включити акцептовані вимоги до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України. В обґрунтування заявлених вимог Спеціалізована ДПІ у м. Харкові послалась на ту обставину, що ПАТ "АКБ "Базис" було самостійно визначено розмір плати за землю за 2014 рік у сумі 66 750 грн. 39 коп. та подано Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Крім того, ПАТ "АКБ "Базис" подало до Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові Декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 18 641 грн. 00 коп. з граничним терміном сплати 28.02.2014 року. Посилаючись на відмову ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" акцептувати та визнати вказані вимоги, Спеціалізована ДПІ у м. Харкові звернулась з позовом у цій справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14 (суддя - Доленчук Д.О.) в задоволенні позову Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові відмовлено повністю, з мотивів приписів ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року у справі № 922/1898/14 (головуючий суддя - Пуль. О.А., судді: Шевель О.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановою та рішенням, Спеціалізована ДПІ у м. Харкові звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року та рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 91, 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За розпорядженням Секретаря судової палати від 25.09.2014 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Міщенко П.К. (за вказаних у розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представники ПАТ "АКБ "Базис" та Національного банку України проти поданої Спеціалізованою ДПІ у м. Харкові касаційної скарги заперечили, просили відмовити у задоволенні, судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач (скаржник) уповноваженого представника в судове засідання касаційної інстанції не направив, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги був повідомлений належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника скаржника.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення поданої Спеціалізованою ДПІ у м. Харкові касаційної скарги частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

15.04.1992 року Національним банком України було зареєстровано Комерційний банк "Базис".

22.09.1995 року назву банку змінено з Комерційний банк "Базис" на Акціонерний комерційний банк "Базис".

29.09.2009 року назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис".

Право здійснення банківської діяльності було надано ПАТ "АКБ "Базис" Банківською ліцензією № 34 від 20.10.2011 року, виданою Національним банком України.

Право здійснення валютних операцій було надано ПАТ "АКБ "Базис" Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій від 20.10.2011 року № 34 та додатком до неї.

23.08.2012 року Постановою правління Національного Банку України № 357 від 23.08.2012 року Банківську ліцензію ПАТ "АКБ "Базис" відкликано, ліквідатором ПАТ "АКБ "Базис" призначено Ладоненко В.М.

30.08.2012 року в офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" за № 161 опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "АКБ "Базис"; повідомлено, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до ПАТ "АКБ "Базис" протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

ПАТ "АКБ "Базис", на підставі та на виконання вимог ст. ст. 269, 270, 285, 287 Податкового кодексу України, як платником плати землю, самостійно визначено її розмір за 2014 рік у сумі 66 750 грн. 39 коп. (з урахував уточненого розрахунку) та подано до Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (за вх. № 9008319772 від 19.02.2014 року).

Крім того, ПАТ "АКБ "Банк" подало до Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові Декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (№ 9008458493 від 19.02.2014 року) з визначеною сумою сплати у розмірі - 18 641 грн. 00 коп., граничний термін сплати - 28.02.2014 року, сума боргу за яким складає 18 641 грн. 00 коп.

14.03.2014 року Спеціалізована ДПІ у м. Харкові направила на адресу ПАТ "АКБ "Базис" Заяву (за вих. № 1328/10/10-12) з вимогами до ПАТ "АКБ "Базис" на суму 86 623 грн. 08 коп. - поточної заборгованості ПАТ ""АКБ "Базис", згідно з Податковими деклараціями з податку на додану вартість та Податковими деклараціями з плати за землю.

Листом (за вих. № 01/437) від 04.04.2014 року ліквідатор ПАТ "АКБ "Базис" повідомив Спеціалізовану ДПІ у м. Харкові про неможливість акцептувати заявлені вимоги, з огляду на п. 9.4 Глави 9 розділу 6 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 року).

У зв'язку з відмовою ліквідатором ПАТ "АКБ "Базис" у визнанні заявлених вимог, Спеціалізована ДПІ у м. Харкові звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "АКБ "Базис", у якій просила розглянути, акцептувати та визнати кредиторські вимоги на суму 86 623 грн. 08 коп. та зобов'язати ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" включити акцептовані вимоги до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові до ПАТ "АКБ "Базис", оскільки ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено виключний перелік вимог кредиторів, які підлягають до задоволення у ліквідаційній процедурі, і включення інших поточних зобов'язань банку в процедурі ліквідації, в тому числі податкових, чинним законодавством не передбачено. Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що, згідно з п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не врегульовує питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми Розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність"; водночас, приписи вказаного Кодексу не звільняють банки, щодо яких розпочата процедура ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановою та рішенням, Спеціалізована ДПІ у м. Харкові звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 1, 91, 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року та рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові.

Задовольняючи частково подану Спеціалізованою ДПІ у м. Харкові касаційну скаргу колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За визначенням ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

У відповідності зі ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, зокрема, у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм ГПК України у прийнятті судових рішень, роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що, в порушення вказаних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди усунулись від дослідження матеріалів справи, зокрема - доказів на підтвердження наведених Спеціалізованою ДПІ в м. Харкові в обґрунтування позову обставин та, описуючи обставини у справі (які мали би бути встановлені саме господарським судом) не пересвідчились у їх достовірності (фактично процитувавши у прийнятих рішеннях частину позовної заяви Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові), в той час як мали встановити чи дійсно обставини, на які посилається позивач, мали місце та підтверджуються наданими у справу належними доказами.

Зазначене порушення призвело до того, що господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено про достеменну наявність спору між сторонами у цій справі, а тому, питання про застосування тих чи інших норм для його вирішення є передчасним, оскільки визначення того, яка правова норма підлягає до застосування у вирішенні спору (регулює спірні правовідносини) є можливим лише після встановлення наявності спору та правової кваліфікації відносин сторін.

У відповідності зі ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Згідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року та рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14 мають бути скасовані, а справа - направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2014 року та рішення Господарського суду Харківської області від 18 червня 2014 року у справі № 922/1898/14 скасувати.

3. Справу № 922/1898/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап П.К. Міщенко