ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 915/1759/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Шевчук Б.Б.; відповідача - Цимбаліст С.І., Батаріна Л.А., Могутов А.М.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від27.01.2016та на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від13.11.2015у справі № 915/1759/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Миконт"проповернення палива дизельного ULSD 10 ppm

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" (далі - ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миконт" (далі - ТОВ "Миконт") про повернення палива дизельного ULSD 10 ppm в кількості 312, 860 тонн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 915/1759/15 за позовом ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" до ТОВ "Миконт" про повернення палива дизельного ULSD 10 ppm.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Бездоля Д.О.) від 13.11.2015 у позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 27.01.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015, ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 949, 1212 ЦК України, а також норми процесуального права, а саме ст.ст. 32, 36 ГПК України.

При цьому, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано подані позивачем до матеріалів справи докази, а саме лист від 31.07.2015 № 282-01, акт повернення зі зберігання № 23-06/ДТ від 23.06.2015 та акт повернення зі зберігання № 24-06/ДТ від 24.06.2015, які підтверджують, що належне позивачу дизельне паливо в кількості 312, 86 т перебуває у володінні відповідача.

Також ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" вказує про те, що господарськими судами не враховано платіжного доручення № 130 від 25.06.2015, яким позивач оплатив послуги відповідача по перекачуванню в один резервуар 312, 86 т дизельного палива, сплату яких просив відповідач у листі № 256-01 від 25.06.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 касаційну скаргу ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.04.2016.

ТОВ "Миконт" подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево", в якій просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У засіданні суду, призначеному на 27.04.2016, сторонами в порядку ст. 69 ГПК України було подано заяву про продовження строку розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 продовжено строк розгляду спору у справі та відкладено розгляд касаційної скарги на 25.05.2016.

Від ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" на адресу суду 19.05.2016 надійшли додаткові пояснення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" (постачальник) та ТОВ "Миконт" (покупець) 16.11.2014 був укладений договір поставки № МЗ-19 (далі - договір поставки), за яким постачальник зобов'язався передати, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) на умовах цього договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору (далі - додатки). Базис і терміни поставки, кількість, номенклатура і ціна товару зазначаються в додатках до цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору поставки від 16.11.2014, отриманий товар використовуватиметься для забезпечення технологічних потреб при здійсненні приймання та видачі нафтопродуктів клієнтів відповідача і не може бути реалізований третім особам.

Згідно з п. 3.1. договору поставки, ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору.

Пунктами 4.1., 4.3. договору поставки від 16.11.2014 передбачено:

- поставка товару здійснюється на умовах EXW назва місця передачі товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком;

- зобов'язання постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця при базисі EXW назва місця передачі товару - з підписання акту прийому-передачі товару. Датою поставки товару вважається: при базисі EXW назва місця передачі товару - підписання акту прийому-передачі товару.

Покупець має право протягом дії цього договору в будь-який час повернути постачальнику отриманий товар, а постачальник зобов'язаний його прийняти. При поверненні товару ніякі додаткові платежі не проводяться (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору поставки, покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару у строк до 20.03.2016, якщо інше не передбачено відповідним додатком. Строк оплати товару може бути продовжений за згодою сторін.

Згідно з п. 1.1. додатку від 21.11.2014 № 1 до договору поставки, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити дизельне паливо ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) у кількості 520 тонн загальною вартістю 9 464 000, 00 грн, що в еквіваленті становить 591 502, 08 доларів США.

Пунктами 2.1., 2.2., 3.2. вказаного додатку до договору поставки визначено:

- покупець здійснює оплату за товар у строк до 20.03.2016. Строк оплати товару може бути продовжений за згодою сторін;

- сума, що підлягає сплаті покупцем за товар у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти станом на день, що передує даті платежу за даними офіційного сайту Національного банку України;

- поставка товару здійснюється на умовах EXW - нафтобаза ТОВ "Міконт" (м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1).

Відповідно до п. 4.1. цього ж додатку до договору поставки, цей додаток набуває чинності з моменту його підписання сторонами, є невід'ємною частиною договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим додатком або підписання сторонами угоди про розірвання цього додатку за взаємною згодою.

На виконання умов договору поставки від 11.11.2014, 21.11.2014 постачальник передав, а покупець прийняв на умовах EXW - нафтобаза ТОВ "Міконт" дизельне паливо ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) у кількості 520 тонн загальною вартістю 9 464 000, 00 грн, що підтверджується актом від 21.11.2014 № 1 до договору.

Факт передачі майна за актом від 21.11.2014 представниками сторін не заперечується.

Між сторонами 16.06.2015 укладена угода про розірвання додатку від 21.11.2014 № 1 до договору поставки, за якою ТОВ "Миконт" зобов'язалося протягом двох робочих днів з дня її підписання повернути ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" по базису терміналу ТОВ "Міконт" дизельне паливо ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) в кількості 520 тонн.

Актом від 16.06.2015 № 4 сторони засвідчили факт передачі покупцем та прийняття постачальником по базису нафтобаза ТОВ "Миконт" дизельного палива ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) в кількості 520 тонн.

Між сторонами 07.10.2014 був укладений договір про надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів № МЗ-16 (далі - договір зберігання), за яким ТОВ "Миконт" зобов'язалося за завданням ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" надати визначені даним договором послуги та виконати роботи (далі - послуги), а ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево", в свою чергу, зобов'язалося прийняти їх належним чином та оплатити згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.6. договору зберігання:

- об'єм послуг по прийманню та зберіганню нафтопродуктів, який є предметом даного договору, включає: прийом нафтопродуктів судновими насосами із танкера в берегові резервуари, а також прийом нафтопродуктів, які надійшли залізничним транспортом; зберігання нафтопродуктів у резервуарах відповідача, строк зберігання яких обмежується строком дії договору; налив нафтопродуктів у водний транспорт, залізничні та автомобільні цистерни;

- послуги по прийому та відвантаженню нафтопродуктів надаються на терміналі, який розташований за адресою: Україна, 54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1.

Згідно з п.п. 3.1., 3.3. договору зберігання:

- якість та об'єм кожної конкретної партії нафтопродуктів обумовлюються сторонами додатково у письмовому вигляді;

- підтвердженням прийнятої кількості нафтопродуктів є генеральний акт, акт-повідомлення та акт замірів у берегових резервуарах, складені за висновком незалежних інспекторів, які залучені сторонами.

Відповідно до п/п. 4.3.7., 4.3.8., 4.3.10. п. 4.3. договору зберігання ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" зобов'язалося:

- забезпечити на період прийому нафтопродуктів в резервуари присутність свого уповноваженого представника для здійснення контролю та підписання генерального акту;

- підписувати зі своєї сторони акт відвантаження нафтопродуктів при відвантаженні в день виконання вказаних у актах дій;

- прийняти відповідальність по збереженню майна з моменту відвантаження йому майна або передати відповідальність по збереженню майна перевізнику на фронті наливу.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. та 6.3. договору зберігання:

- вартість послуг визначається виходячи з фактично прийнятої та відвантаженої відповідачем кількості нафтопродуктів та встановлених сторонами розцінок. Розрахунковою є кожна партія майна;

- оплата послуг ТОВ "Миконт" здійснюється у порядку та розмірі, встановленому додатком до цього договору;

- здача послуг ТОВ "Миконт" та приймання їх ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" оформлюється актами наданих послуг, які підлягають узгодженню з позивачем протягом 3-х календарних днів з моменту надання актів у розпорядження представників позивача.

Сторони 07.10.2014 уклали додатки №№ 1, 2 до договору зберігання, у пунктах 3 яких узгодили, що ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" здійснює оплату вартості послуг по прийому та відвантаженню нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Миконт" наступним чином: протягом 1-го банківського дня з дня підписання акту прийому майна на зберігання відповідачем та позивачем.

Листом від 22.06.2015 № 329 ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" на виконання умов договору зберігання просив ТОВ "Миконт" провести виборку мертвих залишків дизельного палива ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) з резервуарів та технологічних трубопроводів.

ТОВ "Миконт" 23-24.06.2015 повернуло, а ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" прийняло зі зберігання дизельне паливо ULSD 10 ppm в кількості 207,78 тонн, що підтверджується актами від 23.06.2015 № 23-06/ДТ та від 24.06.2015 № 24-06/ДТ.

При цьому, як встановлено господарськими судами, у вказаних актах відсутні відомості про те, що повернене за ними зі зберігання позивачу дизельне паливо повертається в рахунок прийнятого на зберігання дизельного палива, що було об'єктом договору поставки, а посилання у цих актах на договір від 07.10.2014 № МК-14 сторони визнають помилковим, оскільки договір з зазначеними реквізитами між сторонами не укладався.

Листом від 25.06.2015 № 256-01 ТОВ "Миконт" повідомило ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" про готовність виконання робіт вартістю 18 328, 95 грн по відкачці мертвих залишків ДП RON(EN 228) із резервуарів та трубопроводів у резервуар № 24.

ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" 25.06.2015 для відшкодування витрат по перекачці ДП згідно з договором схову сплатило ТОВ "Миконт" 18 328, 95 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2015 № 130.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, щодо недоведеності обставин передачі нафтопродуктів саме за договором зберігання №МЗ-16 від 07.10.2014. При цьому, суди виходили з того, що сторони умовами п. 3.8. договору зберігання від 07.10.2014 передбачили порядок оформлення прийму-передачі товару за договором, а саме за документальною формою, затвердженою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Проте, в обґрунтування заявлених позовних вимог, ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" не надало доказів прийняття на зберігання нафтопродуктів, за формою, передбаченою вимогами договору та Інструкції, з урахуванням природних втрат нафтопродуктів, як це передбачено п. 3 Інструкції.

З цих підстав судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилено посилання ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" на лист ТОВ "Миконт" № 282-01 від 31.07.2015 в якості доказу передачі нафтопродуктів на зберігання, оскільки умовами договору сторони передбачили складання саме акту приймання нафти і нафтопродуктів за формою № 5-НП, який є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 5.2.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України.

Окрім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево", викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, оскільки звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги ст.ст. 526,902,936,949 ЦК України, тобто наявністю зобов'язальних правовідносин які виникли на підставі укладеного договору зберігання (ч. 2 ст. 509 ЦК України) та їх неналежним виконанням з боку відповідача, а положення ст. 1212 ЦК України регламентують загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто за відсутністю зобов'язальних правовідносин сторін. При цьому, позовна заява, що розглядалась судом першої інстанції, не містить посилань на обставини відсутності між сторонами зобов'язаних правовідносин.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як встановлено господарськими судами правовідносини між сторонами склалися на підставі договору поставки № МЗ-19 від 16.11.2014, додатку № 1 від 21.11.2014 до договору поставки № МЗ-19 від 16.11.2014, угоди про розірвання додатку № 1 від 21.11.2014 до договору поставки № МЗ-19 від 16.11.2014, договору № МЗ-16 про надання послуг з прийому, зберігання та відпуску нафтопродуктів від 07.10.2014, акту прийому-передачі нафтопродуктів № 4 від 16.06.2015 до договору поставки " МЗ-19 від 16.11.2014.

У абз. 4 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" також посилалось на вказані правочини та як підставу позову зазначало те, що ТОВ "Миконт" не повертає йому 312, 860 тонн дизельного палива ULSD 10 ppm, не зважаючи на умови угоди від 16.06.2016 про розірвання додатку № 1 від 21.11.2014 до договору поставки № МЗ-19 від 11.11.2014, договору про надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів № МЗ-16 від 07.10.2014, а також на те, що згідно з актом № 4 від 16.06.2015 ТОВ "Миконт" передало ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" в резервуарах нафтобази ТОВ "Миконт" дизельне паливо в кількості 520 тонн.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

З врахуванням викладеного, а також тієї обставини, яка встановлена господарськими судами, що за умовами договору № МЗ-16 про надання послуг з приймання, зберігання та відпуску від 07.10.2014, ТОВ "Миконт" зобов'язалося за замовленням ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" надавати визначені цим договором послуги та виконувати роботи, а ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" зобов'язалося прийняти їх належним чином, оплатити послуги відповідно до умов даного договору, судами попередніх інстанцій неправильно визначено правову природу даного договору.

При цьому, згідно з п. 1.2 договору наданням послуг за даним договором вважається надання виконавцем замовнику послуг з приймання в резервуари нафтобази нафтопродуктів, а також тих, що надійшли водним транспортом, вивантаження яких здійснюється судновими насосами танкера, залізничним транспортом, вивантаження яких здійснюється обладнанням виконавця, зберігання і налив (відвантаження) в залізничні чи/або автомобільні цистерни, в морський (річний) транспорт.

У п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З врахуванням викладеного судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки листу ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" № 329 від 22.06.2015, листу ТОВ "Миконт" № 256-01 від 25.06.2016 з розрахунком затрат на перекачку залишків ДП, платіжному дорученню № 130 від 25.06.2015, актам повернення зі зберігання № 23-06/ДТ від 23.06.2015 та № 24-06/ДТ від 24.06.2015, листу ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" № 371 від 22.07.2015, листу ТОВ "Миконт" № 282-01 від 31.07.2015, листу ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" від 21.08.2015 № 400, якими позивач обґрунтовує виконання сторонами умов зазначеного зобов'язання, а також не наведено правового обґрунтування і тих доведених фактичних обставин, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

При цьому, судами не перевірено обставини щодо фактичного знаходження спірних нафтопродуктів у ТОВ "Миконт" з огляду на умови договору поставки та акту прийому-передачі нафтопродуктів № 1 від 21.11.2014 до договору поставки, які були укладені пізніше договору про надання послуг з приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів, щодо того, що ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" передало, а ТОВ "Миконт" прийняло на умовах EXW - нафтобаза ТОВ "Міконт" нафтопродукти.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" не надало доказів прийняття на зберігання нафтопродуктів, за формою, передбаченою вимогами договору № МЗ-16 про надання послуг з прийому, зберігання та відпуску нафтопродуктів від 07.10.2014, оскільки господарськими судами не надано правової оцінки тій обставині, що переміщення спірних нафтопродуктів здійснювалось по базису терміналу ТОВ "Миконт", а не з танкера (водного транспорту).

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 скасувати, а справу № 915/1759/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.