ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Справа № 916/5033/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Тольяттіазот"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. у справі господарського суду№916/5033/14 Одеської області за позовомУкраїнського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"допублічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"третя особавідкрите акціонерне товариство "Тольяттіазот"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - врегулювання розбіжностей при укладанні договору Поповіченко О.М. дов. №07д від 21.01.2016 Поляков Д.С. дов. №2164 від 17.05.2012 Кімінчіджі С.І. дов.№1844 від 12.05.2015 Ткачова А.В. дов. б\н від 28.04.2015 Луканіна Т.В. дов. б\н від 28.04.2015

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі - УДП "Укрхімтрансаміак", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - ПАТ "ОПЗ", відповідач), з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про врегулювання переддоговірного спору, а саме, зобов'язання відповідача прийняти умови абз.1 пп.2.1.1, пп.2.1.3, пп.2.2.2, п.4.1, п.4.3, п.4.5, п.4.6, п.5.4 Договору №1006/1ТА-2015 від 14.11.2014 про надання послуг з приймання, охолоджування, зберігання та відвантаження на судна транзитного аміаку в редакції позивача та зобов'язати ПАТ "ОПЗ" укласти договір №1006/1ТА-2015 від 14.11.2015р. в редакції УДП "Укрхімтрансаміак".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Відкрите акціонерне товариство "Тольяттіазот", Росія.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.03.2015 (судді Цісельський О.В., Панченко О.Л., Степанова Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді Головей В.М., Журавльов О.О., Ярош А.І.) у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі, посилаючись на те, що відмова відповідача укласти договір в запропонованій позивачем редакції з врахуванням приписів ст.627 ЦК України жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси останнього, оскільки укладення цього договору не є обов'язковим для сторін, та у господарського суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача укласти договір від 14.11.2014 в редакції УДП "Укрхімтрансаміак".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ВАТ "Тольяттіазот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга (з урахуванням додаткових пояснень) вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано монопольне становище ПАТ "Одеський припортовий завод", приписи Законів України "Про трубопровідний транспорт" і "Про здійснення державних закупівель", наполягає на обов'язковому укладанні договору між сторонами у відповідності із ст.179 ГК України.

У відзиві і додаткових поясненнях на касаційну скаргу ПАТ "Одеський припортовий завод" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає рішення і постанову по справі законними та обґрунтованими і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Заслухавши присутніх представників сторін та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, УДП "Укрхімтрансаміак" супровідним листом №1191 від 14.11.2014 надіслав на адресу ПАТ "ОПЗ" проект Договору №1006/1ТА-2015 про надання послуг з прийому, охолодження, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, що надходить по аміакопроводу від підприємств Росії, протягом грудня 2014-2015 років.

Отримавши проект Договору, ПАТ "Одеський припортовий завод" вжив заходи для врегулювання розбіжностей шляхом часткового погодження деяких умов проекту Договору, склав протокол розбіжностей, який був направлений позивачу супровідним листом №4641 від 19.11.2014 разом із підписаним Договором у відповідності до вимог ч.4 ст.181 ГК України, якою передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих пунктів запропонованого договору сторона, яка одержала проект договору, складає проект розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в двадцятиденний строк надсилає два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Не погоджуючись із запропонованим відповідачем протоколом розбіжностей, позивач УДП "Укрхімтрансаміак" листом №1221 від 21.11.2014 направило новий варіант протоколу розбіжностей по Договору, а також запропонувало у разі недосягнення домовленостей по спірним пунктам Договору в його редакції, врегулювати зазначений спір шляхом передачі їх на розгляд суду.

В листі від 24.11.2014 відповідач ПАТ "Одеський припортовий завод" наполягав на укладанні Договору саме в редакції ПАТ "ОПЗ" з врахуванням протоколу розбіжностей від 19.11.2014, а у разі недосягнення згоди запропонував узгодити розбіжності за допомогою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та Фонду державного майна України, тобто не дав згоду позивачу на розгляд розбіжностей у суді.

Не погоджуючись із протоколом розбіжностей відповідача, посилаючись на ч.7 ст.181 ГК України, не отримавши згоди ПАТ "Одеський припортовий завод", УДП "Укрхімтрансаміак" звернулось до господарського суду з позовною заявою про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні Договору, в судовому порядку.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно керувались ч.5 ст.181 ГК України, якою встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 7 статті 181 ГК України встановлено, що, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що приписи ч.7 ст.181 ГК України щодо дотримання порядку укладання господарського договору №1006/1ТА-2015 від 14.11.2014. не відносяться до відповідача, як сторони Договору, а отже вимоги позивача щодо врегулювання переддоговірного спору та зобов'язання відповідача прийняти умови вказаного договору в редакції УДП "Укрхімтрансаміак"" є необґрунтованими, оскільки розбіжності, що виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом в примусовому порядку, без згоди на це ПАТ "ОПЗ".

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що запропонований позивачем проект Договору від 14.11.2014 про надання послуг з прийому, охолодження, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, що надходить по аміакопроводу від підприємств Росії, не відноситься до договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, а сторона - виконавець за цим Договором ПАТ "Одеський припортовий завод" не є монополістом на даному ринку послуг, що підтверджується відсутністю відповідача у "Зведеному переліку суб'єктів природних монополій" станом на 15.12.2014, який ведеться та затверджується Антимонопольним комітетом України.

Крім цього, Антимонопольний комітет України листом №222-29/05-3628 від 23.04.2014 також підтвердив, що ПАТ "Одеський припортовий завод" не включений до реєстру суб'єктів природних монополій у відповідних сферах, на основі яких формується Зведений перелік суб'єктів природних монополій.

Також, ст.5 Закону України "Про природні монополії", Статут ПАТ "Одеський припортовий завод", Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка з ЄДРПОУ на ПАТ "ОПЗ" не передбачають сферу, види економічної діяльності відповідача, що відносяться до діяльності суб'єктів природних монополій.

Відтак, суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "Одеський припортовий завод" не включений до реєстру суб'єктів природних монополій у сфері надання послуг з приймання, охолоджування, зберігання та відвантаження на судна транзитного аміаку, що надходить по аміакопроводу від підприємств Росії, а твердження позивача про те, що ПАТ "ОПЗ" є природним монополістом, не підтверджено у встановленому порядку.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що стаття 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює право органів Антимонопольного комітету за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймати рішення, зокрема, яким визнати суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, тобто крім суб'єктів природних монополій у відповідних сферах Антимонопольним комітетом може бути встановлено і монопольне (домінуюче) становище господарюючого суб'єкта на певному ринку .

Суди не мають повноважень визнавати суб'єкта господарювання природним монополістом або таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Суди встановили, що позивач УДП "Укрхімтрансаміак" зверталось у січні 2015 року до Антимонопольного комітету України із заявою про зловживання ПАТ "ОПЗ" монопольним (домінуючим) становищем на рину шляхом встановлення економічно необґрунтованих цін, проте остаточне рішення Антимонопольним комітетом України не прийнято і в матеріалах справи відсутнє.

Надана ВАТ "Торльяттіазот" в касаційну інстанцію копія Витягу з Рекомендацій Антимонопольного комітету України від 13.10.2015 Вищим господарським судом України не досліджується у відповідності із приписами ст.1117 ГПК України, при винесенні постанови касаційного суду не враховується, а долучається до матеріалів справи.

Також, суди дійшли до висновку, що відмова відповідача укласти договір в запропонованій редакції УДП "Укрхімтрансаміак" не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача з врахуванням приписів ст.627 ЦК України, яка встановлює свободу договору, а саме сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Щодо доводів позивача, що відповідач зловживає своїм монопольним становищем в частині встановлення ціни на послуги, то суди встановили, що ціна на спірні послуги є нерегульованою, виходячи з того, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 21.06.2012 суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни і державні регульовані ціни. Згідно із ст.11 вказаного Закону, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (із змінами і доповненнями), визначено, що ціни на види продукції, товарів, послуг, не наведені у зазначеній постанові, не підлягають державному регулюванню, тобто вважаються вільними.

Послуги з приймання, охолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, які ПАТ "Одеський припортовий завод" надає УДП "Укрхімтрансаміак", не наведені в переліку зазначеної Постанови.

Якщо ціни не регулюються державою, то відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що за своєю правовою природою послуги з приймання захолодження, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, які ПАТ "Одеський припортовий завод" надає УДП "Укрхімтрансаміак", не підлягають державному регулюванню, є вільними і встановлюються за домовленістю сторін.

Посилання ВАТ "Тольяттіазот" в касаційній скарзі на те, що ПАТ "Одеський припортовий завод" відноситься до трубопровідного транспорту, тобто укладання Договору є обов'язковим для відповідача у відповідності із п.6 ст.179 ГК України, а відтак, переддоговірний спір підлягає вирішенню в судах,- було предметом розгляду в апеляційному суді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Одеський припортовий завод створений відповідно до наказу Міністерства хімічної промисловості СРСР №155 від 04.03.1974р., належить до підприємств азотної галузі хімічної промисловості України, основним видом діяльності якого є виробництво хімічної продукції - аміаку та карбаміду.

Другорядним видом діяльності ПАТ "Одеський припортовий завод" є перевантаження на морський транспорт хімічної продукції, у тому числі аміаку, який надходить від інших підприємств України та Росії трубопровідним та залізничним транспортом. Відповідно до Статуту, державних реєстраційних та дозвільних документів ПАТ "ОПЗ" не здійснює господарську діяльність, пов'язану з наданням транспортних послуг, тому не є підприємством трубопровідного, залізничного та морського транспорту.

Усі об'єкти магістрального аміакопроводу, у тому числі кінцева станція (КС-15) з видачі заводу аміаку з магістральної лінії аміакопроводу, знаходяться на балансі Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (м. Київ).

Таким чином, суди дійшли до висновку, що ПАТ "ОПЗ" не є суб'єктом трубопровідного транспорту в розумінні Закону України "Про трубопровідний транспорт", оскільки не експлуатує об'єкти трубопровідного транспорту, у тому числі аміакопровід, не здійснює транзитне транспортування аміаку та не входить в єдину технологічну систему, пов'язану з транспортуванням аміаку по магістральному аміакопроводу.

Безпідставними також визнані апеляційним судом твердження третьої особи ВАТ "Тольяттіаміак" про те, що спірний Договір є таким, умови якого засновані на державному замовленні, а відтак спори, пов'язані з укладанням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладання договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку, що встановлено ч.4 ст.183 ГК України.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки судові рішення прийняті по неповно встановленим обставинам справи з невірним застосуванням норм матеріального права, усунути які суд касаційної інстанції не має змоги.

В касаційній скарзі і додаткових поясненнях до скарги ВАТ "Тольяттіаміак", серед іншого, посилається на те, що спірний Договір підпадає під державне замовлення, позивач УДП "Укрхімтрансаміак" кваліфікується як замовник за законодавством про державні закупівлі, а переддоговірний спір підлягає вирішенню по суті в судах, про що ВАТ "Тольяттіаміак" зазначав 13.07.2015 в поясненнях суду апеляційної інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу і доповненні до відзиву на касаційну скаргу ПАТ "Одеський припортовий завод" зазначає, що запропонований позивачем проект договору не відноситься до договору, який заснований на державному замовленні, визначення якому надано ч.7ст.181 ГК України, або є таким, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, вважає, що дія Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції від 10.04.2014 не поширюється на господарську діяльність УДП "Укрхімтрансаміак" і ПАТ "ОПЗ", які не приймали участі у процедурі закупівлі послуг.

Однак, ці доводи позивача і відповідача не були досліджені судами попередніх інстанцій при винесенні судових рішень по суті справи, а тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що приписи ч.7 ст.181 ГК України щодо дотримання порядку укладання господарського Договору від 14.11.2014 не відносяться до відповідача як сторони Договору, а отже вимоги позивача щодо врегулювання переддоговірного спору та зобов'язання відповідача прийняти умови вказаного договору в редакції УДП "Укрхімтрансаміак" є необґрунтованими, оскільки розбіжності, що виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом.

Судами не було досліджено і визначено, чи регулює спірні правовідносини дія Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції від 10.04.2014 та чи поширюється на господарську діяльність УДП "Укрхімтрансаміак" і ПАТ "ОПЗ" приписи цього Закону.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ВАТ "Тольяттіазот", оскільки судами попередніх інстанцій не було повно і всебічно встановлено всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак, прийняті рішення і постанова є передчасними, та такими, що підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення всіх обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тольяттіазот" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. у справі №916/5033/14 господарського суду Одеської області та Рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2015 у справі №916/5033/14 скасувати.

Справу №916/5033/14 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова