ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 914/1347/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рай" ЛТДна постанову від 30.08.2016 Львівського апеляційного господарського судуу справі№914/1347/15 господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рай" ЛТДдо за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рудківської міської ради 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6, 4. ОСОБА_7, 5. ОСОБА_8, 6. ОСОБА_9, 7. ОСОБА_10, 8. ОСОБА_11, 9. ОСОБА_12, 10. ОСОБА_13, 11. ОСОБА_14, 12. ОСОБА_15, 13. ОСОБА_16, 14. ОСОБА_17провизнання недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014 №1

За участю представників сторін:

Від позивача - Коваль П.І. (дов. від 27.04.15)

Від відповідача - Микита Т.В. (дов. від 23.11.16)

У зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рай" ЛТД звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Рудківської міської ради Львівської області про визнання недійсним рішення міської ради Львівської області від 14.08.2014 № 1.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням від 21.06.2016 господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.М.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що набуття фізичними особами права власності на будівлі (торгівельні кіоски) є окремою підставою для припинення користування всією земельною ділянкою, переданою позивачу у постійне користування. Враховуючи те, що Рудківська міська рада являється органом, до компетенції якого віднесено питання щодо регулювання земельних відносин на території м. Рудки, беручи до уваги те, що припинення права користування на підставі положень п. "е" ст.141 ЗК України законодавством не віднесено до компетенції жодного іншого органу, тому відповідач як орган місцевого самоврядування прийняв оскаржуване рішення в межах своєї компетенції.

Постановою від 30.08.2016 колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якимець Г.Г. рішення господарського суду Львівської області залишено без змін.

ТОВ "Рай" ЛТД у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.141, 142, 143 Земельного кодексу України .

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням від 15.09.1998 № 1 Рудківської міської ради "Про передачу земельної ділянки в постійне користування ТОВ "Рай" ЛТД позивачу передано в постійне користування земельну ділянку в розмірі 0,15га.

Відповідно до Проекту відводу земельної ділянки під будівництво ринку м.Рудки на території Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області від 2001, вказану земельну ділянку надано позивачу для будівництва ринку.

На підставі рішення від 15.09.1998 № 1 позивачу видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею площею 0,15га для комерційної діяльності, який 13.02.2002 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.

Місцезнаходження земельної ділянки - АДРЕСА_1.

Відповідно до рішень Рудківської міської ради від 26.09.2002 № 18 та від 26.06.2003 № 22 за згодою ТОВ "Рай" ЛТД", вилучалися земельні ділянки загальною площею 0,0193га. Таким чином, в постійному користуванні позивача станом на 2003 рік залишилася земельна ділянка площею 0,1307га в АДРЕСА_1. Зміни у Державний акт не вносились.

В 2003 році головою Самбірської районної державної адміністрації затверджено акти технічних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом торгових кіосків на території ринку. На підставі цих розпоряджень, Виконавчий комітет Рудківської міської ради приймав рішення, за якими фізичним особам видавались свідоцтва про право власності на вказані кіоски, які в подальшому реєстрували їх в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації. Частина побудованих торгових об'єктів згідно договорів купівлі-продажу від 2005, 2006, 2007, 2010, 2011 та 2012 років відчужувалися за договорами купівлі-продажу.

Судами з'ясовано, що на земельній ділянці, щодо права постійного користування якою позивачу видано Державний акт серії НОМЕР_1, побудовано 39 кіосків. П'ятнадцять з яких набуті фізичними особами шляхом їх створення (будівництва), 15 набутих фізичними особами на підставі договорів купівлі-продажу та 9 знаходяться на на стадії оформлення права власності.

22.07.2014 Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області направлено Рудківській міській раді клопотання про приведення у відповідність із законодавством прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, в якому інспекція зазначила про необхідність, з метою належної реалізації власниками нерухомого майна - кіосків, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 свого права на землю, усунути порушення чинного законодавства України шляхом припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Рудки Самбірського району Львівської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.02.2002, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67 з наступним поданням у відділ Держземагенства у Самбірському районі інформації про зняття з реєстрації зазначеного державного акта.

Рішенням від 14.08.2014 № 1 Рудківської міської ради "Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1 за результатами розгляду клопотання Державної інспекції, враховуючи набуття громадянами у власність будівель, які розташовані на даній земельній ділянці, керуючись ст.ст. 120, 122, п. "е" ст.141 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.287.6 ПК України, п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", припинено право постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307га по АДРЕСА_1 у м. Рудки та визнано таким, що втратило чинність рішення Рудківської міської ради від 15.09.1998 № 1 "Про передачу в постійне користування ТОВ "Рай" ЛТД земельної ділянки у АДРЕСА_1; доручено Управлінню Держземагенства у Самбірському районі Львівської області зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування землею ТОВ "Рай" ЛТД серії НОМЕР_2 від 13.02.2002, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ТОВ "Рай" ЛТД з позовом у даній справі.

До прийняття господарським судом першої інстанції рішення від 21.06.2016 у даній справі рішенням від 16.06.2016 № 71 Рудківської міської ради "Про внесення змін до рішення Рудківської міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 "Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1 внесено зміни до рішення Рудківської міської ради від 14 серпня 2014 року № 1, шляхом викладення пункту 1 у наступній редакції: "Припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Рай" ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307га по АДРЕСА_1. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 від 13.02.2002 року, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67 вважати таким, що втратив чинність".

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Главою 19 "Набуття права на землю громадянами та юридичними особами" розділу ІV "Набуття і реалізація права на землю" Земельного Кодексу України врегульовано порядок та підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами; за загальним правилом, наведеним у ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Іншими статтями зазначеного розділу, зокрема, ст.ст.119, 120 Земельного Кодексу України, передбачено також випадки набуття права на земельні ділянки в іншому порядку та з інших підстав, ніж визначено ст. 116 цього Кодексу.

За ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено перелік підстав припинення прав користування земельною ділянкою, якими є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г)використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д)систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е)набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є)використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку у разі:

а)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б)неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельної ділянки у разі добровільної відмови користувача, що згідно з частиною 1 цієї статті здійснюється виключно на підставі його заяви.

Статтями 143-151 Земельного кодексу України передбачено інші випадки припинення права на земельну ділянку та порядок припинення такого права, зокрема, у випадках вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб.

З наведених вище приписів чинного законодавства вбачається, що добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт "а" статті 141 Земельного кодексу України), вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (пункт "б" статті 141 Земельного кодексу України) та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України) є окремими, самостійними та незалежними підставами для припинення права на земельну ділянку.

За ч.ч.1, 2 та 10 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно законодавець передбачив різні порядок та процедуру припинення права на земельні ділянки щодо кожного з наведених вище випадків, регламентувавши статтями 143-151 Земельного кодексу України, коли і який порядок та процедура мають бути застосовані.

За ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, спірне рішення відповідача прийнято відповідно ст.377 Цивільного кодексу України, ст.ст.120, 122, підп. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, ст.287.6 Податкового кодексу України, п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Однак, наведені статті не передбачають повноважень органу місцевого самоврядування у межах врегулювання спірних правовідносин між особами - сторонами спору про земельну ділянку, в тому числі у вигляді прийняття ним рішення.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України.

Відповідно ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.ч.1 та 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ч.2 ст.144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Відповідно ч.1 ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Тобто, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, вийшов за межі своєї компетенції у сфері земельних правовідносин.

Щодо застосування судами ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120, підп. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, касаційна інстанція зазначає, що положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття іншими особами об'єкту нерухомості) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (п.4 ст.120 Земельного кодексу України).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (п.6 ст.120 Земельного кодексу України).

За змістом частини другої статті 377 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 120 Земельного кодексу України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Таким чином, у договорі, зокрема, купівлі-продажу (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Висновки господарських судів щодо пов'язаності припинення права постійного користування земельною ділянкою за пунктом "е" статті 141 Земельного кодексу України, з волевиявленням сторін шляхом надання відповідної згоди чи прийняття рішення уповноваженим органом, а не з приписом закону, є необгрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, правильно та повно встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми права та відповідно дійшли неправомірного висновку про відмову в позові, а тому рішення та постанова по справі підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, а також встановлення судами всіх обставин справи, необхідних для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити та визнати недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014 №1.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рай" ЛТД задовольнити.

Постанову від 30.08.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі №914/1347/15 господарського суду Львівської області та рішення від 21.06.2016 господарського суду Львівської області скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014 №1.

Стягнути з Рудківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рай" ЛТД витрат по сплаті судового збору в сумі 6699грн. За розгляд позовної, апеляційних та касаціних скарг.

Видачу наказу доручити господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

О. Яценко

С. Бакуліна