ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 904/7673/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Чус О.В.)у справі№ 904/7673/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс"третя особаПублічне акціонерне товариство "Івано-Франківський Арматурний завод"простягнення 345.200.099,49 грн.,за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"провизнання договору поруки припиненим,за участю представників:позивачаСаєнко В.В.,відповідачаРешетило С.В.,третьої особиЗеверуха І.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі № 904/7673/15 відмовлено у задоволенні первісного позову ПАТ "Брокбізнесбанк" до ТОВ "Енергокомплекс" про стягнення 345.200.099,49 грн.; зустрічний позов ТОВ "Енергокомплекс" до ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено: визнано припиненим договір поруки № 3 від 30.04.2013, укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Енергокомплекс".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі № 904/7673/15 скасовано, первісні позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Енергокомплекс" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 у сумі 276.266.629,65 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 4 ст. 559, ст.ст. 554 - 559 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що звернення позивача з позовом до суду мало місце 27.08.2015, тобто поза межами строку дії поруки, оскільки строк виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.05.2006 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі - банк, кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (далі - позичальник) був укладений генеральний договір кредитної лінії № 2298, який набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).

У зв'язку з реструктуризацією заборгованості 30.04.2013 між сторонами зазначеного договору була укладена додаткова угода № 31, згідно з якою генеральний договір кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року викладено у новій редакції (далі - кредитний договір, договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк у межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається банком позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Загальна сума ліміту кредиту на кінець дня проведення реструктуризації становитиме 167.224.076,47 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк користування (термін повернення) кредитом - до 29.04.2019 включно.

Повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий банком позичальнику згідно з пунктом 2.12 цього договору, не пізніше строків, у сумах та у порядку, передбаченими графіком (додаток 2), встановленими пунктом 1.2 цього договору, та не пізніше строку, зазначеного у пункті 1.3 цього договору (пункт 2.8 договору).

Позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в пункті 1.4 цього договору.

Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної у пункті 1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 2.11 договору проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані проценти, а також у день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом у повному обсязі.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору сторони встановили право банку вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено позичальником укладеними ним із позивачем за первісним позовом у цій справі такими договорами: договором іпотеки від 18.05.2006 (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № 1418; договором іпотеки від 13.04.2013 (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № 534; договором іпотеки від 27.06.2006 (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № Д 289; договором застави від 13.04.2013 (предмет застави - основні засоби), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 521; договором застави від 13.04.2013 (предмет застави - сировина та матеріали, готова продукція), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 522; договором застави від 13.04.2013 (предмет застави - готова продукція), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 523); договором застави від 13.04.2013 (предмет застави - транспортні засоби), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 525.

За змістом пунктів 5.1 договорів іпотеки іпотекодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на увесь період строку дії цих договорів.

За невиконання чи неналежне виконання будь-яких зобов'язань, передбачених пунктами 5.1 договорів іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного кредиту, але не менше 500,00 грн.

Згідно з пунктами 11.4 договорів іпотеки ці договори діють до повного виконання зобов'язань за ними та основного зобов'язання за кредитним договором.

В порядку забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 30.04.2013 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Енергокомплекс" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 3 (далі - договір поруки), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боргових зобов'язань боржника.

Згідно з пунктом 1.2 договору порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (у тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку, встановленому кредитним договором.

Порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань уразі настання строку для дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором (пункт 1.4 договору поруки).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України (пункт 5.1 договору поруки).

Звертаючись до ТОВ "Енергокомплекс" з позовом про стягнення основного боргу за кредитом в сумі 166.524.076,47 грн., основного боргу за відсотками в сумі 27.690.522,54 грн., пені за прострочені строки повернення кредиту в сумі 50.855.195,42 грн., пені за порушення строків сплати кредиту в сумі 112.644,46 доларів США, що еквівалентно 2.482.637,83 грн., пені за прострочення сплати процентів в сумі 3.730.712,74 грн., пені за прострочення сплати процентів в сумі 5.486,20 доларів США, що еквівалентно 120.913,60 грн., 3% річних в сумі 3.211.852,56 грн., 3% річних в сумі 23.626,16 доларів США, що еквівалентно 520.710,90 грн., інфляційних втрат в сумі 73.321.069,83 грн., штрафу за порушення вимог договору в сумі 20.000,00 грн., штрафу за порушення вимог п. 5.1 іпотечних договорів в сумі 5.016.722,28 грн., штрафу за порушення вимог п. 5.2 іпотечних договорів в сумі 5.016.722,28 грн., штрафу за порушення вимог п. 3.1.4 договорів застави в сумі 6.688.963,04 грн., позивач за первісним позовом посилався на невиконання ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" своїх зобов'язань щодо повернення кредиту за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 (в редакції додаткової угоди № 31 від 30.04.2013), у зв'язку з чим у останнього і виникла заборгованість у сумі 345.200.099,49 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача як з поручителя відповідно до договору поруки № 3 від 30.04.2013.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з поручителя, господарський суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача з позовом до суду мало місце 27.08.2015, тобто поза межами строку дії поруки, оскільки строк виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику такої вимоги, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову до відповідача. Відповідно зазначене стало підставою для задоволення зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних обставин, встановлених судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Позивач за первісним позовом звернувся до ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" з вимогою № 951/015 від 25.11.2014, в якій просив сплатити протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги прострочену заборгованість у сумі 11.352.000,00 грн., що виникла за період з 30.01.2014 по 29.10.2014, та прострочені проценти у сумі 857.516,25 грн., нараховані за користування кредитом з 30.04.2014 по 30.10.2014 року.

Зазначена вимога була отримана представником ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" 01.12.2014. Жодних заперечень проти заявленої до стягнення суми заборгованості, у тому числі вказаної у вимозі № 951/015 від 25.11.2014, відповідач та третя особі у справі суду не надали.

10.02.2015 ПАТ "Брокбізнесбанк" направило ТОВ "Енергокомплекс" вимогу №26/045іф від 09.02.2015, в якій просило на підставі пункту 2.1.2 договору поруки № 3 від 30.04.2013 здійснити погашення заборгованості за кредитом та процентами у сумі 15.737.597,06 грн. не пізніше наступного дня з моменту отримання цієї вимоги.

Зазначена вимога була отримана представником ТОВ "Енергокомплекс" 17.02.2015.

Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що якщо позичальник не здійснив повернення заборгованості відповідно до вимог пункту 5.1 цього договору, банк має право вжити заходів зі стягнення наявної заборгованості за цим договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За умовами пункту 5.1 договору поруки договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.

Між тим положення договору про дію поруки до повного виконання усіх зобов'язань, забезпечених порукою, не може розглядатися як встановлення строку дії поруки у розумінні статті 252 ЦК України, відповідно до частини першої якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За таких обставин строк дії поруки договором не встановлений.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 ЦК України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення частини 4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як зазначалось вище, відмовляючи у первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання щодо погашення всієї заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику вимоги, а шестимісячний строк, протягом якого діяла порука відповідача та протягом якого позивач мав змогу звернутися до нього з позовом, закінчився 01.07.2015.

Проте колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України через подачу кредитором позову у серпні 2015 року, тобто після спливу настання строку виконання основного зобов'язання, а не протягом 6 місяців із цієї дати.

Так, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тобто у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, від 23.12.2015 у справі № 6-436цс15.

Звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості з поручителя мало місце 21.08.2015. Таким чином дія поруки щодо платежу строк погашення якого настав 21.02.2015 (в межах шестимісячного строку з моменту, коли мав бути здійснений черговий платіж) та наступних як частин основного зобов'язання на підставі частини 4 статті 559 ЦК України не припинилась.

Оскільки ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось з позовом до боржника та з позовом до поручителя щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки в межах шестимісячного строку з моменту, коли мав бути здійснений черговий платіж (21.02.2015), дія поруки щодо вказаного та наступних платежів як частин основного зобов'язання на підставі частини 4 статті 559 ЦК України не припинилась.

За змістом вимоги № 951/015 від 25.11.2014 ПАТ "Брокбізнесбанк" вимагало від ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" сплатити прострочену поточну заборгованість, що виникла за період з 30.01.2014 по 29.10.2014, та прострочені проценти, нараховані за користування кредитом з 30.04.2014 по 30.10.2014.

При цьому у вимозі зазначено, що в разі непогашення заборгованості протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги, згідно з пунктом 5.2 генерального договору кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006, пунктами 6.2 іпотечних договорів № 528, № 531, № 534 від 30.04.2013, пунктами 4.1 договорів застави № 521, № 533, № 523, № 525 від 30.04.2013 банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Тобто Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" вимагало сплати поточної простроченої заборгованості за кредитом та відсотками і зазначило, що в разі такого непогашення банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій згідно з приписами пункту 5.2 кредитного договору.

Між тим вимогою № 951/015 від 25.11.2014 банк не змінив строку виконання основного зобов'язання щодо сплати як прострочених чергових платежів (виникла за період з 30.01.2014 по 29.10.2014), так і не вимагав здійснити дострокове повернення всієї суми кредиту, а лише вимагав погасити поточну заборгованість та попередив про наслідки непогашення заборгованості.

Посилання у вимозі на п. 5.1 договору, яким регламентується питання дострокового повернення кредиту, не свідчить про те, що банк вимагав саме дострокового повернення усієї суми кредиту, оскільки п. 5.1 надає право банку як на дострокове повернення всієї суми кредиту, так і іншої заборгованості.

З вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту позивач за первісним позовом звернувся до боржника (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") лише у серпні 2015 року шляхом подання позову до Господарського суду Івано-Франківської області.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення суми боргу є помилковими, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" є такими, що підлягають задоволенню частково, у межах суми заборгованості щодо платежів з погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафу, відсотків за користування коштами та інфляційних нарахувань, строк виконання яких настав з 21.02.2015, тобто в межах шестимісячного строку з дня звернення з позовом до поручителя.

Таким чином апеляційний суд, перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, дійшов обґрунтованого висновку, що на його користь підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 150.696.076,47 грн.; заборгованість за процентами в сумі 23.176.501,60 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту в сумі 42.470.483,00 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати процентів в сумі 3.562.132,51 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 ЦК України) в сумі 2.355.753,75 грн.; сума індексації простроченої заборгованості в сумі 52.333.441,56 грн. та штраф у сумі 1.672.240,76 грн. за порушення п. 5.2 іпотечних договорів.

З огляду на вищезазначене, зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим задоволенню не підлягають.

Окремо колегія суддів зазначає, що, задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції також не врахував, що належним способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, а отже право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 21.05.2012 у справі № 6-69цс11, від 17.02.2016 у справі № 3-1202гс-15.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача за первісним позовом на постанову Вищого господарського суду України у справі № 922/4654/15, оскільки за змістом постанови у цій справі встановлено направлення вимоги банку про дострокове повернення всієї суми кредиту, в той час у даній справі встановлено, що банк пред'явив вимогу про сплату поточної заборгованості.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічного позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 904/7673/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова