Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 915/1160/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2015 року у справі №915/1160/15 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до приватного підприємства "Морське агентство - Ніка " про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2015 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Морське агентство - Ніка" 7 476,79 доларів США, що на день подання позову складало 158 478,79 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року у справі №915/1160/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 лютого 2016 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 25 травня 2007 року між ДП Миколаївській морський торговельний порт, правонаступником якого є державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (порт) та ПП "Ніка" (агент) укладено договір №37-С з додатковими угодами, за умовами якого порт по можливості надає послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, які прямують в ДП "Миколаївський морський торговельний порт" або проходять транзитом, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 Договору Порт зобов'язаний надавати агенту рахунки до сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього Договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки можуть направлятись факсом. Порт зобов'язаний надавати по можливості і за заявками Агента інші послуги з оформлення рахунків відповідно до діючих тарифів.

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено обов'язок Агента отримувати від Порту попередні рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з Порту.

Положеннями розділу 3 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами за договором. Зокрема, пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 23 грудня 2013 року №7 до договору встановлено, що агент зобов'язується одержувати попередні рахунки на передплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків агент виконує за добу до відходу судна з порту.

Пунктом 3.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 29 грудня 2009 року №3 та від 29 грудня 2014 року №11, зокрема передбачено, що агент здійснює остаточні розрахунки за послуги та оплачує ставки за здійснення вантажних операцій на зовнішньому рейді в термін 5 банківських днів після відходу судна з порту та отримання рахунків на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів, підписаних уповноваженою особою. Оплату рахунків порту агент здійснює у безготівковій формі відповідно до норм діючого законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків по суднам, що плавають під іноземним прапором у ВКВ, а під прапором України в національній валюті України. Перерахунок сум портових зборів та інших послуг у доларах США, в гривні, або навпаки здійснюється по курсу НБУ на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту на дату закінчення вантажних робіт. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до діючого законодавства України.

За інформацією від 23 лютого 2015 року №А/15-02/96 позивач пред'явив відповідачу попередній рахунок №92482183 та надав послуги з нарахуванням портових зборів судну "CONTI HUMBOLDT", яке знаходилось під агентуванням відповідача на загальну суму 39 306,69 доларів США, про що 28 лютого 2015 року сторонами підписано та скріплено печатками акт наданих послуг (виконаних робіт) №03002183.

Виставлений позивачем на оплату послуг рахунок №03002183 від 28 лютого 2015 року на суму 39 306,69 доларів США відповідач оплатив у повному обсязі.

Листом від 2 квітня 2015 року №18-19/56 позивач надіслав відповідачу рахунки на додаткову сплату податку на додану вартість, нарахованого на портові збори, зокрема, "COUNTI HUMBOLDT" у розмірі 7 476,79 доларів США.

Посилаючись на незаконність нарахування ПДВ на портові збори з судна, яке здійснювало міжнародні перевезення, у даному випадку "COUNTI HUMBOLDT", відповідач відмовив позивачу в оплаті додатково виставленого рахунку, внаслідок чого виник спір у даній справі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення податку на додану вартість, донарахованого на портові збори у зв'язку з відсутністю підстав для застосування визначених законодавством пільг щодо звільнення від сплати ПДВ.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум ПДВ за надані послуги.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України "Про морські порти" визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватись чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно із ст. 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

За ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

У розумінні ст. 132 КТМ України міжнародні перевезення - це перевезення між портами України та іноземними портами, які можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Відповідно до п. 197.9 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Отже, стягнення портових зборів як за міжнародне перевезення виключає можливість стягувати податок на додану вартість.

За ст. 134 КТМ України документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Пунктом 54 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

Митною територією, згідно із ст. 9 МК України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що коносаменти зі спірних перевезень свідчать про те, що товари транспортувались з порту України до іноземних портів з перевантаженням у нейтральних водах. Здійснення судном "CONTI HUMBOLDT" міжнародного перевезення підтверджується також відміткою Миколаївської митниці про вивезення вантажу в режим експорту, відміткою Миколаївської митниці про дозвіл на вихід судна за кордон.

До того ж, під час нарахування портових зборів судну "CONTI HUMBOLDT" позивачем було використано ставки портових зборів як для суден міжнародного перевезення.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що перевантаження експортного вантажу у нейтральних водах є частиною договору міжнародного перевезення вантажу з українського порту до іноземного порту, а судна із цим вантажем мають статус суден, які здійснюють міжнародне перевезення, тобто учасники цього перевезення перебувають у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу, внаслідок чого судновласники через своїх агентів не сплачують ПДВ при споживанні послуг, які сплачуються у складі портових зборів відповідно до п. 197.9 ст. 197 ПК України.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Саме по собі посилання апеляційного господарського суду у постанові на ст. 115 КТМ України, яка регулює збір із суден за користування послугами служби регулювання руху суден, а також викладені ним обставини щодо переміщення судна після його виходу з порту за межі митної території України, (повідомлення про готовність від 10 та 16 березня 2015 року, відомість про затрачений час від 11 березня 2015 року, морський коносамент №15077/1 та вантажний маніфест від 17 березня 2015 року №15077А) не впливають на правильність зазначених вище висновків попередніх судових інстанцій.

Твердження касаційної скарги про те, що апеляційний господарський суд вказавши в постанові на те, що коносаменти були оформлені при навантажені імпортного вантажу в іноземному порту, і що імпортний вантаж навантажується на судно в іноземному порту, зробив висновок по якійсь іншій справі не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки дані посилання апеляційного господарського суду стосуються міжнародного перевезення за морським коносаментом №15077/1 та вантажного маніфесту від 17 березня 2015 року №15077а, які не впливають на правильність висновків попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача податку на додану вартість, нарахованого на портові збори.

За таких обставин слід визнати, що оскаржувані судові рішення є законними й обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2015 року у справі №915/1160/15 - без змін.

Головуючий:П.А. ГончарукСудді:І.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко