ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/8124/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.- головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 14.07.2016 Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016у справі№ 910/8124/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проціон-Торг"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Національний банк України, 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осібза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дослідно-механічний завод "Карпати"провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити діїза участю представників: від позивача: Шутов О.О., від третьої особи-1 на стороні позивача: Колосюк С.Л., від третьої особи-2 на стороні позивача: Цуканова С.Г.Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2016 касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсікова О.О., Кролевець О.А. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Проціон-Торг" про визнання недійсним договору поруки №П-2011034-1 від 29.08.2014 та зобов`язання відповідача повернути позивачу оригінали кредитної справи та договорів, переданих на виконання вказаного договору поруки.

Позов обґрунтовано, зокрема, тим, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі п.п. 1, 2, 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Майнові вимоги банку за кредитним договором передано в заставу НБУ на підставі договору застави майнових прав №37/ЗМП від 11.04.2014, яким передбачено, що майнові права за кредитними договорами не можуть бути обтяжені іншими зобов`язаннями. Постановою №692/БТ позивача віднесено до категорії проблемних та заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку. Внаслідок укладання спірного правочину банк фактично відмовився від власних майнових вимог до позичальника, іпотекодавців та заставодавців. Поручитель за договором поруки був також кредитором позивача, а отже, внаслідок укладання спірного договору фактично забезпечувались його права, як кредитора та надавались переваги.

Позивач вказує, що договір поруки укладено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про заставу", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всупереч обмеженням, встановленим НБУ на підставі постанов правління від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" та №560 від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" шляхом призначення куратора".

Крім того, позивач зазначає, що факт підписання банком оспорюваного договору не відображений в балансі банку, а тому позивач вважає, що цей договір було укладено пізніше зазначеної в ньому дати - вже після введення у банку тимчасової адміністрації і без отримання погодження куратора банку.

Також позивач вважає, що уклавши договір поруки, він взяв на себе зобов`язання, внаслідок яких став неплатоспроможним або виконання його зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/8124/16 (Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 (судді: Зубець Л.П. - головуючий, Алданова С.О., Жук Г.А.), в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про нікчемність спірного договору згідно ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також суди вказали, що постанову Правління НБУ 692/БТ від 30.10.2014 прийнято безпосередньо стосовно позивача, а не обох контрагентів за спірним договором поруки, а відтак названа постанова не може мати юридичних наслідків для відповідача. Крім того, вона прийнята більше ніж через два місяці після укладення договору поруки між сторонами.

Суди дійшли висновку, що спірний правочин було вчинено 29.08.2014, при цьому між сторонами погоджено всі істотні умови договору поруки, а в подальшому вчинено дії, спрямовані на виконання умов договору, що свідчить про його схвалення.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У скарзі вказується, що господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою специфіку спору. Спірний договір поруки не відповідає вимогам чинного законодавства, є нікчемний в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України, пунктів 1, 2, 5, 7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки уклавши договір на зазначених умовах, позивач відмовився від власних майнових вимог до позичальника та заставо-/іпотекодавця; до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання щодо передачі прав вимоги за кредитним договором поручителю в порядку регресу без зустрічного отримання реальних коштів; уклавши договір поруки та прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором з рахунку поручителя у банку, банк надав одному з кредиторів перевагу та прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відмовляючи в позові, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки випискам за кредитним рахунком позичальника - ТОВ "ТД "ДМЗ "Карпати" №20679201103401; випискам по особовим рахункам ТОВ "Проціон-Торг" відкритим у АТ "Дельта Банк"; випискам по особовим рахункам ТОВ "Проціон-Торг" відкритим у АТ "Дельта Банк" з 17.08.2015 по 16.06.2015. Скаржник вказує, що саме ці виписки підтверджують факт того, що у відповідача був відкритий рахунок у ПАТ "Дельта Банк", маючи позитивний залишок на якому - він був кредитором банку. Не надано оцінку меморіальним ордерам №20077535 від 24.02.2015 та №20082957 від 24.02.2015, випискам по особовим рахункам про оприбуткування застави згідно договору поруки від 29.08.2014 та зняття її з обліку; протоколу №39 від 11.07.2015 засідання Комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015.

Скаржник вказує, що погашення заборгованості за кредитом та процентами відбувалось без погодження з куратором банку, не зважаючи на те, що таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою №692/БТ обмежень. Банк не отримав реальних грошових надходжень на погашення зобов`язань за кредитним договором, при цьому, третя особа набула право вимоги на активи банку.

Суди попередніх інстанцій не дослідили у повній мірі умови договору застави майнових прав, не надали їм належної правової оцінки, не врахували пояснень Національного банку України, зокрема, щодо ненадання згоди на відчуження майнових прав за кредитним договором.

Отримане забезпечення (порука) за кредитним договором не було відображено у бухгалтерському обліку на відповідному позабалансовому рахунку. Факт невідображення наданої банком застави у бухгалтерському обліку та, як наслідок, відсутність декларування таких зобов`язань у банку перед регулятором (Національним банком України), у зв`язку з відсутністю відповідної інформації в обов`язковій звітності, яка подається до Національного банку України, свідчить про порушення встановлених Національним банком України правил здійснення банківських операцій та підтверджує укладання спірного договору поруки не в дату зазначену у ньому, а безпосередньо 24.02.2015. - дату платежу та офіційного відображення банком вказаного забезпечення на позабалансовому обліку.

4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

12.11.2012 між ПАТ "Дельта Банк" як кредитором та ТОВ "ТД "Дослідно-механічний завод "Карпати" як позичальником укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2011034.

За п.1.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки комплексу загальною площею 1508,7 кв. м, що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Саки, вул. Морська, буд.2е та комплексу загальною площею 1992,3 кв. м, що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Саки, вул. Морська, буд.2в; договір застави майнових прав на отримання грошових коштів з договору №97у про надання послуг з організації перевезень вантажів від 15.08.2012, що належать позичальнику; договір застави майнових прав на отримання в оренду 200 напіввагонів в термін до 08.08.2018 з договору оренди вагонів №СВРЗ-06-03-12-27/ю від 09.08.2012, що належать позичальнику; договір поруки ОСОБА_1.

29.08.2014 між ПАТ "Дельта Банк" як кредитором та ТОВ "Проціон-Торг" як поручителем укладено договір поруки №П-2011034-1.

За п.п.1.1, 1.2 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, укладеним між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредитору отриманий кредит в розмірі 234 331,01 дол. США зі сплатою процентів у розмірі та строки й на умовах, визначених в договорі кредиту та додаткових угодах до нього, що можуть бути укладені у майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту по 30.12.2014, сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" вирішено віднести позивача до категорії проблемних банків строком до 180 днів.

Для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений в п.1 цієї постанови, запровадити для банку, зокрема, такі обмеження в його діяльності:

- не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку;

- погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави за погодженням з куратором банку).

З 03.03.2015 у ПАТ "Дельта банк" запроваджено тимчасову адміністрацію.

Судами встановлено, що згідно витягу з протоколу Комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями №39 від 11.07.2015 в ході перевірки виявлено, що договір поруки №П-2011034-1 від 29.08.2014 є нікчемним згідно з п.п.1, 2, 5 та 7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Поручителю та позичальнику надіслано повідомлення про укладення договору поруки з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур банку.

Постановою Правління НБУ №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "Дельта Банк".

05.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк".

5. Нормативно-правові акти та постанови Пленуму Вищого господарського суду України, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, яка діяла на час укладення договору, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до п.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

Згідно п.п.2.2.1 п.2.2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 №566, операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, незалежно від дати руху коштів за ними.

Відповідно до пункту 2.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій вказали на відсутність належних та допустимих доказів щодо нікчемності спірного договору.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову передчасними, оскільки їх зроблено без належного дотримання вимог ст.43 ГПК України, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили наявності ознак нікчемності договору поруки, визначених п.п. 1, 2, 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та обставини укладення спірного договору в порушення умов договору застави майнових прав №37/ЗМП від 11.04.2014 та постанови Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014.

Судами не досліджено та не надано оцінку умовам договору застави майнових прав №37/ЗМП від 11.04.2014, укладеного між позивачем та Національним банком України, з огляду на предмет спору у цій справі.

Крім того, судами не досліджено доводи скаржника та докази, а саме виписки за кредитним рахунком позичальника ТОВ "ТД "ДМЗ "Карпати" №20679201103401; виписки по особовим рахункам ТОВ "Проціон-Торг" відкритим у АТ "Дельта Банк"; виписки по особовим рахункам ТОВ "Проціон-Торг" відкритим у АТ "Дельта Банк" з 17.08.2015 по 16.06.2015; меморіальні ордери №20077535 від 24.02.2015 та №20082957 від 24.02.2015, виписки по особовим рахункам про оприбуткування застави згідно договору поруки від 29.08.2014 та зняття її з обліку; протокол №39 від 11.07.2015 засідання Комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015.

Господарські суди попередніх інстанцій, вказуючи, що відповідачем як поручителем сплачено грошові кошти на виконання забезпеченого порукою зобов`язання, не дослідили можливість такого перерахування, чи отримав банк реальні грошові надходження за наслідком такого перерахування та відповідність вказаних дій нормам законодавства.

Суди не дослідили обставини з огляду на дату виконання договору поруки і фактичну дату укладення спірного правочину та дійшли передчасного висновку без визначення наслідків таких обставин.

Судами також не оцінено належним чином тих обставин, що договір укладено всупереч обмежень, встановлених постановою Правління НБУ 692/БТ, та без погодження з куратором.

Вказані порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Суди попередніх інстанцій припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до ч.1 ст.43 цього ж Кодексу.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене вище прийняті у цій справі рішення та постанова не відповідають наведеним нормам права, а тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити наявність/відсутність ознак недійсності оскаржуваного правочину та в залежності від встановлених обставин суду слід вирішити спір у відповідності з нормами процесуального права та матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі №910/8124/16 скасувати.

Справу №910/8124/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

О. Кролевець