ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/12002/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Кондратової І. Д, Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2016у справі№ 910/12002/16 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4До 1) Волинської обласної ради, 2)Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднанняПро за участю від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2:визнання недійсним пункту договору, ОСОБА_5, Стасюк Т.Д., Хитрик С.І.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/12002/16 (суддя Літвінова М. Є.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/12002/16 (у складі колегії суддів: Буравльова С. І. - головуючого, Андрієнка В.В., Шапрана В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/12002/16 залишено без змін.

Рішення та постанову мотивовано тим, що положення п. 7.6 договору не суперечить приписам ст. 291 ГК України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.3 Положення про оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Волинської обласної ради від 13.05.2011 № 4/6, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/12002/16, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/12002/16, а справу передати на новий розгляд.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача ОСОБА_1, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Волинською обласною радою (орендодавець), Волинським обласним дитячим територіальним медичним об'єднанням (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 01.04.2015 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, відповідно до п. 1.2 якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі - майно), за адресою: АДРЕСА_1, корисною площею 71 кв.м, що знаходиться на балансі Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою або залишковою балансовою вартістю 327337,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.3 та 1.4 договору майно здається в оренду для торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи). Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується, та інші відомості за узгодженням сторін.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 7.1 строк дії договору оренди з 01.04.2015 по 01.03.2018 включно.

Відповідно п. 7.6 договору договір може бути розірваний однією із сторін за умови письмового попередження іншої сторони за 30 календарних днів.

Відповідно до п. 7.8 договір може бути розірваний з ініціативи орендодавця або балансоутримувача в судовому порядку у разі: несплати орендарем орендної плати та інших, передбачених цим договором платежів протягом двох місяців; навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна; використання орендованого майна для цілей, не передбачених у пункті 1.3 цього договору; передачі всіх чи частини орендованих приміщень (майна) в суборенду третім юридичним чи фізичним особам без орендодавця, баласоутримувача та постійної комісії обласної ради з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; в разі невиконання орендарем взятих на себе обов'язків, передбачених п. 5.2 цього договору.

Передача нерухомого орендованого майна орендарю підтверджується актом прийому-передачі від 01.04.2015 (додаток № 1), підписаний між Волинським обласним дитячим територіальним медичним об'єднанням та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання звернулося до позивача із письмовим попередженням № 298_344_/2-18.16 від 12.05.2016 про розірвання вказаного договору оренди у зв'язку із виробничою необхідністю з 20.06.2016 на підставі п. 7.6 договору та про повернення приміщення у порядку та строки, передбачені п. 7.11 договору оренди.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просить визнати недійсним п. 7.6 оспорюваного договору оренди, який не відповідає пункту ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.3 Положення про оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Волинської обласної ради № 4/46 від 13.05.2011. Позивачем зазначено, що вказаний пункт суперечить п. 7.8 вказаного договору, відповідно до якого договір може бути розірваний з ініціативи орендодавця або балансоутримувача в судовому порядку з відповідних підстав.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним та необґрунтованим висновок господарських судів про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628 629 вказаного кодексу).

Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 вказаного кодексу унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу.

Положення про неможливість односторонньої відмови від договору закріплено і в ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Одночасно, в матеріалах справи, наявний типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, нова редакція якого закріплена рішенням Волинської обласної ради 6 скликання № 4/46 від 13.05.2011, в якому п. 7.6 викладено у редакції, що відрізняється від укладеного між сторонами договору, а саме: "договір може бути розірваний однією із сторін при умові письмового попередження іншої сторони за 30 календарних днів та письмовою згодою останньої".

Таким чином господарським судам необхідно було в повному обсязі дослідити обставини справи та визначити які саме норми чинного законодавства слід застосовувати до спірних правовідносин, зокрема, надати оцінку спірного пункту договору з урахуванням приписів Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які конкретизують вимоги до даної категорії договорів.

Разом з тим, необхідно проаналізувати положення типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, нову редакцію якого закріплено рішенням Волинської обласної ради 6 скликання №4/46 від 13.05.2011.

Вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору по суті.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції, і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, справа № 910/12002/16 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від установлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/12002/16 Господарського суду міста Києва задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/12002/16 Господарського суду міста Києва.

Справу № 910/12002/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Кондратова І.Д. Могил С.К.