ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 5011-15/16741-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Погребняка В.Я.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Енергопак" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 рокуу справі Господарського суду№ 5011-15/16741-2012 міста Києваза заявоюТОВ "Енергопак"до ПАТ "Завод Континент"про визнання банкрутом ліквідаторВинниченко Ю.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Енергопак": Кудрицький Р.П. (довіреність від 10.02.2014 року),ПАТ "Завод "Континент":ліквідатор Винниченко Ю.В., арбітражний керуючий.В С Т А Н О В И В :

ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року порушено провадження у справі №5011-15/16741-2012 про банкрутство ПАТ "Завод "Континент" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Енергопак" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном боржника (том 1, а.с. 1-3).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 17.01.2013 року, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 676 967, 14 грн.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Швачку С.В. (том 2, а.с. 8 - 12, 26 - 27).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року, з урахуванням змін щодо черговості задоволення кредиторських вимог ЗАТ "Корпорація Літа" відповідно до постанови апеляційного суду від 15.03.2016 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, приведений у відповідність до вимог Закону про банкрутство, на загальну суму 30 373 449, 21 грн. з вимогами таких кредиторів: ТОВ "Енергопак" на суму 7 054 791, 48 грн. (четверта черга); ЗАТ "Корпорація Літа" на суму 7 936 297 грн., з яких 1 147 грн. (перша черга), 7 935 150 грн. (шоста черга); ДПІ у Солом'янському районі міста Києва на суму 83 511, 43 грн., з яких 56 971, 96 грн. (третя черга), 26 539, 47 грн. (шоста черга); Криворізької Південної МДПІ Дніпропетровської області на суму 107 296, 21 грн., з яких 97 436, 34 грн. (третя черга), 9 859, 87 грн. (шоста черга); Апостолівського районного центру зайнятості на суму 4 403, 62 грн. (друга черга); Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Києві на суму 3 181, 74 грн. (друга черга); ПАТ "Сведбанк" на суму 1 788 955, 48 грн., з яких 1 147 грн. (перша черга), 1 597 133, 74 грн. окремо, як забезпечені заставою майна боржника, 191 821, 74 грн. (шоста черга); Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на суму 929 763, 87 грн., з яких 1 147 грн. (перша черга), 877 671, 83 грн. окремо, як забезпечені заставою майна боржника, 50 918, 04 грн. (шоста черга); ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на суму 12 627 269, 04 грн., з яких 1 147 грн. (перша черга); 12 022 499, 40 грн. окремо, як забезпечені заставою майна боржника, 604 769, 64 грн. (шоста черга) (том 13, а.с. 172-176, том 14, а.с. 71-78).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної щодо ПАТ "Завод "Континент" постановою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. (том 9, а.с. 148 - 154, 210 - 219, 245 - 250).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року (суддя Чеберяк П.П.) задоволено заяви з кредиторськими вимогами до боржника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Києві на суму 94 327, 11 грн., Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на суму 20 229, 78 грн., ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на суму 96 492, 01 грн., УПФУ в Солом'янському районі місті Києва на суму 80 332, 57 грн. та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 224 818, 36 грн.; визнано поточні кредиторські вимоги до боржника: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Києві на суму 94 327, 11 грн. у другу чергу; Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на суму 20 229, 78 грн. у шосту чергу; ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на суму 96 492, 01 грн. у третю чергу; Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке є правонаступником УПФУ в Солом'янському районі міста Києва, на суму 80 332, 57 грн. у другу чергу; ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 224 818, 36 грн., з яких 1 218 грн. у першу чергу та 223 600, 36 грн. окремо, як забезпечені заставою майна боржника; заяву ПАТ "Сведбанк" з поточними кредиторськими вимогами на суму 4 305 485, 41 грн. задоволено частково та визнано поточні кредиторські вимоги ПАТ Сведбанк" до боржника на суму 1 508 209, 87 грн., з яких 1 218 грн. у першу чергу та 1 506 991, 87 грн. окремо, як забезпечені заставою майна боржника; в іншій частині заяву залишено без задоволення (том 15, а.с. 131 - 137).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 07.10.2016 року ініціюючий кредитор - ТОВ "Енергопак" (далі - скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 29.08.2016 року в частині визнання поточних кредиторських вимог ПАТ "Сведбанк" до ПАТ "Завод "Континент" на суму курсової різниці в розмірі 1 099 524, 14 грн., що виникла внаслідок збільшення офіційного курсу гривні до долара США, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом положень статті 23 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року при прийнятті ухвали від 29.08.2016 року в оскаржуваній частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пантелієнка В.О., суддів: Отрюха Б.В., Верховця А.А.) відхилено клопотання ТОВ "Енергопак" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 29.08.2016 року у справі №5011-15/16741-2012; апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу суду першої інстанції від 29.08.2016 року повернено ТОВ "Енергопак" (том 15, а.с. 204 - 206).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 03.11.2016 року про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги та її повернення без розгляду, справу направити до апеляційного суду для розгляду по суті апеляційної скарги ТОВ "Енергопак" на ухвалу місцевого господарського суду від 29.08.2016 року у даній справі. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 129 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 53, 91, 93 - 95, 97, 98, 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало в неналежній оцінці апеляційним судом об'єктивних обставин, які наводились скаржником як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 29.08.2016 року про розгляд поточних вимог кредиторів до боржника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 року прийнято касаційну скаргу скаржника до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.01.2017 року о 10 год. 30 хв.; зобов'язано ТОВ "Енергопак" до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у даній справі.

19.01.2017 року через канцелярію Вищого господарського суду України скаржником подано документи, витребувані ухвалою суду касаційної інстанції від 16.01.2017 року (вх. №46 Д1/712).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ТОВ "Енергопак" - Кудрицького Р.П. та ліквідатора банкрута Винниченка Ю.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України").

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу, зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 зазначеної статті - ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями частини 2 статті 8 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, положення якої застосовуються на стадії ліквідаційної процедури ПАТ "Завод Континент", передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (зокрема, ухвала про розгляд грошових вимог кредиторів), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.

Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10.

Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у Постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції прийнято 29.08.2016 року, а 07.09.2016 року її копії надіслано учасникам провадження у даній справі в кількості одинадцятьох примірників (том 15, а.с. 131 - 137); при цьому, в межах строку, визначеного статтею 93 ГПК України, зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Апеляційним судом встановлено, що ініціюючий кредитор ТОВ "Енергопак" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 29.08.2016 року про розгляд вимог поточних кредиторів до боржника лише у жовтні 2016 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції більш як на один місяць, що не заперечується скаржником.

Апеляційний суд встановив, що скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 29.08.2016 року, обґрунтоване тим, що у зв'язку зі зміною місця реєстрації та керівника підприємства (попередній керівник (директор) - ОСОБА_8, тепер - ОСОБА_9.) ТОВ "Енергопак" отримало копію ухвали суду першої інстанції від 29.08.2016 року лише 05.10.2016 року, тому не мало можливості оскаржити її в апеляційному порядку в межах строку, визначеного частиною 1 статті 93 ГПК України. Інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2016 року у даній справі скаржником не надано.

Розглянувши клопотання ініціюючого кредитора про поновлення строку на апеляційне оскарження, що викладене в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення скаржником належними та достатніми доказами поважності причин пропуску зазначеного процесуального строку, посилаючись на те, що доводи ТОВ "Енергопак" за змістом апеляційної скарги ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці обставин справи та не можуть вважатися об'єктивними причинами пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2016 року, про прийняття якої представнику скаржника було оголошено в судовому засіданні від 29.08.2016 року (том 15, а.с. 125 - 126).

При цьому, апеляційним судом відхилено доводи скаржника про одержання ним копії оскаржуваної ухвали із запізненням у зв'язку зі зміною місця реєстрації та керівника ТОВ "Енергопак", що наводились ініціюючим кредитором як поважні причини для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 29.08.2016 року, з огляду на обставини неповідомлення представником ТОВ "Енергопак" про зміну місця реєстрації товариства в судовому засіданні від 29.08.2016 року та незазначення скаржником в клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку дати, коли відбулася зміна місця реєстрації ТОВ "Енергопак".

Зазначене стало підставою для відмови ТОВ "Енергопак" у відновлені пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 29.08.2016 року у даній справі та її повернення скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України, про що прийнято ухвалу від 03.11.2016 року, яка є предметом касаційного оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного суду про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2016 року, який пропущено скаржником більш як на один місяць, зроблені за умов повної оцінки обставини справи та прийняті з дотриманням положень статей 43, 93, 97 ГПК України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, з наведенням мотивів такої оцінки доказів (неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження), а також підстав, за яких подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що керівник юридичної особи діє від її імені у відносинах із третіми особами в силу закону (частини 1 статті 28 ГПК України). Відтак, перебіг строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2016 року про розгляд поточних вимог кредиторів ПАТ "Завод Континент" розпочався для ініціюючого кредитора - ТОВ "Енергопак" з дня її оголошення судом та не пов'язаний з моментом, коли новопризначеному директору ТОВ "Енергопак" ОСОБА_9 стало відомо про прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Також, матеріалами справи підтверджується, що копію оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2016 року одержано 09.09.2016 року представником ТОВ "Енергопак" за довіреністю - Дяченко Н.А. (том 15, а.с. 186), що свідчить про можливість ініціюючого кредитора оскаржити зазначену ухвалу в апеляційному порядку в максимально стислі строки з моменту ознайомлення з її повним текстом з метою дотримання принципу юридичної визначеності судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду за змістом оскаржуваної ухвали, а спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно з положеннями статті 1117 ГПК України, а відтак, є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Енергопак" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі №5011-15/16741-2012 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

В.Я. Погребняк