ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 910/10421/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - ТОВ "Маша і Мєдвєдь"),

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014

зі справи № 910/10421/14

за позовом ТОВ "Маша і Мєдвєдь"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ (далі - ФОП ОСОБА_2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Суперлакомка", м. Харків (далі - ТОВ "Суперлакомка"),

про захист виключного права шляхом стягнення компенсації в сумі 12 180, 00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Маша і Мєдвєдь"- Сушка В.С.,

ФОП ОСОБА_2- особисто,

ТОВ "Суперлакомка" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення компенсації в сумі 12 180 грн. за порушення виключних прав позивача на самостійну частину твору - персонаж "Маша" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Позов мотивовано тим, що, на думку позивача, порушені його виключні права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь" та всі його самостійні частини шляхом продажу відповідачем кукурудзяних паличок, на упаковці яких є малюнки із зображеннями персонажу "Маша" із різних кадрів серій зазначеного мультиплікаційного серіалу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Пантелієнко В.О. - головуючий, судді Доманська М.Л., Гарник Л.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Маша і Мєдвєдь" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову внаслідок порушення господарськими судами статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд зобов'язаний стягнути компенсацію за порушення майнових авторських прав, оскільки встановив таке порушення.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- 21.03.2014, 04.04.2014 (двічі) та 07.04.2014 представник ТОВ "Маша і Мєдвєдь" у магазині (за адресою: АДРЕСА_1), у якому здійснює торгівлю ФОП ОСОБА_2, придбав кукурудзяні палички "ПІК НІК";

- на упаковці названого товару виробництва ТОВ "Суперлакомка" нанесено малюнки, на яких зображено персонаж "Маша" з різних кадрів серій мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь"; на підтвердження цього позивач подав суду фіскальні (касові) чеки та фото упаковки товару;

- позивач доводить наявність у нього авторських прав, за захистом яких він звернувся, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю студія "Анімаккорд" договорами від 08.06.2010 № 010601-МиМ, від 12.10.2010 № 1007/19 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір - серіал "Маша і Мєдвєдь" (разом за договорами дванадцять серій);

- доказів законного використання ФОП ОСОБА_2 відповідних творів не встановлено.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У той же час право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У підпункті 51.3 пункту 51 тієї ж постанови йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем, розмір отриманого доходу (фактично 10, 80 грн.), суд правомірно відмовив в задоволенні позову щодо стягнення компенсації у розмірі 12 180, 00 грн.

Попередні судові інстанції правомірно, у відповідності з визначеними статтею 3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності, оцінили обставини порушення майнових авторських прав позивача та відмовили у стягненні компенсації, оскільки її стягнення у меншій сумі, ніж це визначено статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не передбачено. А стягнення у мінімальній сумі, яку було заявлено позивачем, було явно неспіврозмірним збиткам, понесеним позивачем, або отриманому відповідачем доходу.

Таким чином, у Вищого господарського суду відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1117, 11111-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 зі справи № 910/10421/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко