ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 918/300/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016у справі№ 918/300/16 Господарського суду Рівненської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" провизнання договору на транспортування природного газу укладеним та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" допублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"провизнання договору на транспортування природного газу укладеним

за участю представників сторін:

позивача: Гудим А.О.,

відповідача: Романюк І.О.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент") про визнання укладеним договору на транспортування природного газу № 1603000356 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" в редакції, яка підписана ПАТ "Укртрансгаз" та відповідає Типовому договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про визнання укладеним договору на транспортування природного газу № 1603000356 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" з моменту набрання чинності судовим рішенням в редакції позивача, тобто з показниками замовленої потужності (додаток 1 до Договору) - 802 м. куб. природного газу на годину та гарантованої потужності (додаток 3 до Договору) - 19250 м. куб. природного газу на добу (із врахуванням заяви про уточнення вимог зустрічного позову).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016, позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" задоволено. Визнано договір транспортування природного газу №1603000356 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" укладеним з дня набрання рішенням законної сили у редакції викладеній в резолютивній частині рішення. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 та рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №882 від 02 грудня 2013, функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" №2497 від 30 вересня 2015 затверджено Типовий договір транспортування природного газу. Пунктом 3 вищезазначеної постанови визначено, що суб'єкту господарювання, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

15 березня 2016 позивач звернувся до відповідача та направив два примірники договору №1603000356 транспортування природного газу.

Проект договору позивачем направлено із супровідним листом №1238/12-09 щодо укладення договорів транспортування природного газу, відповідно до якого останній повідомив, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 №2497 та в порядку передбаченому Кодексом газотранспортної системи, Законом України "Про ринок природного газу" та іншими нормативно - правовими актами затверджено Типовий договір на транспортування природного газу та просив підписати відповідача направлений проект договору, а один примірник повернути позивачу.

За умовами пункту 2.1. запропонованого договору оператор - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" надає замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Пунктом 2.4. та пунктом 2.8. договору сторони визначають, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору, При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник газу.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.3 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постанови регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору Відповідно до додатку 1 та додатку 3 відображено: гарантована потужність - 511.128 тис. м.куб./ добу; замовлена потужність - 21297 м.куб. / год.

Пунктом 17.1. договору визначений строк його дії: з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 січня 2016 року.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 25 березня 2016 року відповідач повернув підписаний договір №1603000356 транспортування природного газу від 25 березня 2016 із протоколом розбіжностей до договору №1603000356 транспортування природного газу в частині визначення показників розподілу гарантованої та замовленої потужності. Водночас листом №1/51/15 від 25 березня 2016 відповідач повідомив позивача, що запропоновані в проекті договору показники гарантованої та замовленої потужності перевищують технічні можливості та обсяги споживання природного газу товариства, та просить встановити показники гарантованої потужності - 19,250 тис. м.куб./ добу та замовленої потужності - 802 м.куб. / год.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши, що запропонована позивачем редакція договору транспортування природного газу за своїми умовами (зокрема в частині показників викладених в Додатку №1 до договору (таблиця: рядок 1 стовбець 3) та Додатку №3 до договору (таблиця: рядок 1 стовбець 5) відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" №2497 від 30 вересня 2015, та, враховуючи, що позивачем дотримано порядок визначений статтями 179, 181, 184 ГК України, дійшов висновку про визнання укладеним Договору №1603000356 транспортування природного газу від 25 березня 2016 в редакції, яка запропонована та підписана ПАТ "Укртрансгаз" з дня набрання рішенням законної сили.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання укладеним договору на транспортування природного газу № 1603000356 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" з моменту набрання чинності судовим рішенням в редакції позивача, тобто з показниками замовленої потужності (додаток 1 до Договору) - 802 м. куб. природного газу на годину та гарантованої потужності (додаток 3 до Договору) - 19250 м. куб. природного газу на добу, попередні судові інстанції вважали, що запропонована позивачем за зустрічним позовом редакція Договору не відповідає змісту Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" №2497 від 30 вересня 2015.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

За правилами частин 3 і 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ст. 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 3 ст. 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч.ч. 4-7 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 ГК України).

Відповідно до статті 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач посилається на те, що наданий відповідачу в березні 2016 проект договору транспортування природного газу відповідає Типовому договору, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30 вересня 2015 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".

Відповідач, в свою чергу, не приймає умови договору лише в частині показників викладених в Додатку №1 до договору (таблиця: рядок 1 стовбець 3) та Додатку №3 до договору (таблиця: рядок 1 стовбець 5). Всі інші умови не змінені протоколом, діють в редакції Договору і сторони підтверджують свої зобов'язання, тобто, за виключенням зазначених розбіжностей, всі інші умови договору хоча і містять відхилення від Типового договору, однак правомірно визнані судом першої інстанцій погодженими між сторонами в добровільному порядку, оскільки відповідних заперечень сторони не відобразили в протоколі розбіжностей та про їх наявність не заявлено представниками останніх в судових засіданнях.

Правовідносини щодо надання послуг з транспортування природного газу регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом газотранспортної системи, Законами України "Про ринок природного газу" та Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Абз.25 та абз.29 пункту 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи встановлено, що договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги). Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування (абз.50 п. 5 розд.1 Кодексу газотранспортної системи).

Розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу (абз.58 п.5 розд.1 Кодексу газотранспортної системи).

Гарантована потужність - потужність газотранспортної системи, яка надається замовнику з гарантією реалізації права її користування протягом періоду надання послуг транспортування природного газу (абз.22 п. 5 розд.1 Кодексу газотранспортної системи).

Розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування (абз.59 п. 5 розд.1 Кодексу газотранспортної системи).

У відповідності до пункту 1 та пункту 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Пунктом 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Таким чином, враховуючи, що запропонована позивачем редакція договору транспортування природного газу за своїми умовами (зокрема в частині показників викладених в Додатку №1 до договору (таблиця: рядок 1 стовбець 3) та Додатку №3 до договору (таблиця: рядок 1 стовбець 5) відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" №2497 від 30 вересня 2015 року, також дотримано порядок визначений статтями 179, 181, 184 ГК України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що позовні вимоги про визнання укладеним договору №1603000356 транспортування природного газу від 25 березня 2016 року в редакції, яка запропонована та підписана ПАТ "Укртрансгаз" з дня набрання рішенням законної сили є обґрунтованими.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі №918/300/16 - без змін.

ГоловуючийНєсвєтова Н.М. Судді:Вовк І.В. Стратієнко Л.В.