ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/11455/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б,

за участю представників: позивача - Рєзнікова В.І., Архіпова О.Ю., Міщенка І.С. дов. № 384 від 14 червня 2016 року, Награбовського О.В. дов. № 111 від 15 січня 2016 року та відповідача - Глушленка В.О. дов. № Ц/3-04/303-16 від 15 листопада 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Перший український міжнародний банк" до ПАТ "Українська залізниця", третя особа - Державне підприємство "Донецька залізниця", про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ПАТ "Перший український міжнародний банк" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Українська залізниця" (далі - відповідач), третя особа - Державне підприємство "Донецька залізниця", з позовом про стягнення з відповідача 18766420,62 долари США кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 червня 2016 року становить 467051958 гривень 01 коп., 3285116,99 доларів США боргу по сплаті процентів за користування кредитними коштами, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 червня 2016 року становить 81758815 гривень 58 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням третьою особою, правонаступником якої є позивач, умов кредитного договору № 13.11-555 від 7 листопада 2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 липня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" грошові кошти: 18766420,62 долари США кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 червня 2016 року становить 467051958 гривень 01 коп., 3285116,99 доларів США процентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 червня 2016 року становить 81758815 гривень 58 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст.11, 509, 104, 107 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ст. ст. 32-38, ч. 2 ст. 82, п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що судами помилково не застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року та постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12 липня 2014 року, норми яких підлягали до застосування, в результаті чого було неправильно вирішено питання правонаступництва та незаконно покладено на заявника боргові зобов'язання Державного підприємства "Донецька залізниця" за кредитом.

Стверджує, що моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", тобто, запису про припинення юридичної особи.

Також зазначає, що при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому має бути про це чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи-попередника з ЄДР, про що зазначено також у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року.

Вважає, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав до відповідача тимчасово призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, а отже, останній не набув прав і обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця".

Вказує, що суди безпідставно відхилили посилання відповідача на форс-мажорні обставини і, в порушення ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, жодним чином не перевірили тверджень відповідача про те, що вимога банку про дострокове повернення кредиту не грунтується на умовах договору.

Вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про те, що настали обставини, які позивачу надавали право вимагати дострокового повернення кредиту.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" заперечує проти задоволення касаційної скарги, просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року.

Зазначає, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" моментом виникнення універсального представництва ПАТ "Українська залізниця" є дата державної реєстрації товариства.

Вказує, що аналіз норм ст. ст. 106, 107 Цивільного кодексу України, ст.ст. 56-58 Господарського кодексу України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального представництва.

Вважає висновки судів про відсутність зв'язку між інвентаризацією майна ДП "Донецька залізниця" з встановленням факту правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" є вірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 7 листопада 2013 року між ПАТ "Перший український міжнародний банк" (кредитодавець) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (позичальник) укладено кредитні договори № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557, із змінами, внесеними до них в подальшому додатковими угодами за № 1 від 11 серпня 2014 року, № 2 від 10 вересня 2014 року, № 3 від 29 грудня 2014 року, № 4 від 30 січня 2015 року та № 5 від 29 квітня 2015 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаних кредитних договорів банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 6255473,54 дол США, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитними договорами. Кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування.

Згідно п. 7.1 кредитних договорів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату.

За п. 7.2.1 кредитних договорів проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 11% річних (із розрахунку 360 днів на рік).

Пунктами 7.2.2 кредитних договорів передбачено, що період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).

Згідно п. 7.2.4 кредитних договорів нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

Відповідно до п. 1.1 додаткових угод № 5 від 29 квітня 2015 року до кредитних договорів сторони домовились, що проценти за період з 13 жовтня 2014 року по 10 серпня 2015 року повинні бути сплачені позичальником не пізніше 1 вересня 2015 року.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 4 листопада 2016 року, у відповідності до п. 16.1 кредитних договорів.

27 травня 2016 року, посилаючись на неналежне виконання ДП "Донецька залізниця" зобов'язань за кредитними договорами, банк направив вимоги про дострокове повернення кредиту № КНО-61.1/721, № КНО-61.1/721_1 та № КНО-61.1/721_2 на адресу ПАТ "Українська залізниця", як правонаступника за правами та обов'язками позичальника, що підтверджується чеком та описом вкладення до поштового відправлення № 0102108178946.

31 травня 2016 року вказані вимоги отримані ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102108178946.

Невиконання відповідачем вказаної вимоги стало підставою звернення ПАТ "Перший український міжнародний банк" до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитом та боргу по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Приймаючи рішення про задоволення позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд, виходив з того, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця", всі права та обов'язки якого перейшли до відповідача, що підтверджується рішенням засновників ДП "Донецька залізниця" про припинення юридичної особи, рішенням уповноваженого органу про створення ПАТ "Українська залізниця" на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобов'язань, підписаного та затвердженого передавального акту від 6 серпня 2015 року та самого факту реєстрації ПАТ "Українська залізниця", у зв'язку з чим дійшов висновку про обгрунтованість позову та наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" боргу за кредитними договорами та суми боргу по сплаті процентів.

Однак, суд касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними та такими, що прийняті за неповного встановлення та перевірки усіх обставин справи, надання їм належної правової оцінки з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (далі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до ст. 1 статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 2 вересня 2015 року, ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно ст. 2 статуту відповідача товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Водночас, злиття як форма припинення юридичної особи передбачає припинення двох чи більше юридичних осіб і перехід усіх їхніх прав та обов'язків до нової створеної юридичної особи.

За ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання -господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Зведеного передавального акту від 6 серпня 2015 року, затвердженого Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року, з якого вбачається, що головами та членами комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця" та головами комісій з реорганізації підприємств залізничного транспорту, в т.ч. голови комісії з реорганізації ДП "Донецька залізниця" - Брюховецьким В.А.

Проте, обмежившись посиланням на наявність вказаного акту в матеріалах справи, суди попередніх інстанцій цей акт не дослідили та не перевірили, правова оцінка акту не надавалась.

Враховуючи, що у разі злиття, поділу, приєднання підприємств перехід майна та відповідних прав ї обов'язків до нових підприємств здійснюється на підставі передавального акту або розподільчого балансу, який може не співпадати у часі з моментом внесення запису про припинення юридичної особи до держреєстру, а приписи зазначених вище нормативних актів не визначають моменту для набуття юридичною особою правосуб'єктності, при новому розгляді судам необхідно надати належну правову оцінку передавальному акту, його відповідності закону, з'ясувати обставини передавального акту, а також правові наслідки його складення з врахуванням особливостей створення відповідача.

Разом з цим, статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

За ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Водночас, Державне підприємство "Донецька залізниця" залучене місцевим господарським судом до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Встановивши, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Українська залізниця" зареєстроване 21 жовтня 2015 року, є правонаступником, зокрема, ДП "Донецька залізниця", з дати реєстрації, запис про що не скасовано та не оскаржено, місцевий та апеляційний господарські суди наведені норми не врахували та не надали належної правової оцінки тій встановленій обставині, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Донецька залізниця" з 25 листопада 2014 року перебуває у стані припинення за рішенням власників.

З огляду на викладене, місцевим та апеляційним господарськими судами, у порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не повно з'ясовано та не перевірено всі обставини справи, не надано їм у сукупності належної правової оцінки.

Разом з тим, встановлені ст. ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не надають суду права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у справі рішення та постанову

Водночас, з'ясування та надання належної правової оцінки вказаним обставинам є істотним для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а тому прийняті у справі рішення та постанову місцевого та апеляційного господарських судів визнати законними та обгрунтованими не можна, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, дослідити та перевірити надані докази, перевірити доводи сторін, повно встановити дійсні обставини справи, надати їм належну правову оцінку і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2016 року.

Справу передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складу суду.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова