ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 906/387/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Рівненської областіна постановуРівненського апеляційного господарського судувід23.08.2016у справі№906/387/16Господарського судуЖитомирської областіза позовомзаступника прокурора Житомирської областідо1.Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства 2.Громадської організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся"треті особи на стороні позивача 1.Державне агентство лісових ресурсів України 2.Поліський природний заповідниктреті особи на стороні відповідачів 1.Житомирська обласна рада 2.Дочірнє підприємство "Словечанський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 3. Дочірнє підприємство "Олевський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної радипровизнання недійсним договору

за участю

відповідача-2:1) Котик А.Г. (довіреність від 13.05.2016) 2) Мирвода А.М. (довіреність від 13.05.2016)- прокурора:Кравчук О.А. (посвідчення № 043796 від 01.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор) просив визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" від 15.03.2010, укладений між Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі-відповідач-1) та Громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" (далі-відповідач-2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить вимогам статей 39, 40 Закону України " Про природно-заповідний фонд України", вимогам статті 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки мисливські угіддя надані відповідачу-2 у користування, розташовані в межах охоронної зони Поліського природного заповідника, у яких заборонено мисливство.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.06.2016 (суддя Машевська О.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та треті особи не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на території Житомирської області розташований Поліський природний заповідник, загальна площа охоронної зони якого становить 9878 га та складається із земель державного лісового фонду кварталів 1, 2, 5, 10-13, 18-20 Замисловецького лісництва Білокоровицького держлісгоспу площею 1017 га, кварталів 26, 35, 44, 53, 62, 71 Сирницького лісництва Словечанського держлісгоспу площею 593 га, Колективних сільськогосподарських підприємств "Хочинське" площею 4141 га, та "Перемога" площею 2709 га Олевського району, КСГП "Бігунське" площею 1418 га Овруцького району Житомирської області.

Листом від 31.07.2009 № 964 ДП "Словечанський лісгосп АПК" та Дочірнє підприємство "Олевський лісгосп АПК" від 19.08.2009 № 108 погодили надати відповідачу-2 в користування мисливські угіддя площею 55,027 тис. га та 34000 га поквартально, як землекористувачі.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області листом від 19.08.2009 не заперечувало про надання відповідачу-2 у довгострокове користування мисливських угідь на території Овруцького та Олевського районів та в межах ДП "Словечанський лісгосп АПК" та Дочірнє підприємство "Олевський лісгосп АПК" загальною площею 89027 га, за умови створення на територіях об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон відтворювальних ділянок згідно із статтею 27 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та з дотриманням вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Рішенням Житомирської обласної ради 21-ої сесії 5-го скликання "Про надання мисливських угідь громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" від 09.09.2009 № 914 вирішено надати мисливські угіддя загальною площею 89027 га у користування відповідачу-2 терміном на 25 років згідно з додатком.

Пунктом 2 рішення зобов'язано відповідача-2 упорядкувати мисливські угіддя шляхом замовлення виготовлення проекту організації і розвитку мисливського господарства (п.п.2.1); врегулювати відповідними договорами відносини з власниками та користувачами земельних ділянок (п.п.2.2); укласти договір щодо умов ведення мисливського господарства з відповідачем-1 (п.п.2.3) та приступити до користування мисливськими угіддями лише після виконання п.п. 2.1-2.3 (п.п 2.4).

Згідно з додатком до рішення відповідачу-2 надано у користування мисливські угіддя площею 55027 га за рахунок площ лісових кварталів ДП "Словечанський лісгосп АПК" та 34000 га за рахунок площ лісових кварталів ДП "Олевський лісгосп АПК".

30.09.2009 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір про умови ведення мисливського господарства громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся", з посиланням на рішення Житомирської обласної ради від 09.09.2009 № 914 про надання терміном до 25.04.2034 року у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 89027 га, у тому числі: лісові угіддя - 89027 га згідно карти-схеми угідь і опису їх меж.

13.11.2009 Житомирською обласною радою на 22 сесії 5 скликання прийнято рішення № 990 "Про розгляд протесту прокурора Житомирської області на рішення обласної ради від 09.09.09 № 914, яким вирішено викласти додаток до рішення обласної ради № 914 у новій редакції, згідно з яким відповідачу-2 надано у користування мисливські угіддя площею 55027 га за рахунок площ лісових кварталів ДП "Словечанський лісгосп АПК" та 34000 га за рахунок площ лісових кварталів ДП "Олевський лісгосп АПК" із зазначенням номерів лісових кварталів, але після 13.11.2009 відповідачі не внесли зміни у предмет договору від 30.09.2009 в частині доповнення його рішенням обласної ради № 990.

Також встановлено, що 15.03.2010 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір про умови ведення мисливського господарства Громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" з посиланням на рішення Житомирської обласної ради від 09.09.2009 № 914 про надання терміном до 25.04.2034 відповідачу-2 у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 89027 га, у тому числі: лісові угіддя - 89027 га згідно карти-схеми угідь і опису їх меж.

При цьому судами встановлено, що у предметі спірного договору відсутні посилання на рішення обласної ради № 990 та розірвання чи припинення дії договору від 30.09.2009, у зв'язку з чим відповідачі вважають, що з 15.03.2010 договірні відносини врегульованими виключно спірним договором, з врахуванням рішення обласної ради № 990 щодо визначення загальної площі мисливських угідь за конкретними лісовими кварталами лісокористувачів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору, оскільки вимоги прокурора з якими він пов'язував недійсність спірного договору, є безпідставними.

Однак судові рішення підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив із того, що спірний договір відповідає умовам Типового договору про умови ведення мисливського господарства, який затверджений наказом Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 №153 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.12.1996 за №735/1760, а тому не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у редакції, що діяла на час укладення спірного договору, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування, зокрема, обласними радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з обласними державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Місцевим господарським судом встановлено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області листом від 19.08.2009 не заперечувало надання відповідачу-2 у користування мисливських угідь, разом з тим, судами обох інстанцій не досліджено чи мало місце таке погодження з обласною державною адміністрацією, як це передбачено положенням статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у наведеній вище редакції, а отже обставини справи судами встановлено не повно.

У зв'язку із наведеним, судами не досліджено дійсних прав відповідача-2 на користування мисливськими угіддями.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Згідно приписів статті 1117 наведеного кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.

Відтак, не встановивши цих обставин суди обох інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.06.2016 у справі №906/387/16, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук