ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 905/1700/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 29 червня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 рокуу справі№ 905/1700/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Промгідропривод"доприватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"про стягнення 1 273 376,06 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 1 273 376,06 грн, з яких 1 122 264,00 грн - основний борг, 71 224, 86 грн - пеня, 65 252,00 грн - інфляційні втрати та 14 635,20 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 (суддя - Сажнева М.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промгідропривод" 1 122 264,00 грн основного боргу, 62 089,25 грн пені, 14 271,43 грн 3% річних та 55 380,55 грн інфляційних втрат та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (головуючий - Зубченко І.В., судді - Попков Д.О., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 скасовано частково.

Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Стягнути з ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промгідропривод" 1 122 264,00 грн основного боргу, 62 026,52 грн пені, 14 293,63 грн 3 % річних, 50 469,57 грн інфляційних втрат та судовий збір".

Стягнуто з позивача на користь відповідача 287,61 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 29.09.2014 між ТОВ "Промгідропривод" (постачальник) та ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) було укладено типовий договір № 089ЛО/11 (на придбання технологічного обладнання), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець - прийняти і оплатити обладнання на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (специфікації).

Постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали таких документів: рахунок на оплату; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х примірниках), оформлений зі сторони постачальника (п. 6.3. договору).

За п. 5.2. договору оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного в специфікації, який обраховується з моменту поставки обладнання і надання документів, вказаних у п. 6.3. договору.

Між сторонами було підписано специфікації № 2 від 08.05.2015 та № 3 від 03.09.2015, у п.п. 5, 7 яких було визначено строк оплати поставленого обладнання - по факту поставки впродовж 10 календарних днів, з моменту поставки обладнання. Датою поставки вважається дата передачі обладнання представнику покупця на складі покупця у відповідності з товарно-транспортною чи видатковою накладною з відміткою в товарно-транспортній чи видатковій накладній.

Відповідно до п. 10.5. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.05.2015) він діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 319 700,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РнА-000057 від 20.10.2015, № РнА-000001 від 04.01.2016, які підписані сторонами без зауважень і заперечень, а також товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

30.12.2015 ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" перерахувало на рахунок ТОВ "Промгідропривод" 93 180,00 грн, 25.01.2016 - 34 256,00 грн, а 27.05.2016 - 70 000,00 грн. Неоплаченим залишився товар на суму 1 122 264,00 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Оскільки відповідач отриманий за видатковими накладними товар на суму 1 122 264,00 грн не оплатив, то суди прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 1 122 264,00 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Пунктом 7.2. договору визначено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку сплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Врахувавши, що місцевим господарським судом було неправильно нараховано відповідачу пеню, та здійснивши її перерахунок і застосувавши право, передбачене ст. 83 ГПК України, апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 62 026,52 грн пені та скасував в цій частині рішення місцевого суду.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи період прострочення, вимоги чинного законодавства щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, та здійснивши їх перерахунок, апеляційний суд обґрунтовано скасував в цій частині рішення господарського суду та стягнув їх з відповідача у розмірі, а саме 14 293,63 грн - 3% річних, 50 469,57 грн - інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що позивачем не було надано відповідачу документів згідно з п. 6.3. договору, а тому обов'язок з оплати в нього не виник, то вони є безпідставними та були переглянуті господарськими судами, які правильно вказали, що відповідачем акт про відсутність товаросупровідних документів не складався, а отримання ним товару підтверджується видатковими накладними та, що у нього в даному випадку виник обов'язок оплатити отриманий товар.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судами безпідставно не було відстрочено виконання рішення у справі, то слід зазначите таке.

Право господарського суду відстрочити виконання рішення закріплено в п. 6 ст. 83 ГПК України.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Оскільки відповідачем не було доведено обставин, необхідних для відстрочення виконання рішення, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні відповідного клопотання.

Отже, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року у справі за № 905/1700/16 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 29 червня 2016 року.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова