Постанова ВГСУ від 23.09.2015 року у справі №910/9146/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/9146/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Манжули А.М.,

відповідача - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015

у справі № 910/9146/15 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт"

до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про зобов'язання виконати умови укладеного договору та стягнення 41 028,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про зобов'язання відповідача виконати умови договору та здійснити перерахування коштів у розмірі 618 000,00 грн. відповідно до поданих платіжних доручень від 27.11.2014 №№ 9148, 9149, 9150, 9151, 9152, від 01.12.2014 № 9153, від 30.12.2014 № 9155, а також стягнути з відповідача 37 912,00 грн. пені та 3 116,06 грн. 3% річних та покласти на останнього судові витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Златобанк" здійснити перерахування коштів за платіжними дорученнями ТОВ "ТК "Мережевий стандарт": від 27.11.2014 №№ 9148, 9149, 9150, 9151, 9152, від 01.12.2014 № 9153, від 30.12.2014 № 9155 на загальну суму 618 000,00 грн. з призначенням платежів "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства". Стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь ТОВ "ТК "Мережевий стандарт" 37 912,24 грн. пені та 2 906,24 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів у складі: суддя Баранець О.М. - головуючий, судді Мальченко А.О., Пашкіна С.А.) вказане рішення господарського суду від 19.05.2015 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 07.07.2015, а рішення господарського суду першої інстанції від 19.05.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. ст.ст. 1066, 1068, 1074, 1089 ЦК України, ч. 5, ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 2, 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, скаржник зазначає про те, що у господарського суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки на рахунку позивача було достатньо грошових коштів для виконання платіжних доручень про перерахування грошових коштів на момент їх подання, зокрема, не було введено будь-яких обмежень у діяльності банку, в тому числі і щодо здійснення розрахунково-касових операцій за розпорядженням клієнта.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 10.10.2008 ВАТ "Златобанк" (яке перейменовано у ПАТ "Златобанк", банк) та ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт" (клієнт) уклали договір банківського рахунку № 95-ЮР, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок/рахунки у національній та/або іноземній валюті та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України;

- згідно з п. 1.2 вказаного договору відповідач зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий позивачу, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком;

- відповідно до п. 2.3 договору операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня;

- 20.11.2014 відповідачу було подано позивачем на виконання два платіжні доручення про перерахування коштів, а саме платіжне доручення № 9139 на перерахування 10 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства", а також платіжне доручення № 9140 на суму 604 000,00 грн., отримувач "Шнейдер Електрик Україна", рахунок отримувача № 26009000424000 в філії "КІБ "ПАТ "Креді Агріколь Банк", м. Київ, призначення платежу "оплата за продукцію згідно з договором № 1000048280/2014 від 02.01.2014";

- вказані два платіжні доручення відповідачем виконані не були;

- 27.11.2014 ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт" скасувало зазначені платіжні доручення у зв'язку із затримкою зарахування грошових коштів отримувачу та подало на виконання банку інші платіжні доручення, а саме:

- № 9148 від 27.11.2014 на перерахування 100 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії" призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- № 9149 від 27.11.2014 на перерахування 100 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- № 9150 від 27.11.2014 на перерахування 100 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- № 9151 від 27.11.2014 на перерахування 100 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- № 9152 від 27.11.2014 на перерахування 100 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- № 9153 від 01.12.2014 на перерахування 100 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- № 9155 від 30.12.2014 на перерахування 18 000,00 грн., отримувач ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт", рахунок № 26008013015988 в АТ "Сбербанк Росії", призначення платежу "перерахування грошових коштів на інший рахунок підприємства";

- вказані платіжні доручення не були виконані відповідачем.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги порушенням відповідачем умов договору банківського рахунку № 95-ЮР та просив зобов'язати відповідача вчинити дії щодо перерахування коштів у розмірі 618 000,00 грн. за платіжними дорученнями від 27.11.2014 №№ 9148, 9149, 9150, 9151, 9152, від 01.12.2014 № 9153, від 30.12.2014 № 9155, а також стягнути з відповідача 37 912,00 грн. пені та 3 116,06 грн. 3% річних.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, судами додатково встановлено, що на час звернення у квітні 2015 року позивача з позовом у даній справі на підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30, згідно з яким з 14.02.2015 у ПАТ "Златобанк" запроваджено тимчасову адміністрацію. Постановою Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 у ПАТ "Златобанк" відкликано банківську ліцензію.

Приймаючи рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд, виходячи з положень ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність" дійшов висновку, що позивач виступає кредитором банку на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, клієнт за договором банківського рахунка є кредитором банку з майновими вимогами щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, тоді як банк є боржником за зобов'язаннями щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування відкритого у нього рахунка, володільцем якого є клієнт.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п. 3 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону).

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Порядок ліквідації банків врегульований розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч. 4 ст. 45 якого протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно з п. 20.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за № 492 після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Отже, враховуючи викладені вимоги закону, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач є кредитором відповідача за договором банківського рахунку, а вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахування коштів у розмірі 618 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень від 27.11.2014 №№ 9148, 9149, 9150, 9151, 9152, від 01.12.2014 № 9153, від 30.12.2014 № 9155, а також про стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних, є майновими вимогами кредитора, та правомірно відмовив у їх задоволенні в силу положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням у ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації та, в подальшому - відкликанням у нього банківської ліцензії.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14, від 01.04.2015 у справі № 910/9231/14, від 10.06.2015 у справі № 927/1379/14.

Доводи скаржника щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів до введення тимчасової адміністрації не спростовують висновок господарського суду апеляційної інстанції про необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку під час його ліквідації, оскільки, як правомірно зауважено господарським судом апеляційної інстанції, з позовом у даній справі позивач звернувся до господарського суду у квітні 2015 року, в той час як тимчасова адміністрація у відповідача була запроваджена з 14.02.2015.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт".

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 47, 35, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків, в зв'язку з цим підстави для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.