Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.07.2014 року у справі №910/14883/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/14883/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства з

експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 12.06.2014 року

у справі № 910/14883/13

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Комунального підприємства з

експлуатації і ремонту житлового фонду

"Житло-Сервіс"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Публічного акціонерного товариства

"Київенерго"

за участю третіх осіб, які не

заявляють самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача: 1) Комунального комерційного унітарного

підприємства "Фінансова компанія

"Житло-інвест"

2) Комунального підприємства "Житлоінвестбуд-УКБ"

про стягнення 123 765,03 грн.

за участю представників:

позивача - Мельник Н.В., Мельника Е.О.

відповідача - Макусь Н.П., Городиського М.М.

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача - Гераська М.І.

третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача - 1) не з"явились

2) не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про стягнення 114 285,35 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 11607,58 грн. пені, 292,88 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 2 246,63 грн. та 2568,65 грн. судового збору.

В подальшому, зменшивши розмір позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 112 657,25 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 8 606,67 грн. пені, 286,41 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 2 214,70 грн. та 2568,65 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року (судді: Сташків Р.Б., Паламар П.І., Літвінова М.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 458,07 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 0,19 грн. та 9,17 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року скасовано частково; прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з КП з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" основну суму заборгованості у розмірі 112 657,25 грн.; 3 % річних у розмірі 2214,70 грн.; інфляційні витрати в сумі 286,41 грн.; 2 303,17 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1 151,58 грн. за подання до суду апеляційної скарги; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

В касаційній скарзі КП з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2012 року між позивачем (енергопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420419, згідно якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти і передавати у власність позивачу на об'єкт (житловий будинок) по вул. Мініна, 9 теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 року по 01.07.2013 року на потреби опалення та гарячого водопостачання, а відповідач - своєчасно здійснювати оплату її вартості.

Згідно пунктів 2.1., 2.3. договору поставка здійснюється позивачем на межу балансової належності, визначену у додатку № 1, яким відповідно до розділу 12 договору є "Схема абонентської теплотраси", і не підлягає зміненню в односторонньому порядку.

За умовами пунктів 5.1. та 5.2. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладах обліку, які знаходяться на межі балансової належності відповідача та АК "Київенерго", відповідно до "Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у відповідному порядку. У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові витрати на ділянці від межі балансової належності до місця знаходження приладів обліку.

Відповідно до пункту 6.1. договору розрахунки за теплову енергію проводяться згідно тарифів, по групах споживачів, затверджених розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію)) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігокалорію (грн./1 Гкал). Діючі на час укладення договору тарифи (без урахування) ПДВ на теплову енергію обумовлені в додатку № 4.

Згідно пунктів 6.5.-6.8. договору споживач щомісяця з 7 по 14 число отримує у енергопостачальної організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату з урахуванням недоплати або переплати за попередній період, що включають в себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми переплати для потреб нежитлових приміщень у житлових будинках (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). Споживач щомісячно згідно отриманого рахунку-фактури сплачує до 25 числа, наступного за розрахунковим, вартість теплової енергії, фактично спожитої населенням житлових будинків, зазначених у додатках 3, 3а до договору; не пізніше 25 числа поточного місяця вартість теплової енергії, спожитої споживачами на потреби субабонентів, власників, орендарів нежитлових приміщень. При здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію з власного рахунку споживач обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому поставлена теплова енергія, що оплачується. У разі виникнення розбіжностей щодо кількості або вартості отриманої енергії, зазначеної у розрахунковому документі, вони вирішуються за письмовим зверненням споживача протягом 10 днів з дня отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця, наступного за звітним), шляхом направлення до енергопостачальної організації повноважного представника з належними документами для проведення звірки та підписання відповідного акта. У разі невиконання відповідачем умов, зазначених у пункті 6.7. договору, грошові кошти, що отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються позивачем як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов"язків по оплаті вартості спожитої теплової енергії за період з 01.07.2012 року по 01.06.2013 року в сумі 112 657,25 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просив стягнути з відповідача 8 606,67 грн. пені, 286,41 грн. інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 2 214,70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково в сумі 458,07 грн., місцевий господарський суд вказав про відсутність обов"язку відповідача сплачувати вартість теплової енергії на ділянці трубопроводу магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку № 9 по вул. Мініна у м. Києві у зв"язку з не доведенням позивачем факту перебування цього трубопроводу на балансі відповідача та встановлення сторонами межі балансової належності і розподілу відповідальності щодо сплати вартості теплової енергії на цьому відрізку.

Також суд першої інстанції зазначив про не доведення позивачем підстав неврахування в оплату спожитої відповідачем за договором теплової енергії у спірному періоді розщеплення платежів ГІОЦ за червень 2013 року в розмірі 4254,22 грн., пільги в сумі 3 280,95 грн. (згідно листа відповідача від 03.07.2013 року № 110/010-1022) та необхідність додаткового врахування 4 067,03 грн. як суми погашення заборгованості по договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та пені, місцевий господарський суд вказав про їх відсутність у спірному періоді та, відповідно, відсутність домовленості сторін у договорі щодо стягнення з відповідача пені. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних задоволено в сумі 0,19 грн. згідно здійсненого місцевим господарським судом перерахунку.

Разом з тим, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" основного боргу в сумі 112 657,25 грн., 3 % річних у розмірі 2 214,70 грн. та інфляційних витрат в сумі 286,41 грн. та задовольняючи позов в цій частині, вірно послалась на наявність підстав для нарахування заявленого розміру грошових коштів у спірному періоді, враховуючи відсутність доказів повної оплати відповідачем вартості поставленої позивачем за договором теплової енергії. При цьому, апеляційною інстанцією обгрунтовано спростовано висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості теплової енергії в частині витрат з поверхні трубопроводу, що передбачена пунктом 6.3. договору.

Досліджуючи обставини відсутності заборгованості відповідача перед позивачем, апеляційна інстанція вірно зазначила, що розрахунок споживання теплової енергії повинен здійснюватися з урахуванням витрат на дільниці мережі розподілу до місця установки розрахункових приладів, посилаючись на Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198.

Згідно пункту 3 цих Правил межа продажу теплової енергії - це сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла. Межа балансової належності (відповідальності) - це межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем.

Відповідно до пункту 6.3.3. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики від 14.02.2007 року № 71, межа відповідальності між споживачем і організацією, що постачає теплову енергію, за стан та обслуговування теплових мереж і систем теплопостачання визначається договором.

Пунктами 17, 20 Правил користування тепловою енергією передбачено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно пункту 7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватись у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

Вузол обліку визначається як комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (пункти 3, 23 Правил користування тепловою енергією).

У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів (ч.2 п.7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж).

Межа експлуатаційної відповідальності - це межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем (пункт 3 Правил користування тепловою енергією).

Згідно пункту 7.2.45. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж персонал суб'єкта господарювання - споживача теплової енергії відповідає за технічний стан, обслуговування та експлуатацію відповідно до проектного рішення, ЗВТ, приладів та обладнання систем теплоспоживання, які перебувають у межах його балансової власності чи експлуатаційної відповідальності, а також за зберігання споруд, комунікацій, теплових мереж та систем теплопостачання, що розташовані на його території та належать теплопостачальній організації, субспоживачеві або іншим організаціям.

Відтак, підставою для нарахування та стягнення вартості приєднаного теплового навантаження є технічні умови, договір та розрахунок за показами теплолічильника, а у разі його відсутності - згідно Правил користування тепловою енергією.

Як встановлено апеляційною інстанцією, відповідачем не виконано своїх гарантійних зобов"язань, викладених в листі № 110/9095-1934/5-3 від 12.07.2012 року ТОВ "Євро-реконструкція" про надання схеми розмежувань абонентських теплотрас по вул. Мініна, 9, а тому внаслідок не передачі теплотрас на баланс ПАТ "Київенерго", позивачем підставно, без заперечень зі сторони відповідача, здійснювалось постачання за Схемою абонентської теплотраси, погодженою сторонами в додатку № 3 попереднього договору № 420328.

Таким чином, з огляду на те, що трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку № 9 по вул. Мініна у місті Києві не передані на баланс ПАТ "Київенерго", вони залишились на балансі відповідача - споживача по договору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем за період з липня 2012 року по травень 2013 року теплової енергії спожито 1 734,898 Гкал теплової енергії загальною вартістю 360 374,80 грн., а оплачено 247 717,54 грн., розмір неоплаченої спожитої заборгованості склав 112 657,25 грн.

Водночас, апеляційна інстанція, оцінюючи умови пункту 6.6. договору в частині строків оплат спожитої відповідачем теплової енергії, обгрунтовано зазначила про неправомірне зарахування коштів в сумі 4 067,03 грн. в оплату спірного періоду.

При цьому, апеляційний господарський суд вірно виходив з того, що грошові кошти, перераховані як оплата спожитої відповідачем у спірний період (з липня 2012 року по травень 2013 року включно) теплової енергії, правильно зараховані позивачем протягом липня 2012 року - травня 2013 року в повному обсязі, а в червні 2013 - в розмірі 3 468,14 грн., як сума, що надійшла до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (травень 2013 року) через КП "ГІОЦ" від населення.

Крім того, апеляційна інстанція, перевіривши розрахунки, встановила безпідставність врахування в оплату спірного періоду пільги в сумі 3 280,95 грн. згідно листа відповідача від 03.07.2013 року № 110/010-1022, в якому визначено період зарахування - червень 2013 року, який не є спірним періодом у даній справі.

З даними висновками господарського суду апеляційної інстанції повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів цієї статті та наявністю факту прострочки виконання відповідачем грошового зобов"язання, висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних у заявлених розмірах є обгрунтованим.

Разом з тим, правильним є висновок судів попередніх інстанцій в частині відсутності підстав для стягнення з відповідача 8 606,67 грн. пені за період з січня 2013 року по червень 2013 року, з огляду на відсутність письмової домовленості сторін у договорі про відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне внесення платежів за споживання теплової енергії.

В зв"язку з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 910/14883/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.С. Самусенко