ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 917/1717/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 917/1717/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА"до1. Служби автомобільних доріг у Полтавській області; 2. Державного агентства автомобільних доріг Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь"простягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Єлісєєв А.Ю. (керівник), Гаркунов Д.Ю. (дов. від 16.04.2016)

Представники відповідачів - 1, 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" звернулось з позовом до Служби автомобільних доріг в Полтавській області та Державного агентства автомобільних доріг України, в якому просило стягнути з першого відповідача, а в разі недостатності у нього коштів, з другого відповідача 24 283 096,28 грн., з яких: 9 716 646 грн. основного боргу, 7 442 950,84 грн. інфляційних втрат, 768 280,55 грн. 3 % річних та 6 355 218,89 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами зобов'язань за договором субпідряду №60-08-12суб від 22.10.2012 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 599, 617, 625, 629, 837, 882 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 218 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.10.2015, ухваленим суддею Гетя Н.Г., відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача-2, позов до відповідача-1 задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 9 716 646 грн. основного боргу, 477 446,70 грн. 3% річних, 7 054 285 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог до відповідача-1 відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем-1 зобов'язань за договором субпідряду в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Часткове задоволення вимог щодо інфляційних втрат та 3% річних вмотивовано судом помилковістю здійсненого позивачем їх розрахунку. Водночас відмова у стягненні пені вмотивована відсутністю погодження сторонами такої у договорі. Окрім цього, відмовляючи у вимогах до відповідача-2, місцевий господарський суд виходив з того, що за договором відповідач-2 не є стороною та не приймав на себе жодних зобов'язань. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 546, 547, 625, 629, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Барбашова С.В., Пушай В.І., постановою від 02.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Служба автомобільних доріг у Полтавській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у позові у цій частині відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про порушення зобов'язання зі сторони Служби автомобільних доріг у Полтавській області. Скаржник зазначає про неврахування судами того, що фінансування робіт та проведення розрахунків між сторонами здійснюється у встановленому бюджетним законодавством порядку та забезпечується за рахунок бюджетних коштів залежно від реального фінансування видатків. Також скаржник вказує і на те, що у договорі відсутні строки оплати, а вимога про оплату позивачем не направлялась. Водночас на думку скаржника, судами попередніх інстанцій було надано невірну правову оцінку кваліфікації спірним господарсько-правовим відносинам, а саме те, що спірний договір є договором надання послуг, а не договором підряду. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 251, 252, 530, 625, 854, 903 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Бакуліної С.В., Данилової М.В., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016. Також вказаною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №917/1717/15 до закінчення перегляду даної справи в порядку касації.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.10.2012 між Службою автомобільних доріг у Полтавській області (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" (субпідрядник) укладений договір №60-08-12суб. Відповідно до пункту 1.1. цього договору генпідрядник за погодженням із замовником доручає, а позивач зобов'язується власними та залученими силами і засобами надати відповідачу послуги (ДК 016-97 код 63.12.2) "Послуги транспортної інфраструктури для автодорожнього транспорту" (Лот 15. Послуги з влаштування та відновлення укріплених смуг по крайках удосконаленого покриття при поточному ремонті автомобільної дороги державного значення загального користування Київ-Харків-Довжанський на ділянках, що ремонтуються (км 356+000-км 395+064), зазначені в технічному завданні, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. У пункті 3.2. договору визначено, що ціна робіт є динамічною та може бути зменшена за згодою сторін. Сторонами підписано договірну ціну вказаних робіт. Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником після підписання сторонами акту виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3) та пред'явлення на їх підставі рахунку на оплату робіт, але у будь-якому випадку після отримання замовником коштів з державного бюджету, відповідного призначення. Відповідно до пунктів 6.1.1., 6.1.2. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за наданні послуги; приймати наданні послуги згідно з актом (типова форма № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт). Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач виконав передбачені договором роботи, в підтвердження чого сторонами договору була складена та підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014 року на суму 9 716 646 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на таку ж суму. Як свідчать матеріали справи, зазначені акт та довідка відповідачем-1 підписано 05.03.2014 без заперечень, зауважень щодо якості робіт відповідач-1 не направляв, на час розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість у сумі 9 716 646 грн. останнім не сплачена. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" до Служби автомобільних доріг в Полтавській області та Державного агентства автомобільних доріг України про стягнення 9 716 646 грн. основного боргу, 7 442 950,84 грн. інфляційних втрат, 768 280,55 грн. 3 % річних та 6 355 218,89 грн. пені. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно з частиною 1 статті 853 вказаного Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини 4 статті 882 цього Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Згідно з приписами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди установили, що позивачем за договором від 22.10.2012 №60-08-12суб, який має ознаки договору підряду, були виконані визначені договором роботи, про що свідчать підписані 05.03.2014 довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) на суму 9 716 646 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на цю ж суму. Суди також установили, що відповідачем-1 будь-які заперечення щодо наявності недоліків виконаних робіт не заявлялись, обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт у відповідача-1 настав з 06.03.2014, відповідач-1 належним чином свої зобов'язання в частині оплати не виконав, а відтак його заборгованість становить 9 716 646 грн., тобто суму заявлену до стягнення. При цьому судами обґрунтовано враховано те, що за зобов'язання договором від 22.10.2012 №60-08-12суб, в т.ч. і щодо оплати, встановлені виключно на сторін цього договору, і жодних зобов'язань із оплати для відповідача-2 даним договором не встановлено. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що судами установлений факт не оплати відповідачем-1 за спірним договором, строк якої настав, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 спірної суми боргу, а також інфляційних втрат та 3% річних (з урахуванням здійсненого судом першої інстанції їх перерахунку) визнається правомірним. Довід скаржника про відсутність бюджетного фінансування, як підстави для невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань, визнається неспроможним, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого судами та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №917/1717/15 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №917/1717/15, зупинені ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2016.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга