Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 915/577/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу компанії "Sandypool Limited" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015 у справі № 915/577/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера"докомпанії "Sandypool Limited"третя особаприватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нікітін Руслан Володимировичпровизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників позивача: Нестеренко О.А., відповідача: Русіна Р.М., Бєліка С.В.,третьої особи: не з'явились, В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до компанії "Sandypool Limited", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса (про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" на користь Компанії "Sandypool Limited" заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором № S/30/03/10 від 30.03.2010 в сумі 26 269, 63 дол. США за період з 04.02.2015 по 22.03.2015 та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142 000 грн.) таким, що не підлягає виконанню, а також скасування вказаного виконавчого напису.

Також позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за спірним виконавчим написом нотаріуса.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015, зупинено стягнення з позивача на користь відповідача нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором № S/30/03/10 від 30.03.2010 в сумі 26 269, 63 дол. США за період з 04.02.2015 по 22.03.2015 та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142 000 грн. до завершення розгляду позову по суті.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку матеріали оскарження колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами обох інстанцій, старшим державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції постановою від 02.04.2015 відкрито виконавче провадження № 47091540 з примусового виконання виконавчого напису виданого 22.03.2015 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" на користь компанії "Sandypool Limited" заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором № S/30/03/10 від 30.03.10 в сумі 26 269, 63 дол. США за період з 04.02.2015 по 22.03.2015 та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142 000 грн., та боржнику надано строк для його самостійного виконання - до 08.04.2015.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач виходив, зокрема, з мотивів неможливості повернення стягнутого за спірним виконавчим написом нотаріуса, а відтак і неможливості виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову. Крім цього, необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що арешт майна позивача або коштів негативно вплине на його господарську діяльність, права тисячного колективу працівників на своєчасну виплату заробітної плати.

За ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів вказаним вимогам відповідають, а тому оскаржувані судові рішення, прийняті з дотриманням норм процесуального права, підлягають залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 - залишити без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.Судді: Вовк І.В.

Могил С.К.