ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 913/658/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк",на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2016 року,у справі № 913/658/16 Господарського суду Луганської області,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" (м. Лисичанськ, Луганська область),про визнання банкрутом,- за участю представників: від ПАТ "Альфа-Банк": Черей О.В. - представник (довіреність № 002946/16 від 15.09.2016 року); від ТзОВ "Метали і полімери": Парчевський В.Ю. - представник (довіреність № 2106/16-Ю від 21.06.2016 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились,в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.08.2015 року порушено провадження у справі № 913/658/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" (далі за текстом - ТзОВ "Метали і полімери"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТзОВ "Метали і полімери"; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лободу Валерія Олексійовича, інше.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі № 913/658/16 (суддя - Палей О.С.) частково визнано конкурсні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі за текстом - ПАТ "Альфа-Банк") у розмірі 100 071 489 грн. 81 коп. (у тому числі: 819 грн. 42 коп. - пеня (6 черга) та 100 070 670 грн. 39 коп. - основний борг (4 черга); зобов'язано розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Лободу В.О. внести до Реєстру вимог кредиторів: конкурсні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" та окремо вимоги ПАТ "Альфа-Банк" за Договором про відкриття кредитної лінії № 72/13 від 20.06.2013 року у розмірі 424 257 866 грн. 23 коп. - як вимоги забезпеченого кредитора; решту вимог ПАТ "Альфа-Банк" відхилено, інше.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16 (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді: Будко Н.В., Малашкевич С.А.) призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам-економістам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; витрати на попередню оплату за проведення судової економічної експертизи покладено на ПАТ "Альфа-Банк", інше.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16 (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді: Будко Н.В., Малашкевич С.А.) апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТзОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі № 913/658/16 щодо розгляду розміру частини кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" зупинено до закінчення проведення призначеної судово-економічної експертизи. При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що призначення судової експертизи щодо розміру частини кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" жодним чином не перешкоджає здійсненню процедури розпорядження майном та розгляду справи про банкрутство вцілому, в тому числі з розгляду кредиторських вимог інших кредиторів, скарг, клопотань тощо, та не стосується подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство, оскільки не зупиняє його.

Не погоджуючись з процесуальним актом, прийнятим господарським судом апеляційної інстанції, ПАТ "Альфа-Банк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

10.03.2017 року від ПАТ "Альфа-Банк" надійшло Уточнення до касаційної скарги, в якому представник скаржника просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року у справі № 913/658/16 та направити матеріали справи до апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 року розгляд справи № 913/658/16 відкладено на 22.03.2017 року.

За Розпорядженням №08.03-04/1069 від 21.03.2017 року В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.03.2017 року, у в'язку з відпусткою судді Удовиченка О.С., для розгляду справи № 920/1463/15, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.

В судових засіданнях касаційної інстанції, представник ПАТ "Альфа-Банк" підтримав касаційну скаргу та надав Уточнення від 17.03.2017 року, в яких предметом оскарження вказав ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16, якою апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТзОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" (на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі № 913/658/16 щодо розгляду розміру частини кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк") зупинено до закінчення проведення призначеної судово-економічної експертизи.

Представник ТзОВ "Метали і полімери" заперечував проти вимог касаційної скарги ПАТ "Альфа-Банк", просив спірну ухвалу залишити в силі.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.08.2015 року порушено провадження у справі № 913/658/16 про банкрутство ТзОВ "Метали і полімери"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТзОВ "Метали і полімери"; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лободу Валерія Олексійовича, інше.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі № 913/658/16 частково визнано конкурсні грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" у розмірі 100 071 489 грн. 81 коп. (у тому числі: 819 грн. 42 коп. - пеня (6 черга) та 100 070 670 грн. 39 коп. - основний борг (4 черга); зобов'язано розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Лободу В.О. внести до Реєстру вимог кредиторів: конкурсні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" та окремо вимоги ПАТ "Альфа-Банк" за Договором про відкриття кредитної лінії № 72/13від 20.06.2013 року у розмірі 424 257 866 грн. 23 коп. - як вимоги забезпеченого кредитора; решту вимог ПАТ "Альфа-Банк" відхилено, інше.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТзОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. При цьому, ТзОВ "Метали і полімери" посилалось на те, що вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до боржника в сумі 524 255 286 грн. 62 коп. забезпечені заставою майна боржника вартістю 836 958 995 грн. 18 коп., а від так вони мають бути внесені до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Метали і полімери" окремо як такі, що повністю забезпечені заставою майна боржника (відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Водночас, ПАТ "Альфа-Банк", в апеляційній скарзі, просило визнати його грошові вимоги до ТзОВ "Метали і полімери" в сумі 1 034 892 636 грн. 23 коп., з яких 171 208 950 грн. 00 коп. - вимоги, забезпечені заставою належних активів боржника.

Під час розгляду апеляційних скарг, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом, в оскаржуваній ухвалі, були відхилені кредиторські вимоги ПАТ "Альфа-Банк" по управлінню кредитною лінією "Ф" у сумі 2 700 грн. 00 коп. і комісії "К" у сумі 510 566 380 грн. 19 коп. за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року. При цьому, рішення господарського суду першої інстанції (в цій частині) мотивоване тим, що заборгованість по кредиту була стягнута за рішенням суду, та банк припинив здійснювати управління кредитною лінією; ця заборгованість обліковується як проблемна, у зв'язку з чим відсутні підстави для подальшого нарахування та заявлення (як кредиторських вимог) сум комісій за управління кредитом.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що до складу заявлених кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" (з урахуванням уточнення) в сумі 1 034 892 636 грн. 23 коп. входять грошові вимоги, з яких:

- заборгованість за кредитом в розмірі 318 947 400 грн. 00 коп.;

- заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 85 918 092 грн. 76 коп.;

- пеня в сумі 369 175 грн. 74 коп.;

- заборгованість по сплаті комісії в розмірі 629 583 804 грн. 23 коп.;

- судовий збір - 73 993 грн. 50 коп.;

- заборгованість за послуги з розрахункового обслуговування 170 грн. 00 коп.

Вказані вимоги заявлені ПАТ "Альфа-Банк" підставі Договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року (укладеного між ТзОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк"), відповідно до якого позичальнику було відкрито невідновлювану кредитну лінію строком дії до 12.04.2019 року, з лімітом кредитної лінії 244 500 000 грн. 00 коп. під 10% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14 присуджено стягнути з ТзОВ "Метали і полімери" на користь ПАТ "Альфа-Банк": заборгованість за кредитом (станом на 28.05.2014 року) - 244 500 000 грн. 00 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 254 547 грн. 95 коп.; проценти за користування кредитом - 10 773 561 грн. 64 коп.; пеню за прострочення сплати процентів - 113 804 грн. 38 коп.; фіксовану комісію "Ф" - 400 грн. 00 коп.; розрахункову комісію "К" - 119 023 255 грн. 73 коп.; судові витрати- 73 080 грн. 00 коп.

Крім того, ПАТ "Альфа-Банк" заявлена заборгованість за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року, а саме по нарахованим процентам у сумі 49 607 931 грн. 69 коп., заборгованість по розрахунковій комісії "К" у сумі 510 566 380 коп. 19 коп., пеня за прострочення сплати процентів у сумі 113 804 грн. 38 коп., заборгованість по сплаті фіксованої комісії "Ф" у розмірі 2 700 грн. 00 коп.

Кредиторські вимоги ПАТ "Альфа-Банк", в частині розміру комісії "К" в сумі 510 566 380 грн. 19 коп. ґрунтуються на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли в період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року, на підставі п.7.2.1. Договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року.

Згідно п. 7.1 Договору про відкриття кредитної лінії від 20.06.2013 року, позичальник зобов'язався сплатити/сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією, розмір якої розраховується за наступною формулою: комісія за управління кредитною лінією = Ф+К, де Ф - фіксована комісія, К - розрахункова частина.

Пунктом 7.1.1. вказаного Договору передбачено, що розмір частини Ф становить 100 гривень на місяць (без ПДВ);

Пунктом 7.1.2. Договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що розмір частини К визначається за наступною формулою:

Частина комісії К = ((%+Т)/ GFI1)* GFI2-(%+Т) гривень (без ПДВ), де

% - сума процентів, що сплачуються за траншем у відповідному період;

Т - розмір траншу/частини траншу, що фактично сплачується (коли сплачуються тільки проценти за користування траншем, Т=0);

GFI1 - курс продажу безготівкової іноземної валюти USD/UАН, встановлений банком на дату укладення відповідної додаткової угоди про надання відповідного траншу та визначається cторонами в кожній такій додатковій угоді;

GFI2 - курс продажу безготівкової іноземної валюти USD/UАН встановлений банком на робочий день, що передує даті здійснення відповідного погашення траншу/частини траншу/сплати процентів за користування траншем, крім випадків передбачених цим договором.

У відповідності до п. 7.2 Договору про відкриття кредитної лінії, частина комісії Ф нараховується щомісяця та підлягає сплаті щомісячно з 1-го по 5-те число місяця, наступного за місяцем, в якому Ф була нарахована, крім випадків передбачених наступними абзацами цього пункту Договору.

Частина комісії "Ф", нарахована за грудень та/або/ квітень, підлягає сплаті позичальником у строк з 1-го числа по 15-те число (включно) місяця, наступного за тим, в якому вона нарахована.

Згідно п.п. 7.2.1 Договору про відкриття кредитної лінії, частина комісії "К" нараховується відповідно до формули, зазначеної у п.п. 7.1.2 Договору та підлягає сплаті щоразу в дату здійснення кожного повернення траншу/частини траншу/кредиту/процентів за користування кредитом/траншем, крім випадків передбачених наступним абзацом цього Договору. У випадку звернення ПАТ "Альфа-Банк" за захистом своїх прав до суду, частина комісії "К" нараховується та підлягає сплаті в дату підписання позовної заяви представником банку, виходячи з фактичної заборгованості позичальника по даному договору на дату такого підписання, при цьому для розрахунку розміру частини комісії К прийметься курс продажу безготівкової іноземної валюти, значення якого є найбільшим із двох курсів - курс продажу безготівкової валюти, встановлений банком, а дату закінчення строку дії кредитної лінії або курс продажу безготівкової іноземної валюти, встановлений банком на дату закінчення строку кредитної лінії або курс продажу безготівкової іноземної валюти, встановлений банком на дату підписання позовної заяви представником банку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам-економістам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; витрати на попередню оплату за проведення судової економічної експертизи покладено на ПАТ "Альфа-Банк"; на вирішення судової економічної експертизи поставлено питання:"Встановити розмір заборгованості ТзОВ "Метали і полімери", в частині нарахування розрахункової частини комісії "К", згідно пункту 7.1.2. Кредитного договору №72/13 від 20.06.2013 року за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року, виходячи з фактичної заборгованості ТзОВ "Метали і полімери" перед ПАТ "Альфа-Банк" по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року в сумі 49 607 931 грн. 69 коп.". Призначаючи вказану експертизу, апеляційний господарський суд виходив з того, що обставини, на які посилається ПАТ "Альфа-Банк" в обґрунтування розрахунку розміру комісії "К" за управління кредитною лінією, яка має бути сплачена ТзОВ "Метали і полімери", не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що заявлену суму боргу (з комісії за управління кредитною лінією) ПАТ "Альфа-Банк" підтверджує розрахунком здійсненим за формулою Договору, який (розрахунок), по переконанню апеляційного господарського суду не є первинним документом обліку, що підтверджує зазначену фінансово-господарську операцію, що має відповідну юридичну силу та може підтверджувати зазначену заборгованість.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТзОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі № 913/658/16 щодо розгляду розміру частини кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" зупинено до закінчення проведення призначеної судово-економічної експертизи. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що призначення судової експертизи щодо розміру частини кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" жодним чином не перешкоджає здійсненню процедури розпорядження майном та розгляду справи про банкрутство в цілому, в тому числі з розгляду кредиторських вимог інших кредиторів, скарг, клопотань тощо, та не стосується подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство, оскільки не зупиняє його.

Не погоджуючись з процесуальним актом, прийнятим господарським судом апеляційної інстанції, ПАТ "Альфа-Банк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16. При цьому, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції порушенні приписи ст.ст. 41, 79 ГПК України та не враховані положення ст.ст. 90, 128 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". По переконанню скаржника, вирішення питань, що входять до предмету доказування в цьому випадку (у т.ч. правова оцінка дій сторін та наданих первинних документів), відноситься до виключної компетенції суду та не потребує спеціальних знань, зокрема в галузі бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 41 ГПК України, судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи приймається ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року).

Відповідно до п. 3) ч. 2 ст. 86 ГПК України, ухвала господарського суду має містити мотиви її прийняття з посиланням на законодавство.

Як вбачається з наведеного, призначаючи економічну експертизу (по встановленню розміру заборгованості ТзОВ "Метали і полімери", в частині нарахування розрахункової частини комісії "К", згідно пункту 7.1.2. Кредитного договору №72/13 від 20.06.2013 року за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року), апеляційний господарський суд виходив з того, що обставини, на які посилається ПАТ "Альфа-Банк" в обґрунтування розрахунку розміру комісії "К" за управління кредитною лінією, яка має бути сплачена ТзОВ "Метали і полімери", не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що заявлену суму боргу з комісії за управління кредитною лінією ПАТ "Альфа-Банк" підтверджує розрахунком здійсненим за формулою Договору, який, по переконанню апеляційного господарського суду не є первинним документом обліку, що підтверджує зазначену фінансово-господарську операцію, який має відповідну юридичну силу та може підтверджувати зазначену заборгованість. При цьому, на вирішення судової економічної експертизи поставлено питання: встановити розмір заборгованості ТзОВ "Метали і полімери", в частині нарахування розрахункової частини комісії "К", згідно пункту 7.1.2. Кредитного договору №72/13 від 20.06.2013 року за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року, виходячи з фактичної заборгованості Позичальника перед Банком по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року в сумі 49 607 931 грн. 69 коп.

Як наслідок, господарський суд апеляційної інстанції, на підставі п. 1) ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив апеляційне провадження у цій справі на час проведення судової експертизи.

Таким чином, на вирішення експерта поставлені питання щодо правильності, здійсненого ПАТ "Альфа-Банк", розрахунку суми боргу (в частині нарахування розрахункової частини комісії "К", згідно пункту 7.1.2. Кредитного договору №72/13 від 20.06.2013 року за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року), що входить до предмета доказування.

Водночас, поставлені господарським судом апеляційної інстанції на вирішення експерта питання стосуються визначення дійсного розміру боргу, який виник у зв'язку з порушенням боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором (в частині сплати комісії за управління кредитною лінією). Проте, порядок та строки сплати, а також порядок розрахунку комісій сторони погодили в умовах вказаного вище Кредитного договору (визначені формули розрахунків).

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що, в апеляційному порядку, сторонами не оспорювалась сума розрахунку комісії "К", здійсненого ПАТ "Альфа-Банк", а оспорювалась правова підстава такого нарахування за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року (враховуючи умови Кредитного договору та обставини цієї справи), а також питання повного забезпечення вимог ПАТ "Альфа-Банк".

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Також, слід зазначити, що в межах провадження справи про банкрутство, господарський суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приписами ст. 65 ГПК України встановлені дії судді по підготовці справи до розгляду, зокрема, п.4) вказує на те, що суддя зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Крім того, ст. 30 ГПК України передбачено участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, держаних та інших органів, з метою надання суду пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Згідно ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Таким чином, винесене апеляційним господарським судом на вирішення судового експерта питання (встановити розмір заборгованості ТзОВ "Метали і полімери", в частині нарахування розрахункової частини комісії "К", згідно пункту 7.1.2. Кредитного договору №72/13 від 20.06.2013 року за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року), безпосередньо стосуються умов Кредитного договору та встановлених обставин справи, що можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам цього Договору у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (первинними документами, розрахунками, контр розрахунками, поясненнями, тощо, що підтверджують заявлені вимоги).

З огляду на це, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, при прийнятті ухвали про призначення судової експертизи, апеляційний господарський суд не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин та перевірки правильності здійснення арифметичного розрахунку при розгляді цієї справи, за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

У зв'язку з чим, з урахуванням конкретних обставин справи, ухвалу апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі № 913/658/16 (про призначення судової економічної експертизи) не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

Як наслідок, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття господарським судом апеляційної інстанції рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже, ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з вказаним вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, - проведення експертною установою судової експертизи та не відновить порушене право скаржника, за захистом якого останній звернувся до суду.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Враховуючи наведене, а також те, що доводи касаційної скарги, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту всіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність одночасного скасування ухвали про зупинення провадження у даній справі, а також ухвали про призначення судової експертизи, яка зумовила зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи та порушує "принцип оперативності" судового процесу.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2016 року (про призначення судової економічної експертизи та зупинення апеляційного провадження у цій справі, на час проведення судової експертизи) підлягають скасуванню. Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення апеляційного провадження у справі не встановлено, справа підлягає направленню до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити.

2.Ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2016 року (про призначення судової економічної експертизи та зупинення апеляційного провадження у цій справі, на час проведення судової експертизи) у справі № 913/658/16 Господарського суду Луганської області скасувати.

3. Справу № 913/658/16 Господарського суду Луганської області направити до Донецького апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап Н.Г. Ткаченко