ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 908/719/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі),суддівКоваленка В.М., Панової І.Ю.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 рокуу справі Господарського суду№ 908/719/16 Запорізької областіза позовом доОСОБА_4 1 . ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" 2. ТОВ "Енергомаш-Інвест" 3. ТОВ "Торговий дім "Метизи" 4. ПАТ "Банк Кредит Дніпро" 5. ТОВ "Запорізький емальпосуд"про визнання недійсним договору застави № 050508-Z від 05.05.2008 року (із змінами і доповненнями), укладеного між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" і ПАТ "Банк Кредит Дніпро", право вимоги по якому передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 року В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Банк Кредит Дніпро"- Заєць О.М.,

ТОВ "Енергомаш-Інвест"- Перегонцев І.В.,

ОСОБА_4 та його представники - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

Арбітражний керуючий Нагіх Л.К.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (далі - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (далі - ТОВ "Енергомаш-Інвест", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (далі - ТОВ "ТД "Метизи", відповідач-3) про визнання недійсним договору застави № 050508-Z від 05.05.2008 р. (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" і ПАТ "Банк Кредит Дніпро", право вимоги по якому передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору про відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2016 р. залучено публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" до участі у даній справі у якості відповідача-4 (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", відповідач-4).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19 липня 2016 року у справі № 908/719/16 (суддя - Ніколаєнко Р.А.) позов акціонера ОСОБА_4 задоволено частково, а саме задоволено позовні вимоги стосовно відповідача-1 та відповідача-4 та визнано недійсним договір застави від 05.05.2008 № 050508-Z із усіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро"; позовні вимоги до відповідача-2 та відповідача-3 залишено без задоволення.

Постановою від 19 грудня 2016 року Донецький апеляційний господарський суд у справі № 908/719/16 (судді: Будко Н.В. - головуючий, Ушенко Л.В., Геза Т.Д.) рішення Господарського суду Запорізької області від 19 липня 2016 року скасував та, залучивши до участі у справі в якості відповідача-5 товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд", прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи", публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд" про визнання недійсним договору застави № 050508-Z від 05.05.2008 із усіма змінами та доповненнями, укладеного між публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" відмовив повністю.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 19, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство), ст.ст. 203, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Водночас, відповідач-1, відповідач-3 та відповідач-4 проти вимог касаційної скарги заперечують з підстав, викладених у відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_4 та просять постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами, 05 травня 2008 року між ЗАТ Комерційний банк "Кредит-Дніпро" (правонаступником якого є відповідач-4) та ТОВ "ТД "Метизи" укладено кредитний договір № 050508-КЛВ, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити ТОВ "ТД "Метизи" відкличну відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України в межах загальної суми 6 000 000 грн., а відповідач-3 зобов'язався повернути кредит не пізніше 04.05.2009р. та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених договором.

Також, між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "ТД "Метизи" 01.09.2010р. укладено договір № 010910 про зміну кредитного договору, відповідно до якого договір № 050508-КЛВ від 05.05.2008 р. викладено в новій редакції, відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредити (транші) в національній валюті України, в межах загальної суми 1 500 000 грн. на основі договорів про надання кредиту (траншу) до договору, які є невід'ємною частиною.

Згідно умов кредитного договору (в редакції договору № 301210 "Про зміни кредитного договору № 050508-КЛВ від 05.05.2008р." від 30.12.2010р.) банк зобов'язався надати позичальнику кредити (транші) в національній валюті України, в межах загальної суми 3 500 000 грн. на основі договорів про надання кредиту (траншу) до договору, які є невід'ємною частиною.

Договором від 15.06.2012р. про зміну кредитного договору кінцеву дату повернення кредиту визначено15 липня 2012 року.

На забезпечення виконання ТОВ "ТД "Метизи" умов кредитного договору № 050508-КЛВ від 05.05.2008р. між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" та ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (правонаступником якого є відповідач-1), як заставодавцем, укладено договір застави № 050508-Z (далі - договір застави), до якого неодноразово вносилися зміни.

Згідно кредитного договору № 301210-КЛВ від 30.12.2010 р. заставодержатель (відповідач-4) надав заставодавцю (ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод", відповідачу-1) відновлювану кредитну лінію для поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 1 900 000 грн. зі строком погашення отриманих кредитів 29 грудня 2011 року, відповідно до п. 1.1. кредитного договору-2.

Тобто, договір застави у новій редакції додатково забезпечив власне зобов'язання ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" перед банком за кредитним договором № 301210-КЛВ від 20.12.2010, заставна вартість майна значно збільшилася та склала 3 076 363,68 грн.

Таким чином, оспорюваний позивачем правочин з урахуванням змін фактично забезпечував виконання зобов'язань як за кредитним договором № 050508-КЛВ від 05.05.2008р., укладеного між ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" та ТОВ "ТД "Метизи", так і кредитного договору № 301210-КЛВ від 30.12.2010р., укладеного між ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро".

У той же час публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод", що виступає в якості 1-го відповідача, з листопада 2013 року перебуває в процедурі банкрутства, порушеній за загальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України чинній після 19.01.2013 року). При цьому постановою місцевого суду від 30.03.2015 року відповідача-1 визнано банкрутом та щодо останнього відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, повернення майна, розірвання договорів, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Одночасно частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та ст.ст. 12, 16 ГПК України встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.

Правова позиція щодо порядку розгляду майнових спорів щодо боржника господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення окремого позовного провадження викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, яка в силу ст. 11128 ГПК України повинна бути врахована всіма судами України.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства та вказівки Верховного Суду України, спір про визнання недійсним договору застави, стороною якого є боржник підлягає розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство відповідача, а саме Господарським судом Запорізької області та в межах провадження у справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" № 908/3468/13, а не в окремому позовному провадженні.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Проте, встановлюючи обставини щодо порушення чи відсутності порушення корпоративних прав ОСОБА_4 як акціонера, суди в порушення ст. 11128 ГПК України проігнорували позицію Верховного Суду України, викладену в постановах № 911/2089/14 від 21.01.2015 року, № 911/2435/14 від 01.07.2015 року, та не з'ясували чи дозволяє частка ОСОБА_4 впливати на результати загальних зборів товариства, а отже чи має така особа право на звернення до господарського суду про визнання недійсними договорів, укладених між товариством та третіми особами. Тобто суди повинні встановити право особи, яка в силу належного їй розміру частки у статутному капіталі товариства може впливати на результати голосування на загальних зборах товариства, на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору.

У зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню з передачею справи № 908/719/16 до суду першої інстанції для нового розгляду по суті в межах справи про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 19 липня 2016 року у справі № 908/719/16 скасувати.

3. Справу № 908/719/16 передати до Господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

І.Ю. Панова