ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Справа № 5008/1137/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 (головуючий суддя Данко Л.С., судді Давид Л.Л., Марко Р.І.)та ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 06.10.2015 (суддя Русняк В.С.)у справі№ 5008/1137/2012 Господарського суду Закарпатської областіза позовомпрокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства фінансів України, 2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я"пророзірвання договору та зобов'язання перерахувати коштиза участю представників:позивача-1Іваницька Т.Б.,позивача-2Дяченко Є.Г.,відповідачаОлійник Р.Б.,прокуратуриКандзюба Р.Б.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2015 у справі №5008/1137/2012, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015, відмовлено у задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2014.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 у справі № 5008/1137/2012 позов прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний бак "Київ" (позивач-2, Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" (відповідач) задоволено частково: зобов'язано ТОВ "Сузір'я" перерахувати на рахунок банку 1.217.029,80 грн. коштів, необхідних для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва.

На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014, яке набрало законної сили, місцевим господарським судом 30.03.2015 видано наказ № 5008/1137/2012, згідно з яким зобов'язано боржника перерахувати на рахунок банку 1.217.029,80 грн. коштів, необхідних для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва.

Банк згідно з вимогами ст.ст. 8, 17, 19-22 Закону України "Про виконавче провадження" подав до Відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.

Постановою ВДВС Свалявського РУЮ від 21.04.2015 "Про відкриття виконавчого провадження" відкрито виконавче провадження ВП № 47297232 та надано боржнику строк для добровільного виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 до 28.04.2015.

В подальшому органом виконання судових рішень супровідним листом від 14.05.2015 № 371-5/15-4181 на адресу боржника та стягувача було надіслано постанову ВДВС Свалявського РУЮ від 14.05.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №47297232.

В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що державним виконавцем проведені всі дії відповідно до ч. 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", а тому згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з примусового виконання наказу №5008/1137/2012, виданого 30.03.2015 Господарським судом Закарпатської області, про зобов'язання ТОВ "Сузір'я" перерахувати на рахунок ПАТ "АКБ "Київ" суму 1.217.029,80 грн. є закінченим.

Не погоджуючись із діями ВДВС Свалявського РУЮ щодо закінчення виконавчого провадження, Банк подав до суду скаргу, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2015 відмовлено з посиланням на те, що заступником начальника ВДВС Свалявського РУЮ здійснено всі зазначені в Законі України "Про виконавче провадження" виконавчі дії. Також судом зазначено, що постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято законно та обґрунтовано, оскільки рішення суду в межах наданих державним виконавцем строків не виконано, на боржника накладено штрафи за його невиконання та направлено подання у правоохоронні органи, а без особистої участі боржника виконати судове рішення про перерахування коштів неможливо.

31.08.2015 на адресу місцевого суду від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ" надійшла заява, в якій заявник просив змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 в частині зобов'язання ТОВ "Сузір'я" перерахувати на рахунок ПАТ АКБ "Київ" 1.217.029,80 грн., постановивши ухвалу про стягнення з ТОВ "Сузір'я" на користь ПАТ АКБ "Київ" 1.217.029,80 грн.

Дана заява мотивована неможливістю виконати рішення суду у справі №5008/1137/2012 в частині зобов'язання ТОВ "Сузір'я" перерахувати на рахунок банку 1.217.029,80 грн.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у застосуванні приписів статті 121 ГПК України господарським судам необхідно на увазі таке.

Господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду лише за наявності обґрунтованих підстав. Водночас, зміна порядку та способу виконання рішення має відбуватись в межах первісно обраного позивачем способу захисту його права. За таких підстав, зміна порядку і способу виконання рішення, яким відповідача зобов'язано вчинити певну дію (перерахувати кошти на рахунок банку), не може відбуватись шляхом примусового стягнення коштів з рахунку відповідача.

У п. 7.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що ст. 121 ГПК України не передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та або порядку виконання рішення. Такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду. Відтак суд має відмовляти в прийнятті відповідних заяв згідно з п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України якщо в заяві одночасно не порушується питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення; в такому разі вона приймається та розглядається судом у відповідній частині).

В ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

Верховний Суд України в постанові від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15 зазначив, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Як вбачається з тексту заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ" про зміну способу та порядку виконання рішення, остання просить суд змінити спосіб виконання судового рішення із зобов'язання перерахувати кошти (примусове виконання обов'язку в натурі - п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення їх вартості (відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України), чим фактично просить змінити рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Таким чином заявник просить не змінити спосіб та порядок виконання раніше прийнятого рішення, а встановити новий спосіб захисту порушеного права.

За наведених вище обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 121 ГПК України, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку та обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 у справі № 5008/1137/2012, врахувавши при цьому, що зміна порядку та способу виконання рішення має відбуватись в межах первісно обраного позивачем способу захисту його права, а також те, що ПАТ "АКБ "Київ" у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення фактично просив суд змінити рішення, яке набрало законної сили, змінивши спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ" є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 5008/1137/2012 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова