ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 5011-8/15343-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 р.у справі№ 5011-8/15343-2012 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"доВідкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія"; Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Есттерра"треті особи за участю про Національний банк України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорпо Інвест" Прокуратури Київської області визнання недійсним договорів та повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 120 301 846, 67 грн.

За участю представників:позивача:Пономаренко О.В.;відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: третьої особи-1: третьої особи-2: прокуратури:Мартян О.В.; Шпортило Я.І.; Не з'явилися; Ященко М.В.; Не з'явилися; Жук І.К.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія", державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Есттерра" про: визнання недійсним Договору іпотеки від 25.12.2009, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Банк "Біг Енергія" та Відкритим акціонерним товариством "Есттерра"; визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Банк "Біг Енергія" та Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк"; визнання відсутнім у державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" права вимоги за Договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006 р. та за Договором строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р.; визнання недійсним Договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р., укладеного між акціонерним товариством "Родовід Банк" та державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; стягнення з державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" безпідставно набутих за Договором строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 грошових коштів у розмірі 120 301 864 грн. 67 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. (судді: Полякова К.В., Нечай О.В., Літвінова М.Є.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 р. (судді: Пономаренко Є.Ю Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариства "Родовід Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалами справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством Банк "БІГ Енергія" та Публічним акціонерним товариством "Родовід банк" 24.02.2010 р. укладено Договір про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "БІГ Енергія", яким регулюються відносини, що пов'язані із зміною боржника (Банку "БІГ Енергія") у зобов'язаннях, що виникають з договору банківського вкладу (депозиту) №30/10-11-06 від 10.11.2006 р., укладеного з Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та заміною кредитора (Банку "БІГ Енергія") у зобов'язаннях, що виникають з кредитного договору № 01/01-12-2009 від 25.12.2009 р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Сорпо Інвест".

Відповідно до умов даного договору (п. п. 2.1, 3.1) Банк "БІГ Енергія" передає публічному акціонерному товариству "Родовід банк": частину своїх зобов'язань, встановлених договором банківського вкладу (депозиту) №30/10-11-06 (переводить на ПАТ "Родовід банк" частину свого боргу за договором банківського вкладу №30/10-11-06), внаслідок чого ПАТ "Родовід банк" заміняє Банк "БІГ Енергія", як зобов'язану сторону у зобов'язанні з виплати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" суми вкладу та у зобов'язанні зі сплати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" процентів на таку суму вкладу, а саме: на ПАТ "Родовід банк" стає зобов'язаним здійснити (виконати) замість Банку "БІГ Енергія" обов'язок з виплати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" суми вкладу у розмірі 102 743 013 грн. 69 коп. та процентів у розмірі 4 323 651 грн. 21 коп.; усі свої права за Кредитним договором №01/01-12-2009, відступає права вимоги до ТОВ "Сорпо Інвест" за Кредитним договором №01/01-12-2009 на користь ПАТ "Родовід банк", внаслідок чого ПАТ "Родовід банк" заміняє Банк "БІГ Енергія" як кредитора у наступних зобов'язаннях, в тому числі, але не виключно: розмір основного зобов'язання 107 000 000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами - 19% річних, що станом на дату підписання договору складає 66 664 грн. 90 коп., сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку дії кредитного договору, строк повернення кредитних коштів - 07.06.2010 р. та в інших правовідносинах відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з п. п. 2.5., 2.7., 3.9., 3.13 договору передача ПАТ "Родовід банк" зобов'язань за депозитом та передача ПАТ "Родовід банк" прав вимоги за кредитним договором здійснюється згідно з цим Договором та згідно з Актами про передавання-приймання зобов'язань за депозитом та прав вимоги за кредитним договором. Днем передачі зобов'язань за депозитом та права вимоги за кредитним договором є день підписання сторонами Акту про передавання-приймання зобов'язань за депозитом та Акту про передавання-приймання прав вимоги за кредитним договором, укладення договору про відступлення права за договором іпотеки.

Крім того, між сторонами 24.02.2010 р. укладено Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, за умовами якого ВАТ Банк "БІГ Енергія" передає (відступає), а ПАТ "Родовід банк" приймає всі права за Договором іпотеки від 25.12.2009 р., укладеним між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ВАТ "Есттерра".

Відповідно до п. 2.3 даного договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Також, на виконання умов Договору про передачу активів та зобов'язань від 24.02.2010 р. між ПАТ "Родовід банк" та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" укладено договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента №104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р.

За умовами укладеного договору банківського вкладу Банк приймає від Вкладника на строковий депозитний рахунок № 26153501000054 грошові кошти в сумі 107 066 664,90 грн. та зобов'язується повернути Вкладникові суму вкладу до 02.03.2011 р. і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим Договором.

Звертаючись з позовом, та обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним Договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р. позивач посилається на те, що даний договір, як і Договір іпотеки від 25.12.2009 р., укладено внаслідок помилки, оскільки якби позивачу було відомо про незаконну реєстрацію предмету іпотеки, то Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р. ним не укладався б.

Вимога про визнання Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 р. недійсним, є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки від 25.12.2009 р. та вимога про визнання відсутнім у Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" права вимоги за Договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006 р. та за Договором строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р., мотивовані наступним.

Так, позивач зазначає про те, що згідно з умовами Договору про передачу активів та зобов'язань від 24.02.2010 р. однією з відкладальних обставин передачі ПАТ "Родовід Банк" зобов'язань за депозитом є укладення договору про відступлення прав за договором іпотеки. Оскільки Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 р., підлягає визнанню недійсним з підстав наведених вище, то відповідно відкладальна обставина передачі позивачу зобов'язань за депозитом не наступила, а тому вимоги до ПАТ "Родовід Банк" за Договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006 р. та за Договором строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р. відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача щодо неможливості примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на земельні ділянки, які є предметом іпотеки за оскаржуваним договором, є необґрунтованими та доводи про вірогідні перешкоди у виконанні рішення про звернення стягнення не можуть бути правовим приводом до визнання договору недійсним.

Вищий господарський суд України вважає висновки суддів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Так, позивач в обґрунтування вимог про визнання недійсним Договору іпотеки від 25.12.2009, укладеного між відкритим акціонерним товариством Банк "Біг Енергія" та відкритим акціонерним товариством "Есттерра", посилається на те, що на момент укладення оскаржуваного договору сторони помилялись щодо існування предметів іпотеки в тому виглядів в якому їх було передано в іпотеку, а саме щодо меж земельних ділянок.

При цьому, позивач посилається на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2011 р. у справі № 30/284, яким скасовано державну реєстрацію державних актів на земельні ділянки, що є предметом іпотеки за оскаржуваним іпотечним договором, як на окремі об'єкти нерухомості.

Суди приймаючи рішення зазначили, що обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину, а в даному випадку такі обставини були відсутні, оскільки рішення господарського суду міста Києва у справі № 30/284, яким скасовано державну реєстрацію державних актів на земельні ділянки, прийнято лише 27.10.2011 р., тобто після укладення оскаржуваного іпотечного договору від 25.12.2009, то відповідно підстави для визнання його недійсним відсутні.

При винесені рішення господарського суду міста Києва від 27.20.2011 р. по справі № 30/284 встановлено, що мало місце незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок, які були передані в іпотеку.

Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, поза увагою та вивченням суддів попередніх інстанцій залишилось з'ясування того, чи дійсно саме факт незаконної зміни цільового призначення земельних ділянок, що були передані в іпотеку, мала місце до укладання оспорюваних у справі № 5011-8/15343-2012 договорів з 23.04.2008 р., як вбачається з державних актів.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. у справі № 5011-8/15343-2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере