ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 904/10314/15 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 904/10314/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" про стягнення 20114,53 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаТищенко Т.А.- відповідачаКуткова Н.Б.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з листопада 2012 року по липень 2013 року у розмірі 20114 грн. 53 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у даній справі у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у цій справі скасовано. Справу № 904/10314/15 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 (головуючий Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Іванов О.Г.) залишено без змін рішення місцевого суду від 11.02.2016. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції, про неправомірність донарахування позивачем вартості спожитої відповідачем електроенергії за минулі періоди, оплачені споживачем за іншими тарифами, ніж визначені в договорі.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" у своєму відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 листопада 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 065135 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 385,4 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3.5 Договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 1 додатку № 3 до Договору "Порядок розрахунків" (надалі - додаток № 3) визначено, що розрахунковим періодом встановлюється один місяць з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 2 додатку № 3 до Договору споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у постачальника рахунком.

За умовами пункту 4 додатку № 3 обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених Правилами користування електричною енергією.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.6 цього додатку та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку 5 до цього Договору, який споживач надає постачальнику.

На підставі самостійно знятих показів приладів обліку на останню дату розрахункового періоду споживач готує в електронному вигляді та оформлює на паперовому носії акт про використану електричну енергію.

Оформлений акт про використану електричну енергію, підписаний та скріплений печаткою, споживач у сканованому вигляді надає постачальнику електронною поштою протягом доби після завершення розрахункового періоду. Акт про використану електричну енергію на паперовому носії споживач надає постачальнику протягом десяти діб після завершення розрахункового періоду в двох примірниках (пункт 4.3 додатку № 3 в редакції додаткової угоди № 279ЗЕВ/65-135 від 12.12.2012).

За умовами пункту 2.2 додатку № 3, в редакції додаткової угоди № 279ЗЕВ/65-135 від 12.12.2012, остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі згідно з умовами цього Договору, здійснюється на підставі надісланого електронною поштою постачальником (отриманого у постачальника) рахунка протягом 5 операційних днів з дня їх отримання рахунка.

Під час визначення суми платежу в остаточному розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за використання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

В ході розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору у період з листопада 2012 року по липень 2013 року позивач здійснював постачання активної електричної енергії відповідачу за адресою: вул. Литовська, б. 1, згідно визначених Договором точок обліку та узгоджених сторонами по об'єктах приєднання тарифних груп споживання, а відповідач оплачував вартість спожитої електричної енергії згідно поданих актів про використану електричну енергію та виставлених позивачем рахунків, а саме:

- рахунок № 65-135/11/11/1 за листопад 2012р. на суму 1 528,50грн.;

- рахунок № 65-135/11/12 єл.п. за грудень 2012 р. на суму 2 455,84грн.;

- рахунок № 65-135/11/1/ єл.п. за січень 2013р. на суму 2 147,21грн.;

- рахунок № 65-135/11/2/1 за лютий 2013р. на суму 1 792,99грн.;

- рахунок № 65-135/11/3 єл.п. за березень 2013р. на суму 1 933,44грн.;

- рахунок № 65-135/11/4/1 єл.п.о. за квітень 2013р. на суму 1 308,18грн.;

- рахунок № 65-135/11/5/1 єл.п. за травень 2013р. на суму 908,35грн.;

- рахунок № 65-135/11/6/1 за червень 2013р. на суму 839,04грн.;

- рахунок № 65-135/11/7/1 за липень 2013р. на суму 855,83грн. (а.с. 70-112).

Як зазначає позивач, протягом спірного періоду споживачу помилково виставлялися вказані вище рахунки, відповідно до яких споживач здійснював оплату за електроенергію, зокрема, спожиту даховою котельною для цілей опалення будинку, за тарифами, встановленими для оплати електроенергії, спожитої фізичними особами для задоволення своїх особистих потреб по тарифу 30,4 коп. за 1 кВт/год без ПДВ, в той час, як повинен був оплачувати електроенергію, що споживалась даховою котельною, за тарифом для юридичних осіб за відповідним класом напруги.

Після виявлення помилки відповідачу виставлений до оплати рахунок № 65-135/11/12/1кор на суму 20114 грн. 53 коп., який отриманий представником споживача 05.12.2013 та не оплачений ОСББ "Суворова", що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 174 Господарського кодексу України, унормовано, що Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору.

Згідно зі статтею 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕУ від 31.07.1996р. № 28 (зі змінами та доповненнями) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3) (п. 5.2 Правил).

Зокрема, пунктом 5.5 Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії повинен містити визначені цим пунктом умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, в тому числі, клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо.

Згідно з пунктом 5.22 Правил, до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам.

Так, за умовами пункту 4.3 Додатку № 3 "Порядок розрахунків" до Договору, вид тарифу для розрахунків за електричну енергію, вибраний споживачем, зазначається у додатку до Договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Додатком № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору позивач та відповідач узгодили перелік приєднань і точок комерційного обліку споживача та інших суб'єктів господарювання, приєднану та дозволену потужність, а також тарифну групу та групу споживання за кожним об'єктом приєднання. Зокрема, за об'єктом "Дахова котельна секція № 2" узгоджена тарифна група споживання "2", тобто тарифна група для населення.

Згідно роз'яснень Національної комісії регулювання електроенергетики, викладених у листі від 22.03.2004 № 05-34-11/1176, відповідно до діючої методології розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.1998 № 564, споживачі об'єднанні у 2 групи і розподіляються за 2 класами напруги. До 1 групи належать споживачі промислові та прирівняні до них, комерційні, сільськогосподарські споживачі-виробники, непромислові; до 2 групи - міське та сільське населення.

Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики (надалі - НКРЕ) від 23.04.2012 № 498 затверджено Порядок застосування тарифів на електроенергію (надалі - Порядок).

Позивач посилається на пункт 3 Порядку застосування тарифів на електроенергію, та зазначає, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не відноситься до споживачів, прирівняних до населення. Тому у позивача були відсутні правові підстави для застосовування тарифів для населення при розрахунках за електроенергію, спожиту даховою котельною ОСББ, у зв'язку з чим він зобов'язаний оплатити різницю в тарифах за спожиту електроенергію у період листопад 2012 - липень 2013 року на підставі рахунку №65-135/11/12/1кор на суму 20114,53 грн.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач протягом спірного періоду листопад 2012 - липень 2013 року щомісяця формував рахунки відповідно до узгоджених в договорі тарифів та надавав їх відповідачу до сплати, що позивачем не заперечується. При розрахунку вартості спожитої відповідачем електроенергії за приладом обліку "дахова котельня" позивачем застосовувався тариф, як для населення, оскільки саме цей тариф був узгоджений в договорі.

Отже, як встановлено судами, юридичною підставою для оплати відповідачем спожитої електроенергії за тарифом для населення протягом спірного періоду листопад 2012 -липень 2013 року був договір про постачання електричної енергії та виставлені позивачем рахунки.

В ході розгляду справи, апеляційний господарський суд зобов'язав сторони надати оригінал додаткової угоди №5/1779 від 03 липня 2013 року, на укладення якої посилався позивач.

Проте, жодна зі сторін витребувану додаткову угоду не надала, а позивач надав лише копію, яка не засвідчена належним чином, оригінал вказаної угоди, за твердженням позивача, у нього відсутній. Відповідач заперечував укладення такої додаткової угоди.

Згідно пункту 9.5 договору про постачання електричної енергії №065135 від 30 листопада 2012 року усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Апеляційним господарським судом встановлено, відсутність належних доказів на підтвердження внесення змін до договору від 30 листопада 2012 року в частині зміни тарифної групи споживання на підставі додаткової угоди №5/1779 від 03 липня 2013 року.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що донарахування позивачем вартості спожитої відповідачем електроенергії за минулі періоди, оплачені споживачем за іншими тарифами, ніж визначені в договорі є неправомірним, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 904/10314/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга