ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 902/1102/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М., Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№902/1102/15за позовомПриватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсною додаткову угоду №2 від 17.03.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013 року за участю представників сторін:

від позивача: Конограй Н.В.,

від відповідача: ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про визнання недійсною додаткову угоду №2 від 17.03.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 року (колегія суддів у складі: Кожухар М.С. - головуючий суддя, судді: Білоус В.В., Банасько О.О.) позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 17.03.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013 року окремої частини будівлі від 01.06.2013 року, укладеного між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та ФОП ОСОБА_4 Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. - головуючий суддя, судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.) рішення місцевого господарського суду від 19.07.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 01.06.2013р. між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди окремої частини будівлі № 57, предметом якого було отримання орендарем у тимчасове платне користування нерухомого майна - приміщень будинку АДРЕСА_2 згідно з додатком № 1 до договору, а також обладнання та інвентарю, передбаченого додатком № 2 до договору. Відповідне майно було передане відповідачу, на підставі чого сторонами складено акти приймання-передачі (Додаток № 1 та Додаток № 2 до договору).

Згідно з п. 4.1 договору, розмір орендної плати за загальну площу 1382,4 кв.м. складає 118600,00 грн., у т.ч. ПДВ на місяць, а разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем становить 120250,00 грн. Орендна плата складається з плати за користування об"єктом оренди та майна.

Відповідно до п. 8.2, 8.5 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за погодженням сторін. Зміни і доповнення до цього договору, що вносяться, розглядаються у місячний строк. Намір продовжити або розірвати договір оренди сторона повинна в письмовій формі попередити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору.

Як було встановлено судами, голова Правління Товариства ОСОБА_9 в січні місяці 2015 року звернувся до керівних органів Товариства із листами, в яких зазначав про переведення Туристичного комплексу "Поділля" в режим консервації внаслідок значного зниження обсягів обслуговування в грудні, січні, лютому та значного збільшення витрат на комунальні послуги та енергоносії. Вказував, що з цією метою повністю перекрито постачання гарячої води та зменшена подача теплоносія для обігріву готельних номерів, ресторану та конференц залів; припинено дію договорів на охорону, вивіз сміття та інші послуги; обслуговуючий персонал знаходиться у відпустці за власний рахунок або працює в режимі чергування. Зважаючи на викладене, Голова Правління Товариства ОСОБА_9 просив Наглядову Раду Товариства дозволити орендарям не сплачувати орендну плату за період консервації Туристичного комплексу "Поділля".

На підставі звернення ОСОБА_9 17.03.2015 року Наглядовою радою Товариства прийнято постанову № П-98-10, відповідно до якої вирішено:

- внести зміни до договору оренди приміщення окремої частини будівлі № 57 від 01.06.2013 року, а саме: звільнити на період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року (включно) Підприємця від сплати орендної плати;

- встановити на період з 01.02.2015 року по 30.03.2015 року (включно) орендну плату за 1 кв.м. на місяць у розмірі 43,40 грн., що становить 60000,00 грн. на місяць за загально орендовану площу 1382,4 кв.м.

- доручити та уповноважити ОСОБА_11 на підписання від імені Товариства відповідної додаткової угоди.

За умовами Додаткової угоди № 2 орендар звільняється від сплати орендної плати та плати за користування обладнанням та інвентарем, що зазначений в Додатку № 2 в січні 2015 року (з 1 по 31 січня 2015 року). Цією ж додатковою угодою встановлено, що розмір орендної плати за загальну площу згідно Договору 1382,4 кв.м. разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем в лютому 2015 року становить 60000,00грн., в березні 2015 року - 60000,00грн., в т.ч. ПДВ.

Предмет позову у даній справі є вимога про визнання недійсною додаткової угоди №2 до договору оренди приміщень №57 від 01.06.2013.

Підставою позову, з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову, є те, що вказана додаткова угода підписана неуповноваженою на це особою товариства, заінтересованою в розумінні ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" особою, внаслідок зловмисної згоди представника орендодавця з орендарем, додаткова угода фактично підписана ОСОБА_9 09.04.2015 у час, коли він був відсторонений від посади голови правління товариства, додатковою угодою № 2 внесені протиріччя в основний договір оренди та зміст додаткової угоди не відповідає постанові Наглядової ради товариства від 17.03.2015. У зв"язку з вказаними обставинами позивач просить визнати додаткову угоду №2 недійсною на підставі ст.215 ЦК України, як також, що укладені із порушенням ч.1-3 ст. 203 ЦК України, ст.232 ЦК України та також ст.ст. 5, 631 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилаючись на ст. 203 ЦК України позивач зазначав, що Додаткова угода № 2 від 17.03.2015 р. про внесення змін та доповнень до Договору №57 оренди приміщення суперечить ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, згідно з п. 8.2 Договору, зміни і доповнення до цього Договору, що вносяться, розглядаються у місячний строк. Зміни, які набули чинності з 01.01.2015 року, внесені без погодження сторін, оскільки в матеріалах відсутня переписка стосовно цього, яка датована до 01.01.2015 р. Додатковою угодою внесено суперечність у Договір оренди, внаслідок чого встановлено два різних розміри орендної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наглядова рада ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" на засіданні 17.03.2015 р. постановила наступне: 1. Внести зміни до п. п. 4.1 п. 4 Договору оренди приміщення окремої частини будівлі № 57 від 01.06.2013 р., укладеного між ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" та ФОП ОСОБА_4, виклавши їх у вигляді додаткової угоди до цього Договору, зокрема: 1.1. Звільнити на період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р. (включно) ФОП ОСОБА_4 від сплати орендної плати; 1.2. Встановити на період з 01.02.2015 р. по 30.03.2015 р. (включно) орендну плату за 1 кв.м. на місяць у розмірі 43,40 грн., що становить 60000,00 грн. на місяць за загальну орендовану площу 1382,4 кв.м.

Натомість, Додаткова угода №2 містить наступні умови: 1. Доповнити Розділ 4 Договору пунктом 4.18, виклавши його у наступній редакції: "Орендар звільняється від сплати оренди та плати за користування обладнанням та інвентарем, що зазначений в Додатку № 2 в січні 2015 року (з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.). 2. Доповнити Розділ 4 Договору пунктом 4.19, виклавши його у наступній редакції: "Розмір орендної плати за загальну площу згідно Договору 1382,4 кв.м. разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем в лютому 2015 р. становить 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ, в березні місяці 2015 року становить 60000,00 грн. 2. Інші умови Договору залишаються незмінними, і Сторони підтверджують за ними свої зобов"язання.

Одночасно, Розділ 4 Договору (без урахування змін, внесених Додатковою угодою № 2) містить пункти 4.1 - 4.16. При цьому пункт 4.1 передбачає, що: на момент укладання цього Договору орендна плата за 1 кв.м. на місяць буде сплачуватись у розмірі 85,79 грн. з ПДВ; орендар сплачує орендну плату за користування обладнанням та інвентарем, що зазначений в додатку № 2, в розмірі 1650,00 грн. на місяць; розмір орендної плати за загальну площу згідно Договору 1382,3 кв.м. складає 118600,00 грн. з ПДВ на місяць, разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем становить 120250,00 грн. на момент укладання цього Договору; орендна плата складається з плати за користування об"єктом оренди та майна.

Суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою зміни до п. 4.1 не внесені, натомість Розділ 4 договору доповнений пунктами 4.18. та 4.19., внаслідок чого вказаний Договір (вже із змінами, внесеними Додатковою угодою № 2) містить суперечливі умови щодо розміру орендної плати, отже зміни до Договору оренди внесені Додатковою угодою без відповідного погодження сторін та не у відповідності до змісту Постанови Наглядової ради товариства від 17.03.2015 р., якою надано згоду на внесення змін до Основного договору, тобто не відповідає волевиявленню позивача.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства" правочин, вчинений з порушенням вимог ст. 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.

Статтею 71 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено поняття правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість та порядок укладення такого правочину. Так, особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;

2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

3) внаслідок такого правочину придбаває майно;

4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про:

1) предмет правочину;

2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином;

3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг;

4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.

У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.

Наглядова рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.

Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.

Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів у розумінні ст. 32-34 ГПК України встановлено, що оспорювана додаткова угода № 2 була укладена ОСОБА_9, Наглядовій раді ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" було відомо, що голова Правління товариства ОСОБА_9 є заінтересованою особою в розумінні статті 71 ЗУ "Про акціонерні товариства" стосовно відповідача - ОСОБА_4, яка є його дочкою. Разом з тим, виконавчим органом ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" не було у встановленому ст. 71 ЗУ "Про акціонерні товариства" порядку доведено усю інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, та ця інформація Наглядовою радою не досліджувалась і не обговорювалась у строки та порядку, передбаченому вказаною нормою закону.

Досліджуючи зміст постанови Наглядової Ради №П-98-10 від 17.03.2015, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення щодо укладення Додаткової угоди № 2 від 17.03.2015 р. прийнято лише на підставі пропозиції Правління товариства щодо призупинення з 01.01. по 31.01.2015 р. дії Договору оренди окремої частини будівлі № 57 від 01.06.2013 р. та зменшення розміру орендної плати по вказаному Договору з 01.02.2015 р. і листа ФОП ОСОБА_4 про зупинення його діяльності в січні 2015 року, у зв"язку з відсутністю обсягів обслуговування та відключенням у Туристичному комплексі "Поділля" водопостачання та опалення, а також з урахуванням ситуації, що склалася в країні, з метою зупинення зростання заборгованості орендаря. Разом з тим, документи на які йдеться посилання у постанові, сторонами не було надано суду, проте позивач посилався (і відповідач це не спростовував) на те, що рішення приймалось на підставі наданого головою Правління товариства ОСОБА_9 листа про консервацію туристичного комплексу "Поділля".

06.04.2015 р., на виконання наказу № 20 від 03.04.2015 р. головним акціонером ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" (ПАТ "Укрпрофтур") проведено комісійну перевірку консервації філії ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" - туристичного комплексу "Поділля" та встановлено, що фактичне споживання комунальних послуг по Туристичному комплексу "Поділля" зросло в порівнянні із аналогічним періодом 2014 року, а саме: використання води у січні 2015 року зросло на 90 куб.м., в лютому 2015 року зросло на 237 куб.м., в березні 2015 року на 228 куб.м.; споживання електроенергії в січні 2015 року зросло на 1263 кВт., в лютому 2015 року зменшено на 3499 кВт., в березні 2015 року зросло на 3306 кВт. Також встановлено факт підписання додаткової угоди ОСОБА_9, а не ОСОБА_11, якого уповноважила наглядова рада товариства.

Отже перевіркою встановлено, що інформація про зупинення діяльності орендаря та консервації Туристичного комплексу "Поділля" не підтвердилось та встановлено, що позивачу було завдано збитки через недоотримання орендної плати за договором №57 оренди окремої частини будівлі від 01.06.2013.

За результатами комісійної перевірки, оформлено Акт від 06.04.2015 р., який в подальшому був розглянутий на засіданні Наглядової ради ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" 09.04.2015 р., та прийнято зокрема Постанову № ПР-99-1, якою скасовано Постанову Наглядової ради товариства від 17.03.2015 р. "Про орендні відносини ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" та Постанову № ПР-99-2 "Про відсторонення від повноважень Голови Правління ПАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ".

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій встановивши, що додаткова угода №2 до договору оренди була укладена із порушенням порядку передбаченого ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", не відповідала волевиявленню позивача та була вчинена в супереч інтересам товариства, що суперечить ч.1-3 ст. 203 ЦК України, дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених ст. 215 ЦК України для визнання додаткової угоди № 2 до договору оренди недійсною.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необгунтованими, оскільки не спростовують висновків попередніх інстанцій та зводяться передусім до переоцінки встановлених судом доказів, надання переваги одних доказів над іншими, що відповідно до ст. 1117 ГПК України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підставі для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року у справі №902/1102/15 - без змін.

Головуючий Н.М.Нєсвєтова

Судді І.В.Вовк

Л.В.Стратієнко