ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 914/2465/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргуприватного підприємства "Шива" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онушканича Я.В.на постанову та рішеннявід 29.06.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 господарського суду Львівської областіу справі№ 914/2465/15 господарського суду Львівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"доприватного підприємства "Шива"прозвернення стягнення на предмет іпотеки

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "ВіЕс Банк"Марків В.Д., довір., Жук Р.С., довір.,ПП "Шива"Сухоцький М.П., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.04.2016 (суддя - Мороз Н.В.), що прийнято у справі № 914/2465/15 позов публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"(далі - Банк, Позивач) до приватного підприємства "Шива" (далі - Підприємство, Відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.10.2013, а саме: будівлю - фізкультурно-оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі, загальною площею 8548,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5821046101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. 3убрівська, 38 та належить Підприємству на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2013р., шляхом визначеним ст.38 Закону України "Про іпотеку", п.п. 6.5, 6.6 іпотечного договору, а саме, на підставі рішення суду шляхом продажу майна Банком від свого імені будь - якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день проведення продажу, для чого забезпечити право Банку щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КU018029 від 27.07.2012 в розмірі 1 916 498,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2015 становить 41 719 678 грн. 50 коп., з яких 1 856 779,49 доларів США, що еквівалентно 40 419 675 грн. 68 коп. - заборгованість по кредиту, 59 718,90 доларів США, що еквівалентно 1 300 002 грн. 82 коп. - заборгованість по відсотках та 148 293 грн. 40 коп. - пені.

Також закріплено за Банком права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном тощо, інші права необхідні для здійснення належного управління майном. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Шива" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2016.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (головуючий суддя - Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанції, приватне підприємство "Шива" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онушканича Я.В. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2016, так і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В поданому скаржником 21.09.2016 клопотанні заявник просить припинити провадження у даній справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 38, 39, 43 Закону України "Про іпотеку", ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд розглянув клопотання про проведення судової експертизи у справі і відхилив, так як визначення ринкової вартості предмету спору у справі не потребує спеціальних знань та в цьому не виникає дійсної потреби, як цього вимагають норми ГПК України. По суті задоволених вимог суд зазначив, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань перед Банком за кредитним договором, що забезпечені заставою, виникла заборгованість, а вимога Банку щодо виконання кредитного договору та усунення порушень виконана Боржником не була. Встановивши, що вимоги є підтвердженими та обґрунтованими, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Підтримавши вказані висновки, апеляційний суд також відхилив клопотання Відповідача про судову будівельну експертизу за цих же підстав, що й місцевий суд. Відхиляючи ж клопотання про зупинення провадження у справі через перегляд касаційним судом судового рішення у справі про банкрутство Підприємства, апеляційний суд вказав, що "перегляд судового рішення здійснювалось не в позовному, а в апеляційному порядку".

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів, оскільки вони зроблені, а оскаржувані рішення прийняті всупереч норм діючого законодавства.

Так, як було встановлено судами попередніх інстанцій, відносно Підприємства ухвалою господарського суду Львівської області від 22.12.2015 порушено провадження у справі № 914/4284/15 про банкрутство в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) (т. 1 а.с. 187-189), а також 23.12.2015 здійснена відповідна публікація в порядку норм ч. 10 ст. 16 цього ж закону (т. 1 а.с. 190-191).

Провадження у даній справі з розгляду позовних вимог Банку до Підприємства було порушено ухвалою 23.07.2015 (т.1 а.с. 3).

Відповідно ж до норм частин 1, 2, 5 ст. 17 Закону про банкрутство у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.

У зв'язку із вказаною справою про банкрутство провадження у даній справі зупинялось, як цього вимагають наведені норми ст. 17 Закону про банкрутство, ухвалою 26.01.2016 та було поновлено провадження ухвалою 28.03.2016 у зв'язку із прийняттям у справі № 914/4284/15 про банкрутство рішення про відмову у порушенні справи про банкрутство Підприємства - постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016, якою було скасовано згадану ухвалу від 22.12.2015 (т. 1 а.с.230-234, 236-239, 240-241).

Поряд з цим, як встановив апеляційний суд в оскаржуваній постанові, за результатами здійснення касаційного провадження у справі про банкрутство Підприємства з перегляду постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 цю постанову скасовано Вищим господарським судом України (постанова від 06.04.2016) з прийняттям рішення про припинення апеляційного провадження за скаргою Банку на ухвалу від 22.12.2015 про порушення справи № 914/4284/15 про банкрутство Підприємства. Тобто з 06.04.2016 вказана ухвала про порушення справи про банкрутство Підприємства є такою, що не скасована.

Отже, виходячи з положень ст. 11111 ГПК України, з 06.04.2016 (тобто з наступного дня після винесення 05.04.2016 місцевим судом рішення у даній справі) згідно ухвали від 22.12.2015 про порушення справи № 914/4284/15 про банкрутство Боржника діяли передбачені ст. 17 Закону про банкрутство правові наслідки, у тому числі наслідки публікації 23.12.2015 відповідного оголошення. При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції було винесено 05.04.2016 та виготовлено 11.04.2016 (т. 4 а.с. 207). Отже до винесення цього рішення вже тривало касаційне провадження у справі про банкрутство Підприємства, а в процесі виготовлення місцевим судом рішення підстави, які не перешкоджали здійсненню провадження у даній справі, були скасовані.

Відповідно ж до норм ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Що ж до постанови апеляційного суду, то до обставини винесення касаційним судом у справі про банкрутство згаданої постанови від 06.04.2016, у тому числі при розгляді та відхиленні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі (т. 4 а.с. 231- 242), таким судом невірно були застосовані норми ч. 2 ст. 17 Закону про банкрутство.

Так, положення вказаної норми - щодо обов'язкового зупинення позовного провадження у справі за вимогами конкурсного кредитора до боржника у разі порушення щодо останнього справи про банкрутство та здійснення відповідної публікації оголошення, мають враховуватись та застосовуватись незалежно від стадії судового процесу у такій справі (розгляд в першій інстанції, апеляційне або касаційне провадження). До того ж апеляційний суд допустив процесуальне порушення, визначивши форму судового процесу (позовне провадження), як стадію судового процесу у господарській справі. Ототожнення або змішування таких правових категорій не допускається та призводить до невірного застосування норм законодавства, яке мало місце у даній справі.

Отже, переглядаючи рішення місцевого суду та розглядаючи клопотання про зупинення провадження у даній справі, апеляційним судом невірно були застосовані норми ч. 2 ст. 17 Закону про банкрутство та зроблений неправомірний висновок, як про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі і відхилення відповідного клопотання, так і про перегляд рішення місцевого суду по суті заявлених вимог саме у межах даного позовного провадження - із залишенням цього рішення без змін.

У цьому випадку та відповідно до норм ст. 11128 ГПК України (обов'язковість судових рішень Верховного Суду України) апеляційному суду слід було привести свою судову практику у даній справі у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові від 13.04.2006 у справі № 908/4804/14 Верховний Суд України дійшов висновку, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин справи відповідно до норм ст.ст. 17, 23 Закону про банкрутство та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, касаційний суд вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як незаконні, а справа -передачі до суду першої інстанції для розгляду у справі № 914/4284/15 про банкрутство приватного підприємства "Шива".

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1, 16, 17, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1, 41, 22, 85, 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Шива" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онушканича Я.В. задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі № 914/2465/15 скасувати.

3. Справу № 914/2465/15 передати до господарського суду Львівської області для розгляду у справі № 914/4284/15 про банкрутство приватного підприємства "Шива".

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 23.09.2016