Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №904/7961/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 904/7961/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М.- головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської областіна постанову та ухвалувід 06.06.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 господарського суду Дніпропетровської областіу справі№ 904/7961/15 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України дотовариства з обмеженою відповідальністю "РИЖКОФФ", м. Дніпропетровськ про розпорядник майнавизнання банкрутом арбітражний керуючий Вербицький О.В.

в судове засідання з'явились представники:

ПАТ "ВТБ Банк"Тищук Н.М., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2015 у справі № 904/7961/15 прийнято до розгляду заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ) про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "РИЖКОФФ" (далі - Боржник, Товариство) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, визнано грошові вимоги СДПІ в сумі 56 474 537 грн. 27 коп., відхилено грошові вимоги СДПІ у сумі 30 712 479 грн. 36 коп., як небезспірні вимоги кредитора. Також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Вербицького О.В. тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 (суддя -Владимиренко І.В.) залишено без задоволення клопотання ПАТ "Галичина" № 22/04-01 від 22.04.2016 про відкладення розгляду справи. При цьому затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника з вимогами наступних кредиторів: СДПІ - в сумі 56 474 537 грн. 27 коп. (3 черга задоволення), визнаних ухвалою господарського суду від 15.09.2015, в сумі 30 714 479 грн. 36 коп. (6 черга задоволення); ПАТ "Галичина" - в сумі 2 436 грн. 00 коп. (1 черга задоволення), 1 097 243 грн. 66 коп. (4 черга задоволення), 37 696,37 грн. - пеня (6 черга задоволення); ПАТ "ВТБ Банк" (далі - Банк) - в сумі 2 436 грн. 00 коп. (1 черга задоволення), 933 451 609 грн. 05 коп. (4 черга задоволення), 65 273 569 грн. 47 коп. (6 черга задоволення). Також зобов'язано розпорядника майна - арбітражного керуючого Вербицького О.В. у 10-ти денний строк після проведення попереднього засідання повідомити кредиторів згідно з реєстру вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення, призначено дату підсумкового засідання суду тощо.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, приватне акціонерне товариство "Галичина" (далі - ПАТ "Галичина") звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 та передати справу до суду першої інстанції для розгляду у попередньому засіданні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Березкіна О.В., Подобєд І.М.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 змінено, а резолютивну частину викладено в редакції, відповідно до якої її було доповнено висновком про визнання у відповідних сумах та черговості грошових вимог кредиторів, вимоги яких були затверджені згідно реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанції, ПАТ "Галичина" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 в частині визнання та внесення до реєстру вимог кредиторів вимог СДПІ в сумі 30 714 479 грн. 36 коп. (6 черга задоволення); та Банку в сумі 2 436 грн. 00 коп. (1 черга задоволення), в сумі 933 451 609 грн. 05 коп. (4 черга задоволення); 65 273 569 грн. 47 коп. (6 черга задоволення), провадження ж в частині розгляду грошових вимог СДПІ в сумі 30 714 479 грн. 36 коп. припинити, а справу в частині розгляду грошових вимог Банку передати до суду першої інстанції для розгляду у попередньому засіданні.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ч.ч. 2, 4, 6 ст. 23 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника кредитора - ПАТ "ВТБ Банк", та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів Боржника, у тому числі вимог СДПІ в сумі 56 474 537 грн. 27 коп. (3 черга задоволення), суди вказали, що ці вимоги були визнані ухвалою господарського суду від 15.09.2015, як безспірні; а на суму 30 714 479 грн. 36 коп. визнані та включені у 6 чергу задоволення, оскільки подану СДПІ заяву із кредиторськими вимогами на цю суму було повернуто за відсутністю доказів сплати судового збору за подання відповідної заяви, а тому при розгляді цих вимог були застосовані приписи ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство. Щодо визнаних вимог Банку та ПАТ "Галичина", суд вказав, що Банком вимоги були уточнені, і всі заявлені до Боржника вимоги підтверджені доказами у справі і є обґрунтованими.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, з викладенням її резолютивної частини в іншій редакції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, ні резолютивна частина оскаржуваної ухвали, ні будь які інші судові рішення у справі (ухвали) в порушення вимог п. 6 ст. 23 Закону про банкрутство не містять висновків щодо визнання грошових вимог кредиторів Боржника.

Заперечуючи наведені висновки судів, заявник касаційної скарги щодо вимог СДПІ на суму 30 714 479 грн. 36 коп. вказує на те, що заяву з кредиторськими вимогами на згадану суму було повернуто заявнику; а щодо вимог Банку вказує на те, що суди не в повній мірі зафіксували, за якими кредитними угодами виник борг, в яких сумах по кожній угоді в розрізі всіх складових заборгованості.

Однак, касаційний суд не погоджується із наведеними запереченнями скаржника, оскільки вони викладені всупереч норм діючого законодавства.

Так, стосовно заперечуваних вимог СДПІ на суму 30 714 479 грн. 36 коп. заявник касаційної скарги не враховує застосовані судами норми ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, які передбачають, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, незважаючи на порушення СДПІ порядку звернення із заявою із кредиторськими вимогами до Боржника у даній справі про банкрутство (без додання доказів сплати судового збору у відповідних порядку та розмірі - ухвала від 11.11.2015), наслідком чого стало повернення СДПІ відповідної заяви, вимоги такого заявника, в силу наведених приписів ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, все одно погашаються - без визнання такого кредитора конкурсним - в ліквідаційній процедурі у шосту чергу.

Стосовно заперечень визнаних кредиторських вимог Банку, колегія суддів звертає увагу на те, що заявником, в порушення норм ст. 33, ч. 4 ст. 111 ГПК України, в касаційній скарзі не наведено жодного спростування, з посиланням на норми законодавства, всієї або частини визнаної судом суми заявлених Банком кредиторських вимог у даній справі.

Натомість, і суд першої інстанції, і апеляційний суд в мотивувальних частинах судових рішень з посиланням і на відповідні докази у справі (договори тощо), і на норми законодавства (норми ст. 33, 34, 38 ГПК України, ст. 23 Закону про банкрутство), і на підстави виникнення правовідносин між Банком та Товариством, і на підстави виникнення заборгованості Товариства перед Банком, і на суми такої заборгованості, вказали на мотиви прийняття рішення стосовно заявлених та уточнених кредиторських вимог Банку до Боржника. Отже при винесенні оскаржуваних судових рішень в частині розгляду кредиторських вимог Банку до Боржника судами попередніх інстанцій були належним чином дотримані відповідні норми законодавства (зокрема, ст.ст. 45, 86, 105 ГПК України). Апелювання ж скаржника до змісту та до порядку викладення судами мотивувальної частини рішення стосовно кредиторських вимог Банку не є підставою, у розумінні ст. 11110 ГПК України, для скасування або зміни оскаржуваних рішення та постанови.

Поряд з викладеним касаційний суд, з огляду на приписи ст.ст. 23, 24, 25, 26 Закону про банкрутство та ст. 105 ГПК України, погоджується із висновками апеляційного суду стосовно внесення змін в резолютивну частину ухвали місцевого суду щодо рішення про визнання тих кредиторів із відповідними сумами вимог та черговістю їх задоволення, вимоги яких були включені місцевим судом до реєстру вимог кредиторів.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Галичина" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд вважає за необхідне залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду, як таку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 23, 24, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 45, 86, 105, 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -