Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 925/281/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівКролевець О.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золекс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.07.2014у справі№ 925/281/14 господарського суду Черкаської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Золекс",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Атем",прозвернення стягнення на нерухоме майноза участю представників сторін:

від позивача: Липська Н.В., дов. від 11.04.2014

від відповідача: Куркова А.В., дов. від 19.03.2014

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Золекс" про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 5,4301 га, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К77 від 10.12.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008, укладеними в рамках Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними кредитними договорами та наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості, яка, за твердженням відповідача, має бути погашена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 151108Z19 від 14.03.2008, укладеним між сторонами у справі в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 (суддя: Анісімов І.А.) призначено судову експертизу та зупинено провадження у даній справі.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи для вирішення питання, яке потребує спеціальних знань, щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки, у зв'язку з чим зупинив провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Золекс" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 - без змін.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвала господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 в частині призначення судової експертизи не може бути переглянута в апеляційному порядку, проте, в частині зупинення провадження у справі зазначена ухвала, за висновком суду, є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України призначення місцевим господарським судом судової експертизи є підставою для зупинення провадження у справі.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Золекс" просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як вбачається з матеріалів справи господарський суд Черкаської області ухвалою від 08.04.2014 призначив у даній справі проведення судової експертизи для вирішення питання, яке потребує спеціальних знань, щодо визначення початкової ціни предмету іпотеку, у зв'язку з чим зазначеною ухвалою зупинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, зазначеною статтею, статтею 41 ГПК України, яка регламентує порядок призначення та проведення судової експертизи, та іншими нормами цього Кодексу не передбачено можливості оскарження ухвали місцевого господарського суду про призначення судової експертизи.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 79, а також п. 6 ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено.

Отже, ухвалу про призначення судової експертизи може бути оскаржено лише в частині зупинення провадження у справі і лише з підстав її невідповідності вимогам ст. 79 ГПК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач в апеляційній скарзі оскаржує ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.04.2014 як в частині зупинення, так і в частині призначення судової експертизи.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 в частині призначення судової експертизи не може бути переглянута в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" якщо в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження ухвали як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Згідно зі ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи.

При цьому, господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст.79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п.1 ч.2 ст.79 ГПК України).

Виходячи зі змісту частини другої статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до ст.41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано зупинив провадження у даній справі, оскільки ухвала місцевого господарського суду від 08.04.2014 містить положення про призначення судової експертизи у справі, що є підставою для зупинення провадження у справі. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд реалізував надане законом господарським судам право на зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертного дослідження для уникнення порушення процесуальних строків розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що зупинення провадження у справі місцевим господарським судом у зв'язку з призначенням судової експертизи базується на нормах чинного процесуального законодавства, зокрема, ст. ст. 41, 79 ГПК України, а тому правомірно залишив ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.07.2014 без змін, а викладені скаржником в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золекс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 925/281/14 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді О. Кролевець

В. Саранюк