Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 914/723/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Губорєв К.С. - дов. від 01.01.14, відповідача: Боровець М.С.- дов. від 01.04.14, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід17.06.14у справі№914/723/14 Господарського суду Львівської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ЗАСС"простягнення 37140 грн. Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про стягнення з останнього 37140 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній №35585371 адреси одержувача вантажу, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому позивач посилався на приписи статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, статей 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.14 (суддя Петрашко М.М.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив з відсутності підстав для стягнення штрафу, оскільки відповідачем вірно було зазначено поштову адресу отримувача вантажу, як то передбачено Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.14 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з у рахуванням пояснень) звернулось Державне підприємство "Придніпровська залізниця", в якій просить судові акти у справі скасувати та задовольнити позов. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статі 307 Господарського кодексу України, статей 2, 5, 6, 23, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, статей 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 42, 43, 22, 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644. Підприємство наголошує на тому, що відповідач неправильно зазначив адресу отримувача вантажу у спірній накладній. Залізниця вважає неналежним доказом у справі довідку з відділення зв'язку та посилається на те, що місцезнаходженням вантажоотримувача є м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 8.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити судові акти у справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що у грудні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - відправником зі станції Радехів Львівської залізниці на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці за залізничною накладною №35585371 у вагоні №24426983 було відправлено вантаж. В цій залізничній накладній в графі №4 вказана адреса вантажоодержувача - ТОВ "ЗАСС": м. Запоріжжя, вул. Стартова 1Б. На станції призначення Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці 26.12.13 позивачем був складений акт загальної форми №3962, в якому вказано, що спірні вагони затримано з причин неправильного зазначення адреси вантажоодержувача в перевізному документі. Замість адреси ТОВ "ЗАСС": м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 8, вказано: м. Запоріжжя, вул. Стартова 1Б. У зв'язку з неправильним зазначенням у залізничній накладній №35585371 адреси вантажоодержувача позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 37140 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 37140 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній №35585371 адреси одержувача вантажу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (стаття 909 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами. Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. За приписами статей 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Разом з тим, пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.1.00 №644, передбачено, що у разі, коли під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. Пунктом 2.1 названих Правил передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Так, відповідно до додатку 3 Правил графа накладної №4 "Одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи №1 "Відправник". У графі №1 "Відправник" зазначаються відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди установили, що відповідач у залізничній накладній №35585371 одержувачем вантажу зазначив Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАСС", вказавши його поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Стартова 1Б, що узгоджується та не суперечить Правилам оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644. Отже, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, відповідачем при заповненні спірної накладної було дотримано вимог щодо порядку оформлення перевізних документів, що унеможливлює стягнення з нього штрафу згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. За таких обставин справи, господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позову. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на те, що відповідачем було неправильно зазначено адресу одержувача вантажу визнаються неспроможними з огляду на викладене. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки спростовуються обставинами установленими судами та стосуються переоцінки доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.14 у справі №914/723/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Костенко