Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 910/16242/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністюна постанову відКиївського апеляційного господарського суду 03.06.2014у справі господарського суду№ 910/16242/13 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доФірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача - Галков І.О.

від відповідача - Полєжаєва К.О.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 38 144,74 грн.

04.02.2014 Фірма "Т.М.М."- ТОВ звернулося з клопотанням про відстрочку виконання рішення суду, у зв'язку з тяжким фінансовим станом Відповідача, який є наслідком складних економічних умов у країні, відсутності повноцінного кредитування кінцевих споживачів, падіння доходів населення, що призводить до відсутності обігових коштів у Відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16242/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (Позивач) задоволено. Стягнуто з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (Відповідач) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" грошові кошти: 3% річних у сумі 17 305,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 20 839,03 грн. та судовий збір - 1 720,50 грн. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16242/13 на 2 роки до 10.02.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 у даній справі скасовано рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 в частині надання відстрочки виконання рішення на два роки до 10.02.2016. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено Фірмі "Т.М.М." про відстрочку виконання рішення суду. В іншій рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16242/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Фірма "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16242/13.

Заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 33, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Суд першої інстанції задовольняючи клопотання Відповідача про відстрочку виконання рішення суду посилається на консолідовану фінансову звітність незалежного аудиту та вказує, що дана звітність відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств, як єдиної економічної одиниці. Рішення мотивовано тим, що відстрочення виконання рішення суду забезпечить його виконання і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 в частині надання відстрочки виконання рішення, зазначає, що місцевий господарський суд не звернув увагу на ту обставину, що ТОВ "Ласка Лізинг" зазнає значних фінансових втрат через несплату заборгованості Відповідачем, які можуть призвести до погіршення фінансового стану та стійкої неплатоспроможності з процедурою банкрутства ТОВ "Ласка Лізинг".

Крім того, скрутне фінансове становище та збитковість власного виробництва носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності товариства , яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю. Збиткова фінансова діяльність Відповідача не є винятковим випадком у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга мотивована тяжким фінансовим станом Відповідача, що підтверджується консолідованою фінансовою звітністю за 2012 рік.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу статті 115 даного Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов'язаний за заявою сторони надати розстрочку виконання рішення, але може розстрочити виконання рішення згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України в порядку статті 43 даного Кодексу України.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Економічна криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності, не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Таким чином, в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власник ризик, а тому користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків укладення відповідних правочинів, а також самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті таких правочинів. Підприємець самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших його дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків у господарській діяльності підприємця є його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16242/13 в частині відстрочення виконання рішення суду та відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, дійшов правомірного висновку про те, що збиткова фінансова діяльність Відповідача не є винятковим випадком у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, судом апеляційної інстанції досліджено та здійснено оцінку наявних матеріалів справи відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, враховано матеріальні інтереси сторін, негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, можливість таких наслідків і для стягувача при затримці виконання рішення, та правомірно відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення.

Відтак, відсутні підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 у справі № 910/16242/13.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції, зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів, проте відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 у справі № 910/16242/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Кочерова Н.О.