ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 914/1530/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Півторак Т.О.; відповідача - Ланець А.С.; третьої особи - Смалюк Р.В.; прокурора - Волошенюк О.Г.;розглянувши касаційні скарги Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" та Державного концерну "Укроборонпром"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від02.02.2016та на рішенняГосподарського суду Львівської областівід30.11.2015у справі № 914/1530/15за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особіМіністерства оборони УкраїнидоДержавного підприємства "Львівський бронетанковий завод"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний концерн "Укроборонпром"прозобов'язання виконати роботи за договором від 08.12.2014 року № 294/14/105 та стягнення 50 806 552, 85 грн, з яких 41 633 496, 00 грн - основний борг, 3 996 815, 62 грн - пеня, 2 914 344, 72 грн - 7% штрафу, 2 261 896, 51 грн - штраф у розмірі однієї облікової ставки НБУ

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (далі - ДП "Львівський бронетанковий завод") про зобов'язання виконати роботи за договором від 08.12.2014 № 294/14/105; стягнення з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 50 806 552, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2015 порушено провадження у справі № 914/1530/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП "Львівський бронетанковий завод" про зобов'язання виконати роботи за договором від 08.12.2014 року № 294/14/105 та стягнення 50 806 552, 85 грн, з яких 41 633 496, 00 грн - основний борг, 3 996 815, 62 грн - пеня, 2 914 344, 72 грн - 7% штрафу, 2 261 896, 51 грн - штраф у розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державний концерн "Укроборонпром".

До прийняття рішення по суті спору прокурором у справі подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 9 173 056, 85 грн за порушення умов договору від 08.12.2014 № 294/14/105.

Також прокурором у справі подано заяву про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання виконати роботи за договором від 08.12.2014 № 294/14/105 та про стягнення ДП "Львівський бронетанковий завод" коштів на суму 41 633 496, 00 грн, що складає суму неповерненої позивачеві попередньої оплати, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду Львівської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Цікало А.І., судді Артимович В.М., Кітаєва С.Б.) від 30.11.2015 позов Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП "Львівський бронетанковий завод" про зобов'язання виконати роботи за договором від 08.12.2014 № 294/14/105 та стягнення 50 806 552, 85 грн (з яких: 41 633 496, 00 грн - основний борг; 3 996 815, 62 грн - пеня; 2 914 344, 72 грн - 7% штрафу; 2 261 896, 51 грн - штраф у розмірі однієї облікової ставки НБУ) - задоволено частково; стягнуто з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 2 584 599, 42 грн (з яких: 1 004 149, 12 грн - пеня за порушення термінів виконання зобов'язання; 1 165 737, 89 грн - 7% штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів; 414 712, 41 грн - штрафна санкція у розмірі однієї облікової ставки НБУ за неповернення попередньої оплати); провадження у справі в частині зобов'язання ДП "Львівський бронетанковий завод" виконати роботи за договором від 08.12.2014 № 294/14/105 та стягнення з ДП "Львівський бронетанковий завод" неповернутої попередньої оплати у розмірі 41 633 496, 00 грн - припинено; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мельник Г.І., судді Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д.) від 02.02.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 та рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2015, ДП "Львівський бронетанковий завод" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 2 103 273, 42 грн, з яких 937 535, 53 грн пеня за порушення термінів виконання зобов'язання, 1 165 737, 89 грн - 7% штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права.

Скаржник посилається на те, що господарськими судами не враховано, що відповідно до п. 10.1 договору строк його дії в частині 80% від вартості послуг сплив 30.12.2014, а стосовно 20% від вартості послуг - 31.03.2015. Таким чином, на думку ДП "Львівський бронетанковий завод", стягненню підлягали лише штрафні санкції за період з 29.12.2014 по 30.12.2014 у розмірі 66 613, 59 грн. Підстави для стягнення штрафу відсутні, оскільки період прострочення становить менше 30 днів. Щодо 20% вартості послуг відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій з 01.04.2015 по 03.04.2015, оскільки договір в цій частині припинився 31.03.2015.

При цьому, скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1891цс15, в якій викладено правову позицію, що закінчення строку діє договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

З врахуванням викладеного ДП "Львівський бронетанковий завод" зазначає, що після закінчення строку дії договору відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Також скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 61 Конституції України та ст.549 ЦК України, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне стягнення за одне й те саме порушення є неправомірним.

ДП "Львівський бронетанковий завод" разом з касаційною скаргою заявило клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2015.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 та рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2015, Державний концерн "Укроборонпром" також подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції, згідно з якою стягнути з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 470 223, 74 грн, з яких 55 511, 33 грн - пеня за порушення термінів виконання зобов'язання, 414 712, 41 грн - штрафна санкція у розмірі однієї облікової ставки НБУ за неповернення попередньої оплати. В решті рішення судів попередніх інстанцій Державний концерн "Укроборонпром" просить залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами порушено норми матеріального права та положення договору в частині розрахунку розміру штрафних санкцій за несвоєчасне надання послуг.

Так, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не було дано належної правової оцінки доводам Державного концерну "Укроборонпром" та ДП "Львівський бронетанковий завод" про неможливість стягнення штрафних санкцій за договором, строк дії якого закінчився, таким чином, судами порушено ст. 631 ЦК України та не враховано п. 10.1 договору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2016 касаційні скарги ДП "Львівський бронетанковий завод" та Державного концерну "Укроборонпром" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.04.2016. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2015 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Державним концерном "Укроборонпром" через канцелярію суду 13.04.2016 подано письмові пояснення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 відкладено розгляд справи на 21.04.2016.

Державним концерном "Укроборонпром" через канцелярію суду 20.04.2016 подано письмові пояснення щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій ст. 631 ЦК України та положень п. 7.2, 10.1 договору.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "Львівський бронетанковий завод" (виконавець) 08.12.2014 укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/105, за умовами якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати послуги замовникові з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом БМП-1) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору за цим договором ремонту підлягають 31 од. виробів (31 од. БМП-1).

Згідно з п. 3.1. договору ціна цього договору становить - 41 633 496, 00 грн, за резервним фондом КПКВ 2101710, КЕКВ 2260, стаття 3639 кошторису МО України, у тому числі ПДВ - 6 938 916, 00 грн.

Термін надання послуг - до 28.12.2014 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.16 договору приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує акт приймання наданих послуг (додаток 4 до договору), який надається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання комісією акту приймання наданих послуг (додаток 4 до договору).

Згідно з п. 5.17 договору після кінцевого приймання послуг 4762 ГВП МО України оформляє та надає замовнику посвідчення (додаток 5 до договору) на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам пункту 2.1.

Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем згідно умов даного договору зі складанням акту звіряння розрахунків (додаток 6 до договору), що є підтвердженням того, що сторони не мають претензій одна до одної (5.18 договору).

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30 грудня 2014 року, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

Між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "Львівський бронетанковий завод" (виконавець) 22.12.2014 укладено додаткову угоду № 2 до договору від 08.12.2014 № 294/14/105 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якої сторони вирішили пункт 4.4. договору викласти у наступній редакції "4.4. За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 100% від суми договору на строк до 28.12.2014 згідно абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти" (зі змінами). Виконавець у строк до 28.12.2014, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника".

Також, між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "Львівський бронетанковий завод" (виконавець) 30.12.2014 укладено додаткову угоду № 3 до договору від 08.12.2014 № 294/14/105 про закупівлю послуг за державні кошти, згідно з умовами якої сторони вирішили продовжити термін дії договору від 08.12.2014 № 294/14/105 до 31.03.2015 в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі від 08.12.2014 № 294/14/105.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору, Міністерством оборони України було здійснено передоплату за послуги з ремонту техніки, а саме перераховано на рахунок ДП "Львівський бронетанковий завод" кошти на загальну суму 41 633 496, 00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ДП "Львівський бронетанковий завод" виконав роботи за договором про закупівлю послуг за державні кошти №294/14/105 та надав послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом БМП-1), проте дані послуги були надані з порушенням строку, визначеного умовами укладеного між сторонами договору.

Зокрема ДП "Львівський бронетанковий завод" після виконання робіт з ремонту техніки, передав відремонтовані БМП-1 в такому порядку: 05.03.2015 - 1 одиниця; 06.03.2015 - 3 одиниці; 09.03.2015 - 2 одиниці; 18.03.2015 - 4 одиниці; 06.04.2015 - 3 одиниці; 07.04.2015 - 2 одиниці; 08.04.2015 - 2 одиниці; 09.04.2015 - 2 одиниці; 10.04.2015 - 1 одиниця; 15.04.2015 - 1 одиниця; 12.05.2015 - 10 одиниць. Факт передачі техніки підтверджується відповідними актами приймання-передавання виробів.

При цьому, факт виконання договору підтверджується актом звіряння розрахунків від 30.02.2015 та актом приймання наданих послуг з заводського ремонту № 105 від 28.05.2015, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що, як встановлено господарськими судами, станом на час розгляду справи ДП "Львівський бронетанковий завод" надало, а Міністерство оборони України прийняло послуги, передбачені умовами договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.05.2015 № 105, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача неповернутої попередньої оплати у розмірі 41 633 496, 00 грн, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, господарськими судами встановлено, що ДП "Львівський бронетанковий завод" неналежним чином виконало взяті на себе договірні зобов'язання, щодо виконання послуг (робіт) з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності за договором про закупівлю послуг за державні кошти №294/14/105, у встановлені договором строки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2. договору передбачено види порушень та санкції за них, установлені договором.

Зокрема, за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Також, у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договором передбачено кілька зобов'язань виконавця за договором, в тому числі: обов'язок проведення ремонту та передачі техніки (БМП-1) (п.п. 2.1 договору); обов'язок надання 4762 ГВ МОУ розрахунково-калькуляційних матеріалів на підтвердження понесених виконавцем фактичних витрат та первинних підтверджуючих документів.

Також договором передбачено комбінований спосіб прийняття зобов'язань за договором: так, згідно з п.п. 5.15 та п.п. 5.15 після надання послуг в частині ремонту техніки, техніка передається представниками замовниками згідно з актом приймання-передавання виробів. При цьому, прийом послуг в цілому здійснюється відповідно до п.п. 5.16 шляхом підписання акту приймання наданих послуг.

Виходячи з аналізу тексту договору та акту приймання наданих послуг, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інтсанції, дійшов висновку, що такий розподіл спричинено процедурою визначення остаточної вартості послуг з ремонту, який відповідно до вимог п.п. 3.7 договору визначається з урахуванням висновку Головного військового представництва № 4762 Міністерства оборони України щодо договірної ціни шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання.

З огляду на викладене, а також те, що відповідно до положень додаткової угоди від 30.12.2014 № 3 до договору, строк надання послуг за договором в обсязі 20% від суми договору був продовжений до 31.03.2015, то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що розрахунок розміру пені повинен здійснюватися окремо з врахуванням термінів передачі кожної одиниці відремонтованої техніки та її вартості, а також з врахуванням того, що за період з 29.12.2014 по 31.03.2015 в частині невиконаних зобов'язань щодо 80% від суми договору, оскільки зобов'язання в частині 20% від суми договору було продовжено. Таким чином, судами було встановлено, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 2 008 298, 24 грн.

Встановивши, що ДП "Львівський бронетанковий завод" було допущено прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів виключно щодо 80% вартості робіт (у сумі 33 306 796, 80 грн), господарські суди дійшли висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення 7% штрафу в розмірі 2 331 475, 78 грн.

При розгляді позовної вимоги в частині розрахунку штрафних санкцій на суму здійсненої передоплати, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

На виконання умов договору Міністерство оборони України перерахувало ДП "Львівський бронетанковий завод" грошові кошти (передоплату за послуги з ремонту техніки), що підтверджується платіжними дорученнями № 294/167 від 11.12.2014 на суму 20 816 748, 00 грн; № 294/179 від 31.12.2014 на суму 16 583 252, 00 грн та № 294/208 від 31.12.2014 на суму 4 233 496, 00 грн.

При цьому, відповідно до п. 4.4. договору за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату терміном до 28.12.2014 виконавець у строк до 28.12.2014, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Проте, даний термін здійснення попередньої оплати (до 28.12.2014) не було переглянуто (продовжено) сторонами в укладених додаткових угодах до договору та, як вбачається із зазначених платіжних доручень замовник здійснив частину платежів після закінчення терміну, визначеного п. 4.4. договору.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що перерахунок розміру штрафних санкцій за неповернення суми невикористаних коштів, слід проводити, виходячи із суми передоплати, здійсненої до 28.12.2014 (платіжне доручення №294/167 від 11.12.2014 на суму 20 816 748, 00 грн) до моменту надання документів, що підтверджують фактичне надання послуг - актів приймання-передавання виробів, в результаті чого розмір штрафних санкцій за неповернення попередньої оплати становить 829 424, 81 грн.

Також судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховано клопотання відповідача та третьої особи про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано те, що станом на час розгляду справи в суді роботи за договором від 08.12.2014 № 294/14/105 виконані в повному обсязі та прийняті позивачем; ДП "Львівський бронетанковий завод" відноситься до об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони, виконує ремонт броньованої техніки, яка застосовується Збройними силами України, Національною гвардією України та добровольчими батальйонами в зоні проведення антитерористичної операції та є виконавцем державного оборонного замовлення.

З огляду на викладене, оскільки господарськими судами визнано обґрунтованою суму до стягнення у розмірі 5 169 198, 83 грн (з яких: 2 008 298, 24 грн - пеня за порушення термінів виконання зобов'язання; 2 331 475, 78 грн - 7% штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів; 829 424, 81 грн - штрафна санкція у розмірі однієї облікової ставки НБУ за неповернення попередньої оплати), колегія суддів погоджується з їх висновком про наявність правових підстав для зменшити розміру неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання до 50 %, що становить: 2 584 599, 42 грн.

Доводи ДП "Львівський бронетанковий завод" та Державного концерну "Укроборонпром" про неможливість стягнення штрафних санкцій за договором, строк дії якого закінчився, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

При цьому, колегією суддів відхиляються посилання ДП "Львівський бронетанковий завод" на постанову Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1891цс15, оскільки в зазначеній постанові зроблено висновок про неоднакове застосування судами положення частини першої статті 1058 та статті 1061 ЦК України у правовідносинах, які виникли з договору банківського вкладу, тобто у правовідносинах, які не є подібними з тими, що є предметом розгляду у даній справі.

Доводи ДП "Львівський бронетанковий завод" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 61 Конституції України та ст.549 ЦК України, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне стягнення за одне й те саме порушення є неправомірним, та посилання при цьому, на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15, викладений у постанові від 21.10.2015, колегією суддів також відхиляються з огляду на те, що у згаданій постанові Верховним Судом України зроблено висновок про застосування ст. 549 ЦК України, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст. ст. 230, 231 ГК України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ДП "Львівський бронетанковий завод" та Державного концерну "Укроборонпром", викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" та Державного концерну "Укроборонпром" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2015 у справі № 914/1530/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.