ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/8431/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Сервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№ 910/8431/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Демонтаж"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Сервіс"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення боргу за непоставлену продукцію в сумі 125738,77 грн., Подзега А. О., Когут П. С., Меркур'єв В. С., Кісанов А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі № 910/8431/16 (суддя Комарова О. С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що товар не поставлено через порушення відповідачем умов договору (несплата у повному обсязі попередньої оплати).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16 (у складі колегії суддів: Андрієнка В. В. - головуючого, Буравльова С.І., Шапрана В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі № 910/8431/16 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Демонтаж" 41500 грн. попередньої оплати, 10500 грн. штрафу та 780,09 грн. витрат з оплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16 щодо задоволення позовних вимог, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за непоставлену продукцію відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Демонтаж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Сервіс" 07.12.2015 укладено договір поставки № 01/12.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. договору постачальник зобов'язується у порядку та в строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі. Загальна вартість договору складає 105000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20 % - 17500,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник здійснює поставку товару не пізніше двох календарних місяців після першої оплати, відповідно до графіку платежу, передбаченого п. 3.2. договору.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору покупець здійснює оплату відповідно до наступного графіку платежу:

07.12.2015 - 31500,00 грн. передоплата перед заказом товару;

07.02.2016 - 21000,00 грн. оплата перед отриманням товару;

07.03.2016 - 17500,00 грн. щомісячний платіж;

07.04.2016 - 17500,00 грн. щомісячний платіж;

07.05.2016 - 17500,00 грн. щомісячний платіж.

У тому випадку, якщо день оплати за графіком платежу є вихідним днем, покупець зобов'язаний здійснити наступний платіж не пізніше наступного робочого дня після вихідного дня.

Судами встановлено, що на виконання умов договору 07.12.2015 позивачем здійснено передоплату товару у розмірі 31500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 378 від 07.12.2015.

Позивачем 30.12.2015 сплачено відповідачу 10000,00 грн. за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 433 від 30.12.2015.

Відповідно до п. 2.2. договору відповідач зобов'язаний здійснити поставку обумовленого договором товару у строк не пізніше 07.02.2016.

Судами встановлено, що 07.02.2016 є вихідним днем, першим робочим днем, у який зобов'язання повинно бути виконано за договором - 08.02.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судами встановлено, що зобов'язання з часткової оплати товару позивачем виконано у визначений договором строк, а саме: 07.12.2015. Відповідачем не виконано зобов'язання з поставки товару у строк, який відповідно до п. 2.2 договору обчислювався, виходячи з дати здійснення позивачем попередньої оплаті. Відповідно до п. 2.2. договору відповідачем прийнято на себе зобов'язання з поставки товару протягом двох календарних місяців після першої оплати. Попередню оплату здійснено позивачем 07.12.2015, поставити товар відповідач зобов'язаний не пізніше 08.02.2016, у перший робочий день строку. Проте вказане зобов'язання не виконане відповідачем у визначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судами зобов'язано, що на адресу відповідача позивачем 23.02.2016 направлено вимогу про повернення суми попередньої оплати у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо поставки товару. Вказану вимогу отримано відповідачем, проте вимогу залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 41500 грн. попередньої оплати за договором № 01/12 від 07.12.2015 у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо поставки товару є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 73500 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору № 01/12 від 07.12.2015 після отримання попередньої оплати у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання з поставки товару, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги про стягнення 10500 грн. 10 % одноразового штрафу відповідно до умов договору та ст. 230 ГК України, 549 ЦК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 238,77 грн. 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на відсутність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем нарахування 238,77 грн. 3% річних є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севітол-Діамант-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/8431/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Грек Б.М. Могил С.К.