Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 904/2647/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Акулової Н.В., Самусенко С.С.Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2014р.у справі№904/2647/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 90278,52грн.,

За розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2014р. №02-05/446 у зв'язку зі зміною складу колегії суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), судді Акулова Н.В., Самусенко С.С.

За участю представників:

- позивача: Білея Ю.О., дов. від 24.01.2014 р. № 737

- відповідача: Матвєєвої Т.В., дов. від 23.01.2014 р. № 52-16/45

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 20 289, 36 грн. плати за користування вагонами, 69 989, 16 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі №904/2647/14 (суддя Турчин С.О.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 р. у справі №904/2647/14 (у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Величко Н.Л., Пруднікова В.В.) апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі №904/2647/14 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 20 289, 36 грн. плати за користування вагонами, 69 989, 16 грн. збору за зберігання вантажу, 1 827 грн. судового збору за подання позову до господарського суду, 913, 50 грн. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року у справі №904/2647/14 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 06.11.2008 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - (відповідач, власник колії) укладено договір №ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч (надалі - договір), за умовами якого із посиланням на Статут залізниць України та Правила перевезення вантажів експлуатується під'їзна колія, що належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.

Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації та місцевої інструкції по обслуговуванню під'їзної колії (п.4 договору).

Передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу - 4,5 год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями. Вагони з незабезпеченими вантажами подаються на під'їзну колію поза інтервалом не пізніше, ніж за 2 год. з моменту прибуття їх на станцію Кривий Ріг, і здаються власнику колії на приймально-здавальних коліях станції Допоміжна через 30 хв. після прибуття поїзду.

Пунктом п.6 договору визначено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Відповідно до п.16 договору власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів та збір за зберігання вантажів згідно з Правилами зберігання вантажів на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передплаті через ЄТех ПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Позивачем проводилось перевезення порожніх вагонів власності ДП "Трансгарант-Україна", ТОВ "Група Інтер Кар Груп", ПП "ВТБ Лізинг Україна", ТОВ "Унікредит Лізинг", ТОВ "ОТП Лізинг", ВАТ "Південний ГЗК", ТОВ "Метінвест-Шиппінг", ТОВ "Євразтранс Україна", ДП "Укрспецвагон", ТОВ "Істек", адресованих відповідачу.

На станції Новоблочна Придніпровської залізниці за наказом №564 від 16.10.2013 р. затримано вагони №№ голова 60363330 хвіст 55022628 у кількості 50 вагонів, індекс поїзда 4746-76-4672, поїзд №2701 через неможливість прийняття їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на останній у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу. На цій же станції з тих же підстав, за наказом № 581 від 20.10.2013 року затримано вагони №№ голова 67395335 хвіст 50048396, 53 вагони, індекс поїзда 4579-47-4672, поїзд №3524.

Також, наказом № 576 від 19.10.2013 року на станції Приворот Придніпровської залізниці затримано вагони №№ голова 59961649 хвіст 56943806 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4671-184-4672 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді №3508, через неможливість прийняття їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на останній у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За наведеними фактами станцією затримки Новоблочна Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №128 від 16.10.2013 року, акт загальної форми ГУ-23 №128 від 16.10.2013 року, акт про затримку вагонів ГУ - 23а №134 від 20.10.2013 року, акт загальної форми ГУ-23 №134 від 20.10.2013 року.

Також, станцією затримки Приворот Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №42 від 19.10.2013 року, акт загальної форми ГУ-23 №42 від 19.10.2013 року.

Повідомлення про затримку вагонів із зазначених вище станцій затримки отримані відповідачем, зокрема, 17.10.2013 року. о 01год.00хв.; 21.10.2013 року о 00год.30хв.; 19.10.2013 року о 01год.20хв.

За даними журналу №4 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58:

- 19.10.2013р. о 12 год.30хв. зареєстровано наказ №988 про надання дозволу станції Новоблочна Придніпровської залізниці відправити поїзд №2701, який був затриманий за наказом № 564 з оформленням всіх необхідних документів. 19.10.2013 року вагони відправлено поїздом №2701 о 13год.00хв.;

- 22.10.2013р. о 06год.10хв. зареєстровано наказ №1005 про надання дозволу станції Новоблочна Придніпровської залізниці відправити поїзд №3524, який був затриманий за наказом №581, з оформленням всіх необхідних документів, 22.10.2013 року об 11 год. 20 хв. вказані вагони відправлені поїздом №3505;

- 20.10.2013 р. о 14год.20хв. зареєстровано наказ №1000 про надання дозволу станції Приворот Придніпровської залізниці відправити поїзд №3508, який був затриманий за наказом №576, з оформленням всіх необхідних документів, 20.10.2013 року о 15 год. 00 хв. вказані вагони відправлені поїздом №3507.

Представниками сторін на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника.

Враховуючи наведені вище обставини щодо затримки вагонів на станціях Новоблочна та Приворот Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх станцією Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів на останній, що прибули на адресу відповідача у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК" і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, за весь час знаходження спірних вагонів на станціях позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення плату за користування вагонами у сумі 20 289,36 грн., яка включена до відомостей плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №05119999, №21109956, №21109957, №21109959, №23109963, №23109964, №23109965, №23109966, №24109972, №24109975, №25109977, №25109979, №26109980, №26109981, №27109983, №28109985 та збір за зберігання вантажу у сумі 69 989,16 грн. по накопичувальним карткам ф.ДФУ- 92 №21109199, №23109207 за весь час затримки вагонів на станціях Новоблочна, Приворот Придніпровської залізниці, які підписано представниками відповідача із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзду колію.

Предметом спору в даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов'язань, щодо своєчасного прийняття вагонів, що надійшли на його адресу, що спричинило нарахування позивачем відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 20 289,36 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 69989,16 грн.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф. ГУ-23 (п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями (п.4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (п.10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акти загальної форми ГУ -23, надані позивачем, складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 6 Правил видачі вантажу, ст. 246 ЦК України, так як підписані представниками залізниці та особою у якої відсутні повноваження на підписання відповідних актів, матеріали справи не містять доказів виклику представників вантажоотримувача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника відповідно до порядку визначеного Правилами користування вагонами і контейнерами та доказів складання акта загальної форми про відмову в підписанні спірних актів. Тому, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу не підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком суду першої інстанції обґрунтовано не погодився апеляційний господарський суд, та вірно зазначив про ненадання відповідачем доказів відсутності вини в затримці вагонів, доказів про повідомлення відповідачем залізниці про готовність прийняти вагони та, як наслідок доведеності обставин, відповідно до яких затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась з вини ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки останній не був готовий прийняти вагони, що надійшли на його адресу, через скупчення вагонів на станції Кривий Ріг і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, прибувших на адресу відповідача.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що через неприйняття відповідачем вагонів на коліях станції призначення Кривий Ріг видано накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та акти загальної форми ГУ-23. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам відповідача вручено в порядку і строки визначені Правилами користування вагонами та контейнерами. Акти на віднесення на відповідальність вантажовласника підписані представниками залізниці та представниками власника вантажу, як це передбачено п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами.

Зі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (оператори електроно-обчислювальних машин та ОМ залізничного транспорту ПАТ "Південний ГЗК") мали повноваження щодо оформлення та підписання проїзних документів (залізничні накладні, відомості плати за користування вагонами тощо) за довіреністю №52-16/139 від 29.12.2012р. Працівники відповідача, чергові цеху УЗТ ПАТ "Південний ГЗК" ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мають безпосереднє відношення до організації приймання потягів, оскільки згідно Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ПАТ "Південний ГЗК" вказані особи планують та організовують роботу обміну вагонопотоками між ст. Кривий Ріг та ст.Допоміжна.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" стосовно того, що акти підписані з його боку не уповноваженими особами, оскільки ці особи безпосередньо приймали участь у обставинах, що в них засвідчені.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно спростовано твердження відповідача щодо складання та підписання спірних актів форми ГУ-23 в день закінчення затримки вагонів особами, які не були свідками обставин, що мали місце на початок затримки, оскільки приписами п.8 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що у випадку затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника, в ньому зазначається час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Крім цього, чинним законодавством не передбачено складання актів окремо на час початку та на час затримки. Підписавши вказані акти представники обох сторін засвідчили, зокрема, період затримки вагонів.

Водночас, вирішуючи спір апеляційний господарський суд врахував надані позивачем пояснення поїзного диспетчера щодо неможливості подачі спірних вагонів у зв'язку із зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким не забирались подані на його адресу вагони, та правильно зазначив, що зайнятість прийомо - відправних колій планує поїзний диспетчер дирекції. Вказані дії він здійснює з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Інструкцією з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України визначено, що приймання поїздів на станцію проводиться на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відтак, врахувавши приписи ч. 5 ст. 307 ГПК України, ч. 2 ст. 908, ст. 920 ЦК України, положення Статуту залізниць України, Правил розрахунків за перевезення вантажів, Правил користування вагонами і контейнерами, своєчасність повідомлення позивачем про прибуття вагонів на адресу відповідача, недоведення відповідачем відсутності доказів своєї вини щодо вчасного забору вагонів на свою під'їзну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг, суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підставно визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час їх затримки з вини останнього, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення і прийняв нове рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Твердження касаційної скарги щодо наявності вільних колій та можливість прийняти спірні вагони вчасно, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження факту прийняття відповідачем заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що у відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 р. у справі №904/2647/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С. В. Владимиренко

Судді Н. В. Акулова

С. С. Самусенко