Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.02.2025 року у справі №34/289-64/200
Постанова ВГСУ від 20.05.2014 року у справі №34/289-64/200
Постанова ВГСУ від 29.12.2015 року у справі №34/289-64/200
Постанова ВГСУ від 25.03.2015 року у справі №34/289-64/200
Ухвала КГС ВП від 23.05.2018 року у справі №34/289-64/200

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 34/289-64/200

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікова К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 34/289-64/200 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників:

ВДВС: Бойко О.С., дов. № 44-03/44/435 від 24.04.2014 року,

Стягувача: Мельник М.А., дов. № 284 від 23.05.2013 року,

Боржника 1: Литовченко Ю.П., дов. б/н від 02.01.2014 року,

Боржника 2: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Позивач, Стягувач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (далі - ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", Відповідач 1, Боржник 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" (далі - ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", Відповідач 2, Боржник 2), з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, про стягнення 14795513 ,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 10639513,27 грн. простроченої заборгованості по процентах, 2669475,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1517899,24 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 37850 грн. штрафу за невиконання умов договору застави транспортних засобів, 28695 грн. штрафу за невиконання умов договору застави обладнання і 5000 грн. штрафу за невиконання умов договору застави товарів в обороті, та про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, відповідно до поданого Позивачем переліку такого майна, що належать на праві власності ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" і знаходяться за адресою: Київська обл., Васильківський р.-н, с. Плесецьке.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2011 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 14795513 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 3780881,50 грн. простроченої заборгованості по процентах, 2644325,27 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту і 786276,25 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, а також здійснено розстрочку виконання судового рішення строком на 36 місяців з моменту набрання ним законної сили і зобов'язано ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" сплачувати щомісячно наступним чином: протягом першого - вісімнадцятого місяців щомісячно по 50000 грн., протягом дев'ятнадцятого - двадцять четвертого місяців щомісячно по 100000 грн., протягом двадцять п'ятого - тридцять п'ятого місяців щомісячно по 1711009,33 грн., протягом останнього тридцять шостого місяця - 1685911,12 грн. В частині вимог про стягнення штрафів відмовлено. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" звернуто стягнення на наступне майно: автотранспорті засоби - марки Богдан, тип автобус пасажирський, 2004 року випуску, кузов №Y7ВА081104В000017, реєстраційний номер АА0100АА, марки Богдан, тип вантажний бортовий, 2006 року випуску, кузов №Y6JDF25006J000221, реєстраційний номер AA0960CO, марки Lexus 570, тип джип, 2008 року випуску, кузов №JTJHY00W84005177, реєстраційний номер AA443EC, тахеометр, 2008 року випуску, кузов № н/д, реєстраційний номер 02-865, та обладнання - блок-модуль 11*3м., 2007 року випуску, блок-модуль 1*3*2,6, 2007 року випуску, будівлю модульну 6015, 2007 року випуску, агрегат пневмат Worker, 2006 року випуску, станок для свердлення, 2005 року випуску, штукатурний агрегат, 2006 року випуску, штукатурний агрегат, 2006 року випуску, штукатурний агрегат, 2005 року випуску, побутове приміщення, 2007 року випуску, які розташовані за адресою: м.Київ, вул. В.Житомирська, 24, та належать на праві власності ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія". В задоволені вимоги про звернення стягнення на товари в обороті - фракцію 20*40 (1327,69 тон), фракцію 40*70 (2202,79 тон), фракцію 0*5 (41983,95 тон), суміш піщано-гравійну 0*40 (17159,60), ґрунт піщаний (198255,54 тон), що належить на праві власності ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", відмовлено. Крім того, було стягнуто з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 256,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2011 року в частині стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 644517,40 грн. простроченої заборгованості по процентах і 555544,36 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів було скасовано, а пункти 2, 3 резолютивної частини рішення викладено в новій редакції про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 14795 513,00 грн. заборгованості по кредиту, 3136364,10 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 2664343,00 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту і 230731,89 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами. В іншій частині у позові відмовлено. Здійснено розстрочку виконання судового рішення строком на 36 місяців з моменту набрання ним законної сили та зобов'язано ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" сплачувати щомісячно наступним чином: протягом першого - вісімнадцятого місяців щомісячно по 50000 грн., протягом дев'ятнадцятого - двадцять четвертого місяців щомісячно по 100000 грн., протягом двадцять п'ятого - тридцять п'ятого місяців щомісячно по 1711009,33 грн., протягом останнього тридцять шостого місяця - 505849,36 грн. В решті, рішення суду залишено без змін та здійснено новий розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 256,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

За наслідками перегляду вказаних судових рішень в касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року постанову суду апеляційної інстанції від 23.01.2012 року та рішення суду першої інстанції від 07.10.2011 року у даній справі в частині відмови у стягненні сум простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу за невиконання договору застави транспортних засобів, про розстрочку виконання судового рішення та відмову у зверненні стягнення на товари в обороті було скасовано, та прийнято у цій частині нове рішення у справі, яким стягнуто з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 10639513,27 грн. простроченої заборгованості по процентах, 2669475,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1517899,24 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів і 37850,00 грн. штрафу за невиконання договору застави транспортних засобів. Крім того, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" було звернуто стягнення на товари в обороті, а саме: фракцію 20*40 (1327,69 тон), фракцію 40*70 (2202,79 тон), фракцію 0*5 (41983,95 тон), суміш піщано-гравійну 0*40 (17159,60 тон), ґрунт піщаний (198255,54 тон), що належать на праві власності ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", та відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" про відстрочку виконання судового рішення. В решті, про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" 14795513,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту та відмову у стягненні штрафів у розмірі 28695,00 грн. за невиконання договору застави обладнання і 5000,00 грн. за невиконання договору застави товарів в обороті, а також про звернення стягнення на заставлене майно - автотранспортні засоби та обладнання, що належить ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", зазначені судові рішення були залишені без змін. При цьому, судом касаційної інстанції було повернуто ПАТ "Укргазбанк" з Державного бюджету України 12876,00 грн. зайво сплаченого судового збору за подачу касаційної скарги та стягнуто з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" і ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", солідарно, на користь ПАТ "Укргазбанк" судовий збір у розмірі: 23383,90 грн. - за подачу касаційної скарги, 12750,00 грн. - за подачу апеляційної скарги і 25500,00 грн. - за подачу позову, про що зобов'язано місцевий господарський суд видати відповідний наказ.

В наступному, на виконання вказаних судових рішень, господарським судом міста Києва було видано наступні накази: на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 23.01.2012 року - № 34/289-64/200 від 08.02.2012 року про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 14795513,00 грн. заборгованості по кредиту, 3136364,10 грн. відсотків за користування кредитними коштами і 2664343,00 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, та про розстрочку строком на 36 місяців із зобов'язанням ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" сплачувати ПАТ "Укргазбанк" щомісячно наступним чином: протягом першого - вісімнадцятого місяців щомісячно по 50000,000 грн., протягом дев'ятнадцятого - двадцять четвертного місяців щомісячно по 100000,00 грн., протягом двадцять п'ятого - тридцять п'ятого місяців щомісячно по 1711009,33 грн., протягом останнього тридцять шостого місяця - 505849,36 грн. і № 34/289-64/200 від 08.02.2012 року про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 256,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 року - №34/289-64/200 від 08.02.2012 року про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на наступне майно: автотранспортні засоби, а саме - марки Богдан, тип автобус пасажирський 2004 року випуску, кузов №Y7ВА081104В000017, реєстраційний номер АА0100АА, марки Богдан, тип вантажний бортовий, 2006 року випуску, кузов №Y6JDF25006J000221, реєстраційний номер АА0960СО, марки Lexus 570, тип джип, 2008 року випуску, кузов №JTJHY00W84005177, реєстраційний номер АА443ЕС, тахеометр, 2008 року випуску, кузов №н/д, реєстраційний номер 02-865, що належать на праві власності ТОВ "Українська інжинірингова компанія", обладнання, а саме - блок-модуль 11*3м, 2007 року випуску, блок-модуль 1*3*2,6, 2007 року випуску, будівля модульна 6015,2007 року випуску, агрегат пневмат Worker, 2006 року випуску, станок для свердлення, 2005 року випуску, штукатурний агрегат, 2006 року випуску, штукатурний агрегат, 2006 року випуску, штукатурний агрегат, 2005 року виписку та побутове приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. В.Житомирська, 24, які належать на праві власності ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія". Крім того, цим же місцевим господарським судом на виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року було видано ще два накази № 34/289-64/200 від 14.06.2012 року про повернення ПАТ "Укргазбанк" з Державного бюджету України 12876,00 грн. зайво сплаченого судового збору за подачу касаційної скарги і № 34/289-64/200 від 14.06.2012 року про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 10639513,27 грн. простроченої заборгованості по процентах, 2669475,27 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1517899,24 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів і 37850,00 грн. штрафу за невиконання договору застави транспортних засобів, звернення стягнення в рахунок погашення вказаної заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на товари в обороті, а саме: фракцію 20*40 (1327,69 тон), фракцію 40*70 (2202,79 тон), фракцію 0*5 (41983,95 тон), суміш піщано-гравійну 0*40 (17159,60 тон), ґрунт піщаний (198255,54 тон), що належать на праві власності ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", а також про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" і ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", солідарно, на користь ПАТ "Укргазбанк" судового збору у розмірі: 23383,90 грн. - за подачу касаційної скарги, 12750,00 грн. - за подачу апеляційної скарги і 25500,00 грн. - за подачу позову.

Перелічені накази надійшли для виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС), який своєю постановою від 27.06.2013 року відкрив виконавче провадження по виконанню наказу № 34/289-64/200 від 14.06.2013 року, постановою від 16.10.2013 року відкрив виконавче провадження по виконанню наказу №34/289-64/200 від 08.02.2013 року, постановою від 20.11.2013 року наклав арешт на відповідні рахунки ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", а постановою від 20.11.2013 року - по примусовому виконанню наказу № 34/289-64/200 від 08.02.2013 року.

Разом з тим, 16.12.2013 року ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" було подано до господарського суду міста Києва скаргу на дії ВДВС, з вимогами про визнання незаконними дій ВДВС по зверненню стягнення на грошові кошти Боржника 1, стягненню виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження в частині стягнення 12923384,00 грн. і накладення арешту, і про зобов'язання державного виконавця прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з урахуванням добровільно сплачених ним 12923384,00 грн., а 17.12.2013 року Боржником 1 було також подано до цього ж господарського суду заяву про визнання наказу господарського суду міста Києва у справі № 34/289-64/200 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року у задоволенні заяви ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" про визнання наказу господарського суду міста Києва у справі № 34/289-64/200 таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено, а ухвалою цього ж господарського суду від 21.01.2014 року було поновлено ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" строк для подачі скарги на дії ВДВС, задоволено скаргу останньої, визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС в частині виконання наказу господарського суду міста Києва №34/289-64/200 шляхом звернення стягнення на кошти Боржника, та визнано незаконною постанову від 20.11.2013 року про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" виконавчого збору у розмірі 2082695,20грн. і про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення 12923384,00 грн., та від 20.11.2013 року і від 25.12.2013 року про арешт коштів Боржника, а також зобов'язано ВДВС виконати рішення господарського суду міста Києва у спосіб та порядок, встановлений рішенням суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року було залишено без змін та уточнено пункт 3 резолютивної частини вказаної ухвали, а саме - включено в текст між словами "наказу" та "господарського суду міста Києва" текст "від 08.02.2012 року".

У поданій касаційній скарзі, Стягувач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 11, 17 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження"), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити Боржнику 1 у задоволенні його скарги на дії ВДВС.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, на виконання прийнятих у даній справі судових рішень, господарським судом міста Києва було видано накази: № 34/289-64/200 від 08.02.2012 року - про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 14795513,00 грн. заборгованості по кредиту, 3136364,10 грн. відсотків за користування кредитними коштами і 2664343,00 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами та про розстрочку строком на 36 місяців із зобов'язанням ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" сплачувати ПАТ "Укргазбанк" щомісячно протягом першого - вісімнадцятого місяців щомісячно по 50000,000 грн., протягом дев'ятнадцятого - двадцять четвертного місяців щомісячно по 100000,00 грн., протягом двадцять п'ятого - тридцять п'ятого місяців щомісячно по 1711009,33 грн., протягом останнього тридцять шостого місяця - 505849,36 грн. і № 34/289-64/200 від 08.02.2012 року - про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 256,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; №34/289-64/200 від 08.02.2012 року - про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на майно: автотранспортні засоби, обладнання та побутове приміщення, які належать на праві власності Боржнику 1; № 34/289-64/200 від 14.06.2012 року - про повернення ПАТ "Укргазбанк" з Державного бюджету України суми коштів зайво сплаченого судового збору і № 34/289-64/200 від 14.06.2012 року - про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ "Укргазбанк" сум простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів і штрафу за невиконання договору застави транспортних засобів, звернення стягнення в рахунок погашення вказаної заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на товари в обороті, що належать на праві власності ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", а також про стягнення з ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" і ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", солідарно, на користь ПАТ "Укргазбанк" сум судового збору, які надійшли для їх виконання до ВДВС, постановами якого і було відкрито відповідні виконавчі провадження.

При цьому, звертаючись із скаргою на дії ВДВС до господарського суду, Боржник 1 вказував на те, що відкриваючи виконавче провадження по виконанню згаданих вище наказів орган виконавчої служби не врахував наявність укладених між ним та Стягувачем угод №№ 1 та 2 від 19.06.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно, у розмірі 11780571,00 грн. та 1142813,00 грн., у зв'язку з чим, він вважав дії зазначеного державної органу по зверненню стягнення на грошові кошти Боржника 1, стягненню виконавчого збору, відкриттю виконавчого провадження в частині стягнення 12923384,00 грн. і накладенню відповідного арешту, незаконними, та просив зобов'язати державного виконавця прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з урахуванням уже сплачених ним добровільно 12923384,00 грн.

За результатами розгляду вказаної скарги, суд першої інстанції, посилаючись на те, що державним виконавцем при здійснені виконавчих дій по виконанню наказу № 34/289-64/200 не було враховано угод №№ 1 та 2 від 19.06.2013 року про зарахування зустрічних однорідних умов, та незаконно відкрито виконавче провадження по виконанню наказів про стягнення 14795513,00 грн. заборгованості по кредиту, 3136364,10 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 2664343,00 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами та звернено стягнення на майно, з посиланням на положення ст.ст. 11, 36 ЗУ "Про виконавче провадження", дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення такої скарги.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій не було враховано часткового виконання зобов'язань по сплаті заборгованості встановленої рішенням суду у справі № 34/289-64/200, про що свідчать укладені між сторонами виконавчого провадження угоди №№ 1 і 2 від 19.06.2013 року про зарахування зустрічних вимог, а також з урахуванням того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року було визнано наказ останнього № 34/289-64/200 від 08.02.2012 року таким, що не підлягає виконанню та ухвалено видати на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 року наказ № 34/289-64/200 про звернення стягнення на майно - автотранспорті засоби, обладнання та побутове приміщення, які належать на праві власності ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції скарги ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на дії ВДВС і, водночас, про необхідність уточнення п. 3 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції в згаданій вище редакції.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, згідно ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, згаданий вище Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Водночас, згідно положень ст. 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Крім того, статтями 6 та 11 згаданого Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, статтею 19 Закону передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження - державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

При цьому, статтею 28 Закону, встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Також, статтею 33 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до положень, закріплених в ст. 37 згаданого Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Як зазначалось вище, господарським судом міста Києва було видано два накази за №№ 34/289-64/200 від 08.02.2012 року - на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року, наказ за № 34/289-64/200 від 08.02.2012 року - на виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2011 року, а також два накази за №№ 34/289-64/200 від 14.06.2012 року - на виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року, які надійшли для їх виконання до ВДВС, який своїми постановами від 27.06.2013 року, 16.10.2013 року і 20.11.2013 року відкрив відповідні виконавчі провадження по виконанню згаданих наказів.

При цьому, звертаючись із скаргою до місцевого господарського суду Боржник 1 посилався на те, що відкриваючи виконавче провадження по виконанню наказів господарського суду у даній справі ВДВС не врахував укладених між сторонами виконавчого провадження угод №№ 1 і 2 від 19.06.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 11780571,00 грн. та 1142813,00 грн.

У зв'язку з цим, частинами 1, 2 та 4 ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, згідно вказаних норм Закону, внаслідок заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новації), первісне зобов'язання (в тому числі - і додаткові зобов'язання) припиняється та виникає нове зобов'язання, яке повинно містити нові умови про інший предмет, або інший спосіб його виконання.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, посилаючись на укладення між Стягувачем і Боржником 1, як сторонами виконавчого провадження, угод №№ 1 і 2 про зарахування однорідних зустрічних вимог, у тому числі: за угодою № 1 - на суму 11780571,00 грн. і за угодою № 2 - на суму 1142813,00 грн., та задовольняючи скаргу Боржника 1 на дії ВДВС, не проаналізував у повній мірі вищезазначених положень норм матеріального права і, зокрема, стосовно заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, як і не визначив - чи є таке новацією у розумінні ст. 604 ЦК України, та якими є нові умови цього зобов'язання, предмет і спосіб його виконання, і яким чином нове зобов'язання пов'язано із зобов'язанням по сплаті заборгованості, визначеної рішенням суду у справі № 34/289-64/200.

При цьому, судом першої інстанції, в порушення ст.ст. 38, 43 ГПК України, не було також враховано і доводи Стягувача про те, що за результатами укладення вказаних угод сторони домовились (п. 5), що залишок суми заборгованості ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" перед ПАТ "Укргазбанк" по кредитному договору № 52 від 09.07.2008 року буде стягуватись в порядку, встановленому чинним законодавством України та постановою суду касаційної інстанції від 230.5.2012 року у даній справі, з урахуванням умов кредитного договору, тоді як можливість зарахування однорідних зустрічних вимог і заміна первісного зобов'язання новим (новація), умовами укладених угод не передбачалась.

Крім того, визнавши незаконними дії ВДВС по виконанню вищезазначених наказів, суд першої інстанції не врахував і вказаних вище вимог ст.ст. 19, 25, 27 ЗУ "Про виконавче провадження" стосовно обов'язковості виконання виконавчого документу державним виконавцем, у тому числі - у спосіб, встановлений в такому документі, не з'ясувавши при цьому також і питання - чи взагалі було відомо відповідному органу державної виконавчої служби про факт укладення між Стягувачем і Боржником 1 вищезазначених угод №№ 1 і 2 від 19.06.2013 року, припустившись цим самим передчасних та суперечливих висновків щодо наявності ознак неправомірності в діях ВДВС під час вчинення відповідного виконавчого провадження.

Також, визнавши незаконними дії ВДВС, в частині виконання наказів, місцевий господарський суд, в порушення приписів ст.ст. 84, 117 ГПК України, в резолютивній частині своєї ухвали не зазначив, як дату, так і номер і зміст конкретного наказу, про який йдеться в ухвалі, яких в даному випадку було видано декілька.

Разом з тим, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, та залишаючи її без змін, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права, які мають значення для правильного вирішення даної справи і, зокрема, щодо обізнаності органу державної виконавчої служби про факт укладення між Стягувачем та Боржником 1 угод №№ 1 і 2 від 19.06.2013 року, як і не встановив - чи мало місце при цьому заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація) у розумінні положень ст. 604 ЦК України, та його правові наслідки для визначення правомірності (або навпаки) дій державного виконавця по виконанню наказів господарського суду міста Києва у даній справі.

Крім того, апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року було визнано наказ від 08.02.2013 року у справі № 34/289-64/200 таким, що не підлягає виконанню, не звернув уваги на те, що в матеріалах даної справи взагалі відсутня така ухвала від 04.03.2013 року.

Між тим, згідно приписів ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню повністю, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 34/289-64/200 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.