Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 14/293

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Сибіги О.М.,суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Слов'янський крейдо-вапняний завод", смт. Черкаське, Донецька обл.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.доПриватного акціонерного товариства "Слов'янський крейдо-вапняний завод", смт. Черкаське, Донецька обл.простягнення 131 529, 90 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі за текстом - ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Слов'янський крейдо-вапняний завод" (далі за текстом - ПрАТ "Слов'янський крейдо-вапняний завод") про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 131 529, 90 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано необхідністю відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем документально не доведено факт наявності передоплати у розмірі 131 529, 90 грн. за Договором № 1/26-2687-02 від 14.12.2006 року, на суму якої відповідачем не виконані договірні зобов'язання в частині поставки продукції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати за Договором № 1/26-2687-02 від 14.12.2006 року в розмірі 63 374, 48 грн.; в скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до ПрАТ "Слов'янський крейдо-вапняний завод" про стягнення суми попередньої оплати за Договором № 1/26-2687-02 від 14.12.2006 року в розмірі 63 374, 48 грн. задоволено; присуджено до стягнення з ПрАТ "Слов'янський крейдо-вапняний завод" на користь ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" передоплату в сумі 63 374, 48 грн. та судовий збір; в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 року залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано необхідністю часткового задоволення позовних вимог в розмірі 63 374,48 грн., оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми, що складає суму оплаченої, але не отриманої продукції (зменшення її ціни внаслідок невідповідності якості умовам Договору) є законними, обгрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Слов'янський крейдо-вапняний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року в частині скасування рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати у сумі 63 374, 48 грн. та прийняття апеляційним судом нового рішення у цій частині про задоволення позовних вимог позивача про стягнення 63 374, 48 грн. та залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 року.

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року - без змін.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Слов'янський крейдо-вапняний завод" (постачальник) та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) було укладено Договір № 1/26-2687-02 від 14.12.2006 року (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити вапно металургійне для сталеплавильного виробництва ВК2 (продукція). Кількість, вартість продукції зазначені у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, сторонами врегульовані розбіжності з протоколом від 19.03.2007 року.

Згідно з п. п. 7.1, 7.4 Договору він діє до 31.12.2007 року. Необхідною умовою припинення дії цього Договору є здійснення повного взаємного розрахунку.

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 Договору якість продукції, що поставляється, повинна відповідати ДСТУ 3981-2000 та вимогам, що зазначені в сертифікаті якості. Приймання продукції здійснюється згідно Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (№ П7) і вимогам, визначеним ДСТУ 3981-2000. Приймання продукції може здійснюватись у присутності представника відповідача за необхідності, узгодженої сторонами або за бажанням однієї із сторін. Сторонами узгоджений певно визначений хімічний склад вапна, а також його фізичні властивості. Цим же пунктом передбачений порядок зменшення вартості у разі невідповідності товару вищенаведеним ознакам, що має бути оформлено двостороннім актом за участю представників сторін.

За змістом п. 3.1 Договору строки поставки продукції узгоджуються сторонами у письмовій формі щомісячно у Графіку відвантаження та оплати вапна, який підписується уповноваженими представниками сторін до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача авансового платежу у розмірі 100 % вартості продукції згідно рахунку, виставленому відповідачем.

Сторонами було підписано Специфікацію до Договору, згідно якої відповідач зобов'язався поставити 125 000 тонн вапна крейдового для сталеплавильного виробництва (ВК2) ДСТУ 3981-2000, відпускна ціна за 1 тону з урахуванням ПДВ - 578, 04 грн.

На виконання умов Договору на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату продукції на загальну суму 20 580 124, 11 грн. позивачем у період з 28.12.2006 року по 16.11.2007 року було здійснено передоплату на загальну суму 19 930 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Факт поставки продукції відповідачем та отримання її позивачем сторонами не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вапна за липень 2007 року (сума рахунку 733 042, 93 грн., сума відмови - 28 866, 78 грн., сума до оплати - 704 176, 15 грн.); за червень 2007 року (сума рахунку 1 167 195, 37 грн., сума відмови 42 286, 17 грн., сума до оплати - 1 124 909, 20 грн.); за травень 2007 року (сума відмови - 117 746, 08 грн., сума до оплати - 2 758 650, 21 грн.); за квітень 2007 року (сума відмови - 93 250, 17 грн., сума до оплати - 2 726 174,91 грн.); за січень 2007 року (сума відмови - 62 343, 16 грн.) та за лютий 2007 року (сума відмови - 93 495, 29 грн., сума до оплати - 1 805 688, 80 грн.).

Сторонами в порядку п. 2.3 Договору через незадовільну якість продукції, поставленої за період січень 2007 року - вересень 2007 року, листопад 2007 року було здійснено її уцінку на загальну суму 713 498, 52 грн., про що були складені акти про неналежну якість (комплектність) продукції.

За розрахунком позивача різниця між сумою сплаченої ним попередньої оплати та сумою поставленої продукції з урахуванням уцінки певних партій вапна становить 131 529, 90 грн.

При розрахунку зазначеної суми позивач, крім сплаченої суми передоплати в 19 930 000 грн. за даним Договором, враховував ще суму в 68 155, 42 грн., що начебто сплачена ним за іншим договором № 1/26-0605-02 від 22.02.2006 року.

В той же час, позивачем 27.10.2010 року на адресу відповідача була направлена письмова вимога № 01/ВН - 1637 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 131 529, 90 грн. у семиденний строк, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про повернення сплаченої суми попередньої оплати, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок зменшення ціни на товар через невідповідність його якості, що зазначена в Договорі, у відповідача залишилася передоплата в сумі 63 374, 48 грн.

Доказів зарахування цієї суми у якості оплати за інший товар або поставку на цю суму додаткової партії товару, або повернення цієї суми сторонами не надано.

Відповідач, зазначаючи про факт зменшення ціни на спірний товар, наявність вказаної передплати, вказував, що передоплата була зарахована в рахунок штрафу на підставі п. 5.5 Договору через недозаявлений позивачем обсяг продукції.

Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, в п. 5.5 Договору дійсно визначена відповідальність позивача за повну або часткову відмову від заявленого обсягу продукції, обумовленої у специфікації або письмовій заявці, у вигляді штрафу в розмірі 8 % від вартості продукції, від якої позивач відмовився або не витребуваної у строк продукції. Сплата штрафу здійснюється шляхом надання відповідачу права зарахувати суму штрафу із сум, одержаних відповідачем як передоплата за продукцію. Після проведення вказаного заліку позивач зобов'язаний підписати відповідні документи на протязі трьох днів з моменту надання їх відповідачем. У випадку проведення вказаного заліку сума передоплати, на яку підлягає відвантажити продукцію, зменшується на суму заліку.

Проте, доказів дотримання такого порядку, надання відповідних документів про таке зарахування позивачу для підписання відповідачем судам не надано, а тому такі доводи скаржника на підтвердження зарахування передоплати на підставі п. 5.5 Договору як оплати суми штрафу правомірно було відхилено судом апеляційної інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено, що оскільки документально не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт зарахування передоплати в розмірі 68 155, 42 грн. у зв'язку з тим, що спірний Договір припинив свою дію, позивач відмовився від отримання подальших поставок продукції та має право на повернення здійсненої передоплати за спірним Договором.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності часткового скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог в частині стягнення в розмірі 63 374,48 грн., оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми, що складає суму оплаченої, але не отриманої продукції (зменшення її ціни внаслідок невідповідності якості умовам Договору) є законними, обгрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПрАТ "Слов'янський крейдо-вапняний завод", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі № 14/293 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.П. Коробенко Г.М. Мачульський