ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 910/7630/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 09.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015у справі№ 910/7630/15за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4провизнання неправомірними дійза участю представників сторін:

від позивача: Хруленко М.В. - за довіреністю;

від відповідача: Боярська Г.П. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) бюро України про визнання дій відповідача щодо здійснення виплат страхових відшкодувань на підставі підпункту ґ пункту 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за рахунок коштів ПАТ "СК "Інкомстрах", які містяться в Фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, протиправними; визнання дії МТСБУ щодо порушення порядку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах в частині повернення ПАТ "СК "Інкомстрах" гарантійного внесу з Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах - протиправними, а також стягнення судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 скасувати, справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах", зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 07.03.2001 та має ідентифікаційний код 31282951.

07.03.2001 позивача внесено до Державного реєстру фінансових установ, в подальшому, 03.03.2011 ним отримано ліцензію на здійснення страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із вимогами п. 39.1 ст. 391 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув статусу асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідно до положень пункту 5.1 статуту МТСБУ асоційовані члени - це страховики, які, зокрема, виконують вимоги договору про співпрацю між ними та МТСБУ.

28.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладений Договір №108 про співпрацю між МТСБУ та страховиком у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами, відповідно до умов пунктів 2.1.2, 2.1.16 якого позивач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісячні членські внески до цільового фонду фінансування діяльності МТСБУ, сплачувати щомісячні відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до Фонду захисту потерпілих та до фонду попереджувальних заходів МТСБУ у розмірах, встановлених відповідно до законодавства.

Протягом перебування у статусі асоційованого члена МТСБУ позивачем на виконання вимог абз. 3 п. 51.1 ст. 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умов Договору про співпрацю здійснювалося перерахування премій за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а одночасно із вступом у МТСБУ сплачено гарантійний внесок.

Гарантійний внесок та премії, сплачені позивачем, використовувалися відповідачем у справі як джерела формування фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Відповідно до Додатку № 2 до листа відповідача від 14.01.2014р. (Звіт Фонду захисту потерпілих за 4 квартал 2013 року та розподіл інвестиційного доходу) залишок коштів позивача у Фонді захисту потерпілих станом на 31.12.2013р. становив 3 301 950,69 грн., в тому числі інвестиційний прибуток за 4 квартал 2013р. - 56 874,04 грн. У вказаному Додатку №1 також відповідачем зазначено про наявність 963 заяв про здійснення страхового відшкодування за внутрішніми договорами позивача, за якими прийняті рішення про виплату страхового відшкодування, але виплата не здійснена.

04.02.2014р. позивач був позбавлений членства у МТСБУ, що підтверджено наявним у матеріалах справи Списком осіб, які вибули з МТСБУ, повідомленням МТСБУ про втрату статусу асоційованого члена МТСБУ від 04.02.2014р. №7/3-09/3293 та не спростовується сторонами у даній справі.

У відповідності до п. 5.1 Договору про співпрацю у разі припинення членства страховика в МТСБУ та наявності неврегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у Фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.

У період часу після позбавлення позивача членства у МТСБУ відповідачем здійснювалися виплати страхових відшкодувань за вказаними заявами за рахунок коштів позивача у Фонді захисту потерпілих на загальну суму 2 260 362,52 грн., що підтверджено відомостями МТСБУ, викладеними у відповідному листі.

Станом на 06.04.2015р. неврегульованими залишилися 451 вимога потерпілих.

Відповідно до довідки відповідача від 08.04.2015р. №5-41/104312 залишок коштів у Фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за внутрішніми договорами позивача станом на 08.04.2015р. складає 724 703,80 грн.

Розпорядженням від 07.04.2015р. №666 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, позивача виключено з Державного реєстру фінансових установ та анульоване свідоцтво про реєстрацію позивача як фінансової установи.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги чинного законодавства, а також беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору про співпрацю дійшли висновку про правомірність здійснення МТСБУ дій, пов'язаних з виплатами за страховими випадками за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених позивачем, який припинив членство у МТСБУ, але до якого не застосована процедура ліквідації або банкрутства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Пунктом 51.9. ст. 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

У відповідності до ст. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством. Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Крім того, відповідно до п. 41.2 ст. 42 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; б) власниками транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним уповноваженим органам інших країн страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ, та за умови, що такий страховик не відшкодував шкоду; в) транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а" та "в" цього пункту, розподіляються рівними частками між повними членами МТСБУ.

З наведено вбачається, що здійснення виплат, визначених у ст. ст. 41, 42 Закону, є обов'язком МТСБУ.

Відповідно до пункту 5.1 Договору про співпрацю у разі припинення членства страховика в МТСБУ та наявності не врегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, дирекція МТСБУ має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у Фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.

Відповідно до п. 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо - транспортних пригодах у разі, якщо страховик не врегулював усі відомі йому події, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, а саме: не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті чи не виконав усі рішення про виплату страхового відшкодування за такими договорами, строк повернення чергової частини залишку гарантійних внесків розпочинається не раніше дати отримання Бюро документального підтвердження повного врегулювання таких подій. За відсутності такого підтвердження повернення залишку гарантійного внеску здійснюється протягом останнього місяця строку, встановленого Законом для такого повернення. Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

Відповідно до п. 5.4. Договору про співпрацю МТСБУ зобов'язане при виконанні повноважень, зазначених у п. 5.2. Договору, дотримуватися норм законодавства, а також повідомляти страховика про заплановані виплати страхових відшкодувань за страховими випадками - не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати проведення такої виплати, про події, що врегульовуються МТСБУ, прийняті рішення та здійснені страхові відшкодування за такими подіями, - щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як встановлено судами, у період часу після позбавлення позивача членства у МТСБУ відповідачем здійснювалися виплати страхових відшкодувань за заявами про здійснення страхового відшкодування за внутрішніми договорами позивача за рахунок коштів позивача у Фонді захисту потерпілих на загальну суму 2 260 362,52 грн., що підтверджено відомостями МТСБУ, викладеними у відповідному листі. Станом на 06.04.2015р. неврегульованими залишилася 451 вимога потерпілих.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дій МТСБУ щодо виплати страхових відшкодувань за внутрішніми договорами позивача протиправними, з огляду на те, що відповідачем було дотримано норми законодавства при врегулюванні відносин, які виникають з приводу подій, які мають ознаки страхових випадків, прийнятті рішень і здійсненні страхового відшкодування за рахунок гарантійного внеску страховика у фонді захисту потерпілих.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року у справі №910/7630/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк