ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/3966/16

Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Ходаківської І.П. перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/3966/16 Господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Харківгаз" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаПалькевич Н.С.- - відповідачаГромніцький Ю.П.

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 39 391,75грн. пені та 4 790,20 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що свої зобов'язання за Договором на розподіл природного газу № 14-40-ПР від 30.01.2014 року в частині здійснення оплати вартості послуг з транспортування природного газу відповідач виконав несвоєчасно.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2016 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 (головуючий Смірнова Л.Г., судді: Чорна Л.В., Дідиченко М.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" 39 375,98 грн. пені, 2 912,66 грн. 3 % річних, 1 318,95 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" не погоджується з доводами касатора і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 30.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (Газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Замовник) було укладено Договір на розподіл природного газу № 14-40-ПР, за умовами якого, Газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін. Замовник зобов'язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору.

ПАТ "Харківгаз" в період з лютого 2014 року по грудень 2015 року включно було надано послуги з транспортування природного газу, що підтверджується відповідними Актами наданих послуг . При цьому, позивач зазначає, що відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг у встановлені Договором строки не виконував та допускав прострочення здійснення платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За умовами пунктів 5.3. - 5.7. Договору, розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі IV Договору, та податку на додану вартість. Загальна сума Договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу газорозподільними мережами Газорозподільним підприємством Замовнику. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений Сторонами в Договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ газорозподільними мережами за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У разі виникнення в Замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від Замовника за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Замовника з найдавнішим строком її виникнення.

Додатковою угодою № 1/1246 від 03.12.2014 року до Договору сторони виклали пункт 11.1. Договору у наступній редакції: Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.02.2014 року і діє в частині надання послуг до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на порушення відповідачем строків оплати послуг за Договором, просить стягнути з останнього 39 391,75 грн. пені, 4 790,20 грн. 3 % річних.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення пені та трьох процентів річних.

Суди попередніх інстанцій, на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, здійснивши перерахунок пені, обґрунтовано виходили з того, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 39 375,98 грн. за розрахунком суду, а також здійснивши перерахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 912,66 грн. за розрахунком суду.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову колегія вважає достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до пункту 7.2.1. Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою суми трьох відсотків річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних та пені стали висновки судів попередніх інстанцій про невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу та передбачену ст. 625 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову касатор послався на неправомірність нарахування та стягнення пені та 3 % річних, оскільки заборгованість по договору погашена повністю, а договір припинив свою дію.

Ці заперечення не приймаються колегією до уваги, оскільки невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у врегульованих договором відносинах тягне за собою наслідки у вигляді застосування на загальних підставах заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого позивачем природного газу, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 7.2 договору та зазначеною статтею ЦК України.

Касатором не надано належних та допустимих доказів у підтвердження того, що на час розгляду цього спору наявні підстави для звільнення його, як покупця за договором, від відповідальності за несвоєчасні розрахунки за отриманий природний газ. Сплата боргу та факт припинення дії договору не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник посилається на п. 5.6 Договору, зазначаючи, що у випадку , якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Колегія вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на те, що в договорі Замовник не визначений як гарантований постачальник, оскільки гарантованим постачальником ПАТ "НАК"Нафтогаз України" є лише для частки споживачів, яким здійснювалось транспортування природного газу , саме тому в договорі передбачено різні порядки оплати для Замовника. Різниця в оплаті Замовника (гарантованого постачальника) стосується лише умов здійснення попередньої оплати, а термін остаточного розрахунку є незмінним - не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунками. Суди попередніх інстанцій, на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, обґрунтовано виходили з того, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/3966/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

І. П. Ходаківська