ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 904/898/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпрона постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпродо Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпропростягнення 23 868, 37 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі за текстом - КП "Дніпроводоканал") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Маркова" (далі за текстом - ДП "ВО "ПМЗ ім. О.М. Маркова") про стягнення 23 868, 37 грн. заборгованості за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведеністю обставин щодо порушення відповідачем Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджених Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 року (далі за текстом - Правила № 129 від 19.02.2015 року).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ДП ВО "ПМЗ ім. О.М. Маркова" на користь КП "Дніпроводоканал" заборгованість за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у розмірі 8 652, 60 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідно до вимог діючого законодавства та укладеного між сторонами Договору № 5913 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 18.07.2003 року на відповідача поширюється дія Правил № 129 від 19.02.2015 року; разом з тим, вимоги щодо стягнення заборгованості за скид стічних вод позивачем належними та допустимими доказами доведено лише частково у розмірі 8 652, 60 грн., у зв'язку з чим позов задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, КП "Дніпроводо-канал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 215, 77 грн. і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

ДП "ВО "ПМЗ ім. О.М. Маркова" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2003 року державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (правонаступником якого є КП "Дніпроводоканал") (водоканал) та ДП ВО "ПМЗ ім. О.М. Маркова" (абонент) укладено Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 5913 (далі за текстом - Договір), предметом якого є зобов'язання водоканалу з надання абоненту послуг з водопостачання та водовідведення, а також зобов'язання абонента з оплати наданих послуг.

Відповідно до п. 5.3 Договору розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення - один календарний місяць. Абонент зобов'язаний оплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

В п. 6.5 Договору встановлено, що скид абонентом стоків з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин (ГДК) оплачується за завищеним тарифом за весь об'єм стічних вод, що були скинуті абонентом на протязі місяця, коли було зафіксовано перевищення ГДК. Завищений тариф застосовується у відповідності до кратного перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднення. Максимальний розмір завищеного тарифу по одному виду забруднень - 5. При перевищенні ГДК одночасно за декількома видами забруднень кратність сумується. Дія завищеного тарифу закінчується у тому разі, якщо якість стоків відповідає вимогам Правил приймання (Додаток № 3).

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 Договору даний Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами 18.07.2003 року та діє в частині надання послуг водопостачання та водовідведення до 18.07.2004 року, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про внесення змін у Договір, доповнень або про відмову від даного Договору він продовжує свою дію на наступний рік.

З метою здійснення перевірки дотримання абонентами Правил № 129 від 19.02.2015 року, 10.08.2015 року представники позивача з'явились на об'єкт відповідача - пральня УЖКХ, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, 6. Водночас, до проведення перевірки вони не були допущені з посиланням на відсутність відповідальних осіб (за поясненнями у телефонному режимі головного інженера Геліч І.М.), у зв'язку з чим було складено відповідний акт, від підпису якого представник відповідача відмовився.

Оскільки відмова в допущенні представників позивача на територію підприємства для відбору проб стічних вод є порушення п. п. 7.10, 7.13 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджених Рішенням виконкому міської ради від 19.02.2015 року № 129, позивачем відповідно до п. 7.13 цих Правил нараховано відповідачу додаткову плату за скид понаднормативних забруднень з коефіцієнтом кратності (Кк) = 5 за розрахунковий місяць у розмірі 8 652, 60 грн.

Крім того, 26.08.2015 року представником позивача проведено відбір разових проб стічних вод в каналізаційних мережах відповідача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 174 (готель "Південний"), про що складено Акт відбору проб стічних вод від 26.08.2015 року.

26.08.2015 року вказані проби направлено для здійснення лабораторного аналізу до Лабораторії по контролю якості стічних вод підприємств. За результатами аналізу встановлено перевищення допустимих показників концентрацій по показнику азот амонійний, ортофосфати, нафтопродукти, залізо та БПК5, що зафіксовано в Протоколі вимірювання показників складу та властивостей стічних вод від 26.08. - 01.09.2015 року.

За скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями за серпень 2015 року позивачем здійснено нарахування плати у розмірі 15 215, 77 грн.

30.11.2015 року позивачем виставлено відповідачу рахунок № 105458 за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності і нормативу плати за очищення (перевищення ЛК) на загальну суму 23 868, 37 грн., який останнім оплачено не було.

29.12.2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 15317/59-01 від 29.12.2015 року, в якій просив у триденний строк оплатити заборгованість у розмірі 23 868, 37 грн. згідно рахунку від 30.11.2015 року № 105458, яка відповідачем не виконана, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

З урахуванням встановлених обставин справи місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджені Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 року, на підставі яких позивачем заявлено позовні вимоги, відповідно до п. 1.2. цих Правил поширюються на КП "Дніпроводоканал" та підприємства, установи, організації всіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, які скидають всі види стічних вод в комунальну систему каналізації міста (крім балансоутримувачів житлового фонду або об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або не побутового призначення). Проте, об'єкти відповідача, на яких здійснено перевірку, а саме: пральні УЖКХ (адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, 6) та готель "Південний" (адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 174) відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 1, 5 Закону України "Про туризм" відносяться до житлового фонду підприємства і є об'єктами соціально-культурного призначення, тобто, не є суб'єктами, які скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження, з огляду на що зазначені Правила на дані правовідносини не поширюються, а тому проведення позивачем перевірки та складання актів з посиланням на положення Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська № 129 від 19.02.2015 року є необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, вказавши на безпідставність застосування до даних правовідносин положень Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про туризм", оскільки спірні правовідносини щодо стягнення плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за укладеним між сторонами Договором № 5913 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 18.07.2003 року регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації в населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста (селища), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в систему каналізації населених пунктів, а також іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999 року № 303, Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 року № 465, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37 (далі за текстом - Правила № 37), за приписами яких ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства). На підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів, водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Таким чином, на виконання Правил № 37 рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 року № 129 затверджено "Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська", якими встановлені права і обов'язки водоканалу і споживачів, які користуються послугами міської каналізації, відповідальність за виконання правил приймання, загальні вимоги до складу та властивостей стічних вод, які скидаються у міську каналізацію, визначення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, порядок оформлення приймання стічних вод об'єктів у міську каналізацію м. Дніпропетровська, порядок контролю за скидом стічних вод у міську каналізацію і заходи впливу за порушення Правил, порядок обчислення плати за скид стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Як було вищезазначено, правовідносини сторін склалися на підставі Договору № 5913 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 18.07.2003 року та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з Додатком № 5 до Договору № 5913 "Паспорт водокористувача" баланс водоспоживання пральні за адресою вул. Більшовитська, 6, де зазначено, що Пральня здійснює прання білизни в місяць 5000 кг та баланс водоспоживання Готелю "Південий" за адресою вул. Робоча, 174, де зазначено кількість проживаючих у готелі - 51 людина та наявність орендарів. При цьому, як у Договорі № 5913, так і у Додатку № 5 відсутня інформація про те, що об'єкти пральня та готель "Південний" є об'єктами соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та або не побутового призначення.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції вірно відзначено про неправомірність висновку місцевого господарського суду про те, що на вищезазначені об'єкти відповідача не поширюється дія Правил № 129 від 19.02.2015 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 4.2.4 Договору абонент зобов'язаний допускати представників водоканалу для перевірки ДК у стічних водах.

В п. 7.9 Правил № 37 від 19.02.2002 року та п. 7.13 Правил № 129 від 19.02.2015 року встановлено, що при відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском представника водоканалу на територію підприємства (більш ніж 30 хв. після його прибуття) або створенні перешкод у відборі проб з боку представників підприємства, водоканал виставляє підприємству рахунок за понад нормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності 5. Належним доказом встановлення факту такого порушення є акт про відмову підприємства виділити відповідального представника, підписаний представниками водоканалу.

Отже, враховуючи те, що відповідачем допущено порушення п. п. 7.10, 7.13 Правил № 129 від 19.02.2015 року, що підтверджується Актом про відмову підприємства надати працівника для відбору проб від 10.08.2015 року, позивачем правомірно здійснено нарахування відповідачу додаткової плати за скид понаднормативних забруднень з коефіцієнтом кратності (Кк) =5 за розрахунковий місяць у розмірі 8 652, 60 грн., а відтак апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

В частині позовних вимог про стягнення плати за скид стічних вод з понаднормовими забрудненнями у розмірі 15 215, 77 грн., нарахованої за результатами перевірники, проведеної 26.08.2015 року у ДП ВО "ПМЗ ім. Макарова", СБУ-186 Готель "Південий" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 174, про що складено Акт відбору проб стічних вод від 26.08.2015 року та за результатами проведеного аналізу, яким встановлено перевищення допустимих показників концентрацій по показнику азот амонійний, ортофосфати, нафтопродукти, залізо та БПК5, що зафіксовано в Протоколі вимірювання показників складу та властивостей стічних вод від 26.08. - 01.09.2015 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені акт та протокол складені з порушенням п. 9 КНД 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод", ДСТУ ISO 5667-10/2005, ДСТУ ISO 5667-3-2001, оскільки в них відсутня інформація на відібрану пробу (акт, паспорт) та відмітка про опломбування проби; вони не містять відомостей про умови зберігання проби до проведення дослідження, не зазначено температуру проби, форма акту відбору проб не відповідає формі, затвердженої Правилами; у протоколі відсутні відомості про умови зберігання проб до початку їх дослідження та температуру до якої були охолоджені проби, що ставить під сумнів їх результат; крім того, копія акту не була вручена представнику підприємства, чим порушені вимоги п. 7.12 Правил № 129 від 19.02.2015 року та п. 2.7 Інструкції про порядок відбору проб стічних вод підприємств, відповідно до якої акт складається у 2 екземплярах - для водоканалу та підприємства і повинна містити запис про отримання підприємством свого екземпляру акту.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що не дотримання національних стандартів при відборі проб стічних вод та їх дослідженні, невідповідність змісту акту та протоколу Інструкції про порядок відбору проб стічних вод підприємств та вимогам Правил № 129 від 19.02.2015 року дає підстави для відхилення зазначених доказів як неналежних, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 15 215, 77 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано правильну юридичну оцінку доводам і запереченням сторін та наявним у матеріалах справи доказам і з урахуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, вірно встановлено порушення чинного законодавства при відборі проб стічних вод та при здійсненні лабораторних досліджень, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Акт відбору стічних проб від 26.08.2015 року та Протокол вимірювання показників складу та властивостей стічних вод від 26.08.-01.09.2015 року не є належними доказами підтвердження скиду стічних вод з перевищенням допустимих показників забруднюючих речовин, а тому судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення плати за це порушення у розмірі 15 215,77 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи КП "Дніпроводоканал", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року у справі № 904/898/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк