ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 925/133/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Могила С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдність"на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. (суддя Довгань К.І.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. (судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Жук Г.А.)у справі№925/133/16 господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдність"доСпілки "Охматів" громадян-власників майнових паїв провитребування майназа участю представників: від позивачаЛагода В.В., довіреність б/н від 19.05.2016 р.від відповідачаЛучко Т.В., довіреність б/н від 06.06.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Спілки "Охматів" громадян-власників майнових паїв про витребування майна.

Вказана позовна заява мотивована тим, що позивач придбав у членів спілки майнові паї та отримав свідоцтво про право власності на них, однак, відповідне майно позивачу виділено в натурі не було.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. у справі №925/133/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р., в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням зроблених уточнень, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р., рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. та передати справу №925/133/16 на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга позивача мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами не застосовано приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, та не прийнято до уваги фактичні обставини, встановлені господарським судом Черкаської області в процесі розгляду справи №18/5026/343/2011.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.09.2016 р. справу №925/133/16 передано колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Могил С.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.09.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 19.09.2016 р.

В судове засідання 19.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що, у зв'язку з придбанням прав на майнові паї на підставі договорів купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" має право на пайовий фонд майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Охматів".

Частка Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" визначена в розмірі 892 026 грн. 00 коп. або 51,68%.

Наведене підтверджується виданим 29.01.2016 р. свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЧЕ-Х №156790.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до відповідача з вимогою виділити йому відповідне майно, згідно із актом інвентаризації залишків майна від 17.11.2008 р.

Однак, листом від 28.03.2016 р. відповідач повідомив позивача про те, що вказане майно спілкою виділено бути не може.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" звернулось до господарського суду з позовом, що розглядається в межах даної судової справи.

Статтею 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Як закріплено в ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності.

Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняться. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації ( ч. 3 ст. 364 Цивільного кодексу України).

Одночасно з цим, в ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" зазначено, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

В свою чергу, пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Вказане закріплено в ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Так, вирішуючи спір, що склався між сторонами даної справи господарські суди попередніх інстанцій дослідили, що в наслідок реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Охматів" було створено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Охматів", яке згідно із статутом є правонаступником прав і обов'язків зазначеного колективного підприємства.

Надалі, з метою задоволення і захисту законних економічних інтересів громадян-власників майнових прав, пов'язаних з розпорядженням спільним майном, отриманим в результаті розпаювання, була створена Спілка "Охматів" громадян-власників майнових прав.

В п. 8 статуту вказаної спілки зазначено, що до складу спільного майна членів спілки включено майно (майновий комплекс) колишнього Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "Охматів", яке члени спілки отримали у приватну власність, у зв'язку з припиненням діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Охматів". Майно, яке перебуває у спільній частковій власності членів спілки, передається користувачам за цивільно-правовими договорами.

На виконання наведеного, 19.05.2005 р. складено акт прийому-передачі майна, що є спільною частковою власністю співвласників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Охматів", за яким майно за визначеним переліком було передано Спілці "Охматів" громадян-власників майнових паїв.

В подальшому, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Охматів" було ліквідовано (ухвала господарського суду Черкаської області від 29.05.2007 р. у справі №10/1979).

Враховуючи вищевикладене, в процесі вирішення спору, що склався між сторонами справи №925/133/16, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до наступних висновків:

- в матеріалах справи відсутні докази того, що Спілка "Охматів" громадян-власників майнових прав є правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Охматів";

- відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЧЕ-Х №156790 від 29.01.2016 р., частка позивача визначена виходячи із загальної вартості пайового фонду підприємства станом на 18.03.2005 р., тобто до моменту реєстрації статуту Спілки "Охматів" громадян-власників майнових прав;

- органами управління відповідача в порядку передбаченому його статутом питання про виділення позивачу спірного майна не розглядалось та не вирішувалось.

Зважаючи на вказане, місцевий та апеляційний господарські суди визнали заявлені позовні вимоги безпідставними та відмовили в задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою позицією господарських судів попередніх інстанцій, та вважає зроблені ними висновки законними та обґрунтованими.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити, що позивачем не наведено будь-яких доводів та не надано господарським судам попередніх інстанцій жодних доказів, які б свідчили про виникнення у нього певних майнових прав саме на визначене ним у переліку до позовної заяви майно, тобто позивачем не доведено факту наявності у нього порушеного права, яке може бути захищено у обраний ним спосіб.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, з огляду на повне та всебічне дослідження місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин справи та правильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. у справі №925/133/16 не підлягають зміні чи скасуванню.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються господарським судом касаційної інстанції як безпідставні, необґрунтовані, та такі, що не свідчать про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. у справі №925/133/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

С.К. Могил