ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 909/275/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Мележик Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної торгово-виробничої фірми "Деснянська" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі№ 909/275/16 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доПриватної торгово-виробничої фірми "Деснянська",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України,прозобов'язання включити кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 4 633 982,03 грн.,за участю представників: від позивача Лисенко В.М.від відповідачаОстап'юк М.П.від третьої особиКолосюк С.Л.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної торгово-виробничої фірми "Деснянська" (далі - ПТВФ "Деснянська") про зобов'язання відповідача включити кредиторську вимогу позивача до проміжного ліквідаційного балансу у розмірі 4 633 982,03 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2016 у справі № 909/275/16 (суддя Булка В.І.) позов ПАТ "Дельта Банк" залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 (колегія суддів у складі: Марка Р.І. - головуючого, Желіка М.Б., Малех І.Б.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2016 у справі № 909/275/16 скасовано; матеріали справи повернуто до господарського суду Івано-Франківської області для розгляду по суті позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі № 909/275/16, ПТВФ "Деснянська" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову, а справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Мележик Н.І. прийнято зазначену касаційну скаргу ПТВФ "Деснянська" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.09.2016 об 11 год. 10 хв.

Заслухавши представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позовну заяву у даній справі від імені ПАТ "Дельта Банк" підписано представником Лисенком В.М. на підставі довіреності від 04.01.2016.

Зазначена довіреність видана Лисенку В.М. ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В., який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі положень ст. 47, ч.ч. 1, 3 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч. 1 ст. 54 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що: позовну заяву не підписано повноважною посадовою особою позивача або його повноважним представником; довіреність б/н від 04.01.2016 не є належним доказом наявності у Лисенка В.М. повноважень на подання позову від імені Банку, оскільки відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правом надавати такі повноваження наділено лише виконавчу дирекцію Фонду, та можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам законом не передбачено.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, згідно з яким господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду, господарський суд апеляційної інстанції не погодився із зазначеними висновками суду першої інстанції, вказавши при цьому, що уповноважена особа Фонду наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 244 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

Частиною першою статті 18 ГПК України передбачено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником (ч. 1 ст. 54 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Отже, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи, від імені якої видано довіреність.

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду (ч. 1 ст. 47 Закону).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема:

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень

органів управління і органів контролю банку;

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

- залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом (ч. 3 ст. 37 Закону).

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (п. 1 ч. 4 ст. 37 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює повноваження, що визначені частиною 2 статті 37 цього Закону.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов вірних висновків про те, що уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто крім повноважень, визначених Законом, уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівництва банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.06.2016 у справі № 922/5071/15.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2016 у даній справі та передав справу до господарського суду Івано-Франківської області для розгляду по суті позовних вимог.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної торгово-виробничої фірми "Деснянська" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі № 909/275/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

Н.І. Мележик