Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 908/3173/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш"

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2013р.

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 21.01.2014р.

у справі № 908/3173/13 господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Он Лайн Азов - Юг"

про стягнення 5044,00 грн.

за участю представників:

ТОВ "Укрспецмаш" - не з'явилися;

ТОВ "Он Лайн Азов - Юг" - Слесаренко О.В.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Он Лайн Азов - Юг" та просило суд стягнути з останнього 5 044,00 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором на виконання проектних робіт №3-П від 12.02.2013р., у зв'язку з чим позивач поніс прямі збитки (т.1 а.с.5-9).

Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, відповідач у своєму відзиві на позов посилався на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення збитків у розмірі 5 044,00 грн. (т.1 а.с.81-90).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, в розумінні ст.32 ГПК України, вчинення відповідачем протиправних дій щодо невиконання умов договору, факту наявності збитків та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками (т.2 а.с.81-85).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2013р. залишено без змін (т.2 а.с.125-127).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач - ТОВ "Укрспецмаш" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить скасувати прийняті у справі судові акти, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.133-136).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд залишити оскаржувані рішення та постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

12.02.2013р. між ТОВ "Укрспецмаш" (замовник) та ТОВ "Он Лайн Азов - Юг" (виконавець) був укладений договір №3-П на виконання проектних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає і оплачує, а виконавець зобов'язується власними силами і за рахунок замовника виконати проектно-кошторисну документацію по об'єкту: "Ділянка №22 ТОВ "Укрспецмаш" по вул. Гагаріна, буд.7 в м. Бердянську". Зміст та обсяги визначаються кошторисом (Додаток №1).

Згідно п.1.2 договору повна вартість робіт, що виконується за договором, становить 10 044 грн. з ПДВ. Зазначена ціна є твердою і підлягає зміні у разі збільшення або зменшення обсягів робіт за ініціативою замовника, про що сторони укладають додаткову угоду.

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони обумовили, що виконавець передає замовнику чотири екземпляри проекту і акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник в трьохденний строк з моменту отримання зазначених актів направляє виконавцю підписані ним акти або обґрунтовану відмову від підписання актів.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник здійснює розрахунки за договором наступним чином: передоплата в розмірі 5 044,00 грн. від загальної суми за договором, остаточна сума в розмірі 5 000,00 грн. сплачується по факту виконання при передачі проектної документації.

Відповідно п.6.1 договору проектні роботи виконуються виконавцем протягом 12 робочих днів з моменту здійснення передоплати при надходженні грошових коштів на рахунок виконавця.

Сторонами був складений Додаток №1 до договору - Кошторис на проектні роботи на ділянці №22 ТОВ "Укрспецмаш" по вул. Гагаріна, буд. 7 в м.Бердянську.

На виконання укладеного між сторонами договору позивач перерахував відповідачу 5 044,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №68 від 15.02.2013р. (т.1 а.с.19).

11.03.2013р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач (виконавець) в особі директора Андрєєва В.П. передав, а позивач (замовник) в особі директора Гершикова С.В. прийняв згідно договору №3-П від 12.02.2013р. проектну документацію по об'єкту: "Ділянка №22 ТОВ "Укрспецмаш" по вул.Гагаріна, буд.7 в м.Бердянську" №04/2013-ОВ у чотирьох примірниках. Вказаний акт скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін без будь-яких зауважень і претензій (т.1 а.с.20).

У подальшому, листом за №119 від 05.09.2013р. позивач вимагав у відповідача надати акти приймання-передачі виконаних робіт та усунути недоліки в проектній документації (переробити проект) протягом 7 днів з дня отримання цього листа, на що відповідач листом за №113 від 09.09.2013р. повідомив, що іншого акту він надати не може, оскільки договором іншого виду акту не передбачено, а щодо усунення недоліків в проектній документації, то питання про подальшу співпрацю будуть обговорюватися після оплати робіт (т.1 а.с.115, 117).

13.09.2013р. позивач відмовився від договору №3-П від 12.02.2013р., про що направив відповідачу телеграму (т.1 а.с.121).

Стверджуючи про порушення відповідачем свого зобов'язання за договором, яке полягає у невідповідності проектної документації вимогам законодавства в галузі будівництва та не усуненні виявлених в ній недоліків, внаслідок чого позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні договору, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача прямих збитків у розмірі 5 044,00 грн. (передоплата за договором).

Частиною 1 ст.887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

В силу ст.891 ЦК України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України.

На підтвердження факту невідповідності проектної документації вимогам законодавства в галузі будівництва позивач посилається на Експертне дослідження №ОС-152 від 30.08.2013р., складене Запорізькою торгово-промисловою палатою, а також на експертний звіт щодо виявлення помилок та необхідності доопрацювання проектної документації по робочому проекту: "Опалення та вентиляція ділянки №22 по вул.Гагаріна, 7 в м.Бердянську" від 16.10.2013р., складений філією ДП "Укрдержбудекспертиза" в Запорізькій області.

Даючи правову оцінку вказаним доказам у розумінні ст.ст.33, 34, 36 ГПК України, суд апеляційної інстанції не визнав їх належними та допустимими засобами доказування з присиланням на те, що вони не підтверджують факт наявності недоліків у проектно-кошторисній документації, оскільки питання щодо якості виконання робіт можливо визначити лише шляхом призначення по справі судової експертизи.

Враховуючи наявність з боку відповідача заперечень відносно викладених в експертному звіті філії ДП "Укрдержбудекспертиза" в Запорізькій області висновків (т.2 а.с.71-74), відсутність клопотання позивача про призначення відповідної судової експертизи, а також встановлений судом першої інстанції факт того, що відповідач не мав об'єктивної можливості усунути недоліки у проектній документації, якщо вони мали місце, у зв'язку з ненаданням позивачем для цього відповідних підстав (висновків, експертних звітів) та не повернення відповідачу і самої проектно-кошторисної документації для внесення відповідачем відповідних коригувань, суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем вчинення відповідачем протиправних дій, наявності збитків та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками.

З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р., якою залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2013р., немає.

Викладені у касаційній скарзі доводи, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними умов договору, і на яких ґрунтуються висновки судів двох інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. у справі №908/3173/13 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.