ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 5011-5/18880-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Алєєвої І.В. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача) Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаСабодаш Р.Б. (дов. від 21.01.2013 р.)відповідачаІванишин О.О. (дов. від 14.01.2014 р. № 4)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація"та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р.у справі№ 5011-5/18880-2012 господарського суду міста Києва за позовомУкраїнської спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні: позивача: відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"прозобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 р. Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" про зобов'язання протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду передати позивачу документи необхідні для оформлення права власності на 14 квартир (№№ квартир 6 (поверх - 2; кількість кімнат - 3), 9 (поверх - 3; кількість кімнат - 1), 11 (поверх - 3; кількість кімнат - 2), 13 (поверх - 4; кількість кімнат - 3), 14 (поверх - 4; кількість кімнат - 2), 24 (поверх - 5; кількість кімнат - 3), 25 (поверх - 6; кількість кімнат - 3), 30 (поверх - 6; кількість кімнат - 3), 31 (поверх - 7; кількість кімнат - 3), 48 (поверх - 9; кількість кімнат - 3), 66 (поверх - 12; кількість кімнат - 3), 67 (поверх - 13; кількість кімнат - 3), 84 (поверх - 15; кількість кімнат - 3), 85 (поверх - 16; кількість кімнат - 3) у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 29-а, а саме: матеріали поточної технічної інвентаризації перелічених квартир, оформлених Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкти нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не відчужений, не обтяжений, в тому числі не перебуває під арештом, щодо нього відсутній спір; акт прийому-передачі перелічених квартир у власність позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2013 р. у справі № 5011-5/18880-2012 (головуючий Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з приписів статей 11 16 509 1130 1139 Цивільного кодексу України та умов укладеного між сторонами договору, посилались на те, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до можливості зареєструвати право власності на спірні квартири та реалізації прав. Крім того, суди зазначали, що позивачем не доведено наявності у відповідача документів, щодо зобов'язання передачі яких заявлені позовні вимоги, зокрема, не доведено, що відносно спірних квартир проводилась технічна інвентаризація, що такі квартири перебувають на балансі, вони не відчужені та щодо яких відсутній спір тощо, до того ж, деякі квартири не було визначено протоколом №1, протокол № 2 не було підписано з боку ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", незважаючи на те, додаткова угода № 01 до договору № 3 є трьохстороннім правочином.

Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. та рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2013 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясували всі обставин справи, залишивши поза увагою, зокрема, що листуванням між сторонами договору № 3 досягнуто згоди щодо нового перерозподілу розміру часток майнових прав.

ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" відмовити, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. та рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2013 р. залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2014 р. розгляд касаційної скарги у даній справі призначено на 19.03.2014 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Корсака В.А., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.

Розпорядженням в.о. голови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р. № 03-05/261 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсака В.А. для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Данилова Т.Б., Данилова М.В. (доповідач), про що присутніх у судовому засіданні було повідомлено. Відводів складу колегії суддів заявлено не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів судової справи та встановлено судами попередніх інстанцій 05.07.2005 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (оператором) та Українською спеціальною науково-реставраційною проектною виробничою корпорацією "Укрреставрація" було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи № 3.

Згідно з пунктом 1.1 договору він укладений з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів для будівництва об'єкту інвестування - адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого на земельній ділянці орієнтовною площею 0,2007 га в Оболонському районі м. Києва по вул. Автозаводська, 29-а, ведення спільної діяльності по продажу та реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримання прибутку для учасників.

Згідно з пунктом 2.2 договору про спільну діяльність за погодженням сторін діяльність розподіл часток здійснюється наступним чином: ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" - 80 %, Укрреставрація - 20%.

Відповідно до пункту 2.4 договору про спільну діяльність оператор здійснюватиме внески до спільної діяльності у формі грошових коштів та майна для забезпечення всіх потреб щодо здійснення будівництва об'єкту.

23.11.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (сторона-2), Українською спеціальною науково-реставраційною проектною виробничою корпорацією "Укрреставрація" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (сторона-3) була укладена додаткова угода № 01 до договору №3 від 05.07.2005 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 додаткової угоди № 01 предметом договору є виконання сторонами комплексу проектно-вишукувальних, будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію на земельній ділянці, з метою отримання сторонами новозбудованих площ жилих та нежитлових приміщень відповідно до своїх часток, визначених цим договором.

Базовими техніко-економічними показниками об'єкта є: земельна ділянка площею - 0,2 га; загальна площа об'єкта - 1 269,00 кв.м.; загальна житлова площа квартир об'єкта - 6 914,00 кв.м.; загальна площа вбудованих приміщень - 310,00 кв. м.; площа підземного паркінгу на 45 машиномісць - 1 364,10 кв.м.

При будівництві об'єкта також будуть споруджені всі необхідні інженерні мережі, в тому числі: каналізації, водопостачання, теплопостачання та енергопостачання.

Відповідно до пункту 3.6 додаткової угоди № 01 датою закінчення будівництва і введення об'єкта в експлуатацію мав бути III квартал 2008 року.

Згідно з розділом 4 додаткової угоди № 01 сторони мають право отримати свою частку об'єкта в обсязі та в порядку, визначених у цьому договорі. Після підписання акта розподілу часток розпоряджатися нею на свій розсуд у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 4.5.1 додаткової угоди № 1 визначено, що сторона-3 на підставі відповідних довіреностей зобов'язується виконувати функції забудовника та замовника по будівництву об'єкта у повному обсязі і за власний рахунок.

Пунктом 4.5.23. укладеної між сторонами додаткової угоди № 01 до договору було визначено, що відповідач зобов'язується надавати в межах своєї компетенції позивачу та ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на їх запит в термін не пізніше 5 робочих днів з моменту надходження запиту документи, необхідні для оформлення позивачем та ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" права власності на їх частку приміщень, визначені діючими на момент здачі об'єкта в експлуатацію нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 5.6 додаткової угоди № 01 всі новозбудовані площі об'єкта, крім площ, що є спільною власністю співвласників багатоповерхового будинку та інженерних внутрішньо-будинкових мереж, спільних телеантен, телефонів, радіо, ліфтів, сходів тощо, передаються у власність сторін у наступному співвідношенні з дозволеним відхиленням ± 0,1 %: стороні 1 належить 22 відсотків корисної площі об'єкту, з урахуванням загальної площі об'єкта, яка передбачена для передачі органам місцевої державної виконавчої влади на умовах цього договору; стороні 2 належить 9 відсотків корисної площі об'єкта (в тому числі 2% площі службового житла); стороні 3 належить 69 відсотків корисної площі об'єкта.

Згідно з пунктом 5.7 додаткової угоди № 1 розподіл площ між сторонами здійснюється відповідно до протоколу розподілу житлових і нежитлових площ (додаток №2), який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.8 додаткової угоди № 1 визначено, що сторона 3 зобов'язана передати стороні-1 і стороні-2 приміщення і квартири, які входять до їх часток.

24.11.2006 р. сторонами було підписано додаток № 2 до додаткової угоди № 01 - протокол № 1 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку по вул. Автозаводська, 29-а в Оболонському районі м. Києва, яким було визначено, що позивач після закінчення будівництва об'єкту отримує: 19 квартир загальною площею 1 500, 8 кв.м. та 85, 3 кв.м. нежитлових приміщень, що складає 20, 81 % (від 7622, 5 кв.м. корисної площі) в т.ч. процентні відрахування (від загальної житлової площі - 7251, 00 кв.м.) - 5, 00 % - 362, 55 кв.м. ГУЖЗ КМДА); 8 машиномісць №5, №6, №14, №21, №22, №23, №24, №34 (що складає 20, 51 % від 39 машиномісць).

При цьому, протоколом деталізовано номери вказаних квартир, кількість кімнат в цих квартирах, поверхи та загальну площу кожної квартири.

Відповідач за змістом вказаного протоколу мав отримати 64 квартири загальною площею 5 083, 20 кв.м. та 286, 2 кв.м. нежитлових приміщень, що складає 70, 44 % від 7 622, 5 кв.м. корисної площі, та 28 машиномісць №№ 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 38, 39, що складає 71. 79 % від 39 машиномісць.

ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", у свою чергу, мало отримати: 7 квартир загальною площею 667 кв.м., що складає 8,75% від 7 622,5 00 кв. м. корисної площі об'єкту), в т.ч. процентні відрахування (від загальної житлової площі - 7 251,00 кв.м.) - 2% - 145,02 кв. м. службового житла; 3 машиномісця №№ 35, 36, 37, що складає 7,70 % від 39 машиномісць.

11.12.2006 р. ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та позивач довіреністю б/н уповноважили генерального директора відповідача бути повіреним і вчиняти від їх імені фактичні дії, що виходять з функцій забудовника та інвестора по будівництву об'єкта.

19.02.2007 р. ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі уповноваженого генерального директора (замовник) уклала з Відкритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-3" (генпідрядник) Генеральний підрядний договір №3/4 на виконання робіт з будівництва житлового будинку по вул. Автозаводська, 29-а в Оболонському районі м. Києва.

21.01.2009 р. ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" звернулась до відповідача з листом про надання інформації щодо строків будівництва.

03.02.2009 р. відповідач повідомив ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", що у зв'язку із фінансовими проблемами терміни будівництва переносяться. Крім того вказав, що через зміни у проектній документації Інтерінвестсервіс має отримати не 9% від корисної площі об'єкту, тобто 7 квартир загальною площею 667 кв.м. і 3 машиномісця, а лише 4 квартири загальною площею 470 кв.м. і 2 машиномісця.

Для затвердження перерозподілу часток відповідач надіслав ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" проект протоколу № 2 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць об'єкту.

Судами встановлено, що за змістом вказаного протоколу № 2 позивачу у даній справі мали перейти 14 квартир загальною площею 1 541, 20 кв.м., в т.ч. процентні відрахування від загальної площі - 5, 00% - 369, 45 кв.м. ГУЖЗ КМДА, 62, 70 кв.м. нежитлових приміщень; 7 машиномісць - №5, №6, №14, №21, №22, №24.

Протоколом № 2 було деталізовано номери зазначених квартир, кількість кімнат в цих квартирах, поверхи та загальну площу кожної квартири.

Протокол № 2 до додаткової угоди № 01 ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" підписано не було.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.09.2012 р. було отримано Сертифікат серії КВ № 16412174240 про відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлового будинку на вулиці Автозаводська, 29-а у Оболонському районі міста Києва (І черга будівництва)".

Зважаючи на завершення будівництва об'єкту, позивач вирішив в судовому порядку вимагати виконання визначеного пунктом 4.5.23. укладеної між сторонами додаткової угоди № 01 до договору зобов'язання відповідача, за змістом якого він мав надати в межах своєї компетенції позивачу на його запит в термін не пізніше 5 робочих днів з моменту надходження запиту документи, необхідні для оформлення позивачем та третьою особою 2 права власності на їх частку приміщень, визначені діючими на момент здачі об'єкта в експлуатацію нормативно-правовими актами.

Судами встановлено, що ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", Корпорації "Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація", ПАТ "Трест "Київміськбуд-3" про визнання майнових прав на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вул. Автозаводській, 29-а.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013 р. у справі №6/505, позов задоволено повністю, визнано за Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" майнові права на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в Оболонському районі міста Києва по вулиці Автозаводській, 29-а, а саме на: сім квартир (квартири №№ 1, 7, 23, 28, 60, 83, 90), та на три машиномісця № № 35, 36, 37.

Розглядаючи справу № 6/505, Вищий господарський суд України, зокрема, звернув увагу на визначення сторонами договірних умов в додатковій угоді № 01 від 23.11.2006р. до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи № 3 від 05.07.2005 р. та протоколі № 1, який є додатком № 2 до додаткової угоди № 01, щодо визначення належної позивачу частки при здійсненні розподілу загально-житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку, а також відсутність узгоджених та внесених сторонами змін до умов вказаної додаткової угоди та додатку №2 до неї - протоколу №1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до матеріалів справи відносно квартир №№6, 9, 11, 13, 14, 24, 25, 30, 31, 48, 66, 67, 84, 85 відповідач направляв позивачу Акт прийому-передачі квартир № 4 від 18.04.2012 р.

Також, встановлено, що позивачем квартири № № 6, 9, 11, 13, 14, 24, 25, 31, 48, 66, 67, 84, 85 за актами № 94 від 17.05.2008 р. та № 250 від 15.12.2009 р. передано Головному управлінню житлового забезпечення КМДА, яке в свою чергу передало такі квартири до райдержадміністрацій та організацій міста для поліпшення умов черговиків квартирного обліку.

Крім того, судами встановлено, що квартира № 30 не була передана позивачу, зокрема з тих підстав, що він не відшкодував відповідачу додаткові витрати, пов'язані з будівництвом (позиція відповідача, яка позивачем не заперечується) і в даній частині спір, як і питання щодо інших квартир, визначених протоколом №1 до додаткової угоди № 01, але не визначених у даному позові, може бути предметом окремого позову, оскільки наразі розглядається лише питання щодо наявності у відповідача обов'язку передати спірні документи, необхідні для оформлення права власності на квартири, визначені позивачем у своїх позовних вимогах.

Предметом спору у даній справі є вимоги Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" до ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" про зобов'язання протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду передати позивачу документи необхідні для оформлення права власності на 14 квартир (№ № 6, 9, 11, 13, 14, 24, 25, 30, 31, 48, 66, 67, 84, 85, у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 29-а, а саме: матеріали поточної технічної інвентаризації перелічених квартир, оформлених КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкти нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не відчужений, не обтяжений, в тому числі не перебуває під арештом, щодо нього відсутній спір; акт прийому-передачі перелічених квартир у власність позивача.

Відповідно до частини 1 статті 1, частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

При цьому, положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У свою чергу, згідно зі змістом частини 2 статті 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В даному випадку, положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

При цьому, законодавством встановлено відповідний деталізований перелік документів, які починаючи з 01.01.2013 р. є необхідними для реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно, зокрема, наведено в Методичних рекомендаціях стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України 11.12.2012 р. (протокол № 3) в розділі "Новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна".

Суди попередніх інстанцій встановили, що обраний позивачем спосіб захисту хоча й кореспондується з визначеним пунктом 4.5.23. додаткової угоди № 01 до договору зобов'язанням відповідача, однак, в силу змін, які відбулись у законодавстві у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які набрали чинності 01.01.2013 р., не призведе до можливості зареєструвати право власності на спірні квартири та реалізації прав, про захист яких подано позов.

При цьому, як встановлено судами, позивачем не доведено наявності у відповідача документів, щодо зобов'язання передачі яких заявлені позовні вимоги, зокрема, не доведено, що відносно спірних квартир проводилась технічна інвентаризація, що такі квартири перебувають на балансі, вони не відчужені та щодо них відсутній спір тощо.

Крім того, суди зазначають про те, що позивачу не може бути передано серед іншого квартири №№ 25, 48, 31, 66, 67, оскільки вони не були визначені протоколом №1 щодо його частки, тоді як протокол № 2 не було підписано з боку ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", що позбавляє протокол №2 юридичної сили, оскільки додаткова угода № 01 до договору № 3 є трьохстороннім правочином і підписання ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" протоколу № 2 є обов'язковою умовою, про що також зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2013 р. у справі № 6/505.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, підтримавши позицію суду першої інстанції, дійшов вмотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. у справі № 5011-5/18880-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Алєєва

Судді: М. Данилова

Т. Данилова